4. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.

Державна політика України в галузі охорони праці визначається

Верховною Радою відповідно до Конституції і базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності

власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпеченням су-

цільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та про-

дукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкі-

дливих умов праці;

- комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі зага-

льнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з

урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики, досяг-

нень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди осо-

бам, які потерпіли від нещасних випадків та професійних захворювань;

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підпри-

ємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

- використання економічних методів управління охороною праці,

участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залученні до-

бровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не

суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної під-

готовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності державних органів, установ,

організацій та об’єднань громадян, що вирішують різні проблеми охоро-

ни здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведен-

ня консультацій між власниками та працівниками, між усіма соціальними

групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та держав-

ному рівнях;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з ураху-

ванням його здоров'я та психологічного стану;

- міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, викорис-

тання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і під-

вищення безпеки праці.

Усі норми стосовно охорони праці умовно поділяються на чотири

групи:

1) створення безпечних умов праці ще на стадії проектування виро-

бничих об’єктів, розробки нових технологій, ефективних засобів вироб-

ництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих. За-

бороняється приймати і використовувати їх у виробництві, якщо вони не

забезпечують здорових і безпечних умов праці;

2) гарантування безпеки працюючих у період самого процесу виро-

бництва з розробленням відповідних нормативних вимог, інструкцій;

3) регламентація порядку видачі засобів індивідуального захисту і лі-

кувально-профілактичного харчування, виділення і використання коштів на

охорону праці, проведення за кошти власника попереднього (при прийнятті

на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів

працівників, що передбачене Законом «Про охорону праці»;

4) загальний і спеціальний нагляд та контроль за охороною праці, а

також відповідальність за його порушення.