Проступки
Злочини
Конституційні
Кримінальне
правопорушення
Цивільні
Адміністративні
Дисциплінарні
У кримінальному законодавстві дається вичерпний перелік злочинів тому, якщо суспільно небезпечний вчинок не заборонений кримінальним законом, то він злочином не визнається і не тягне за собою кримінального покарання.
Правопорушення, що не настільки небезпечні, як злочин, і відповідальність за які не передбачена кримінальним законодавством, належать до проступків.
Проступки – це протиправні винні діяння, які є суспільно шкідливими.
Види проступків:
- конституційні проступки – завдають шкоди конституційному ладу;
- цивільні проступки - завдають шкоди майновим і пов'язаним з ними особистим відносинам, які регулюються нормами цивільного, трудового, сімейного, фінансового, земельного, господарського права. Цивільні проступки не мають вичерпного переліку у законодавстві;
- адміністративні проступки посягають на громадський або державний порядок, суспільні відносини в сфері державного управління, права і законні інтереси громадян, що регулюються нормами адміністративного, фінансового, земельного, господарського, податкового та інших галузей права;
- дисциплінарне правопорушення завдає шкоди внутрішньому порядку, діяльності підприємств, установ, організацій.
В юридичній науці обговорюється питання про можливість виділення в окремі види екологічних, сімейних, процесуальних та деяких інших правопорушень.
Правопорушення зумовлюються об'єктивними і суб'єктивними причинами.
Причини правопорушень - це ті явища соціальної дійсності, які викликають (або полегшують) вчинення правопорушень. Їх поділяють на дві групи: основні і неосновні. Основні - причини, яким належить визначальна роль в виникненні правопорушень (недосконалість законодавства, низька правова культура і правосвідомість, занепад економіки, безробіття, інфляція.
Неосновні - обставини або умови, що сприяють вчиненню правопорушень (недоліки в обліку матеріальних цінностей, відсутність контролю за технікою безпеки). Більш детально причини правопорушення вивчає наука “кримінологія”.
Одним із засобів захисту інтересів особи, суспільства від правопорушень є юридична відповідальність.
Юридична відповідальність - це закріплені у нормативно-правових актах і забезпечувані державним примусом несприятливі наслідки (міра державного примусу), які настають для конкретної особи у зв’язку з вчиненим нею правопорушенням.
Юридична відповідальність виконує такі функції:
- превентивну (попереджувальну);
- виховну - попередження скоєння правопорушником у майбутньому правопорушень, а також вплив на правосвідомість інших суб'єктів з метою утримання їх від правопорушень;
- репресивну (каральну) - позбавлення винної особи цінностей (волі, майна та ін.) за скоєне правопорушення.
Відповідно до характеру правопорушень існують і види юридичної відповідальності.
Види юридичної
відповідальності
Конституційна
Дисциплінарна
Кримінальна відповідальність (покарання,
яке застосовується тільки судом до
винних у кримінальному злочині)
Адміністративна
Кримінальна
Цивільно-правова
Матеріальна
а) конституційна – настає за порушення норм Конституції України;
б) адміністративна – настає за адміністративні правопорушення. Застосовується органами державного управління до осіб, не підпорядкованих їм по службі;
в) цивільно-правова - настає за вчинення цивільного правопорушення, має компенсаційний характер (орієнтована на відшкодування збитків потерпілого, на відновлення порушеного права).
Слід відзначити, що для настання цивільної відповідальності не завжди необхідний повний склад правопорушення.
Цивільне законодавство передбачає випадки відповідальності без наявності вини.
г) дисциплінарна - здійснюється у формі накладення адміністрацією підприємств і установ дисциплінарних стягнень в зв’язку з порушенням трудової, військової, навчальної дисципліни;
д) кримінальна – настає за скоєння злочинів, передбачених Кримінальним кодексом. Її застосовують тільки в судовому порядку;
є) матеріальна відповідальність – настає за майнові збитки, заподіяні підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов’язків.
Принципи юридичної відповідальності.
1 Юридична відповідальність за правопорушення настає за фізичне діяння, а не за погляди, думки.
2 Юридична відповідальність настає тільки за протиправні діяння, заборонені законодавством.
3 Юридична відповідальність настає за винне діяння.
4 Правопорушник повинен нести відповідальність тільки за власні протиправні дії.
5 Процедура встановлення складу правопорушення повинна проводитися тільки законними методами, чітко передбаченими процесуальним законодавством.
6 Висновки компетентного органу щодо встановлення факту правопорушення повинні бути мотивовані.
7 Жодне правопорушення не повинно залишатися без відповідного реагування компетентних органів.
8 До кожного правопорушення індивідуально повинні застосовуватися заходи відповідальності в межах, передбачених законом.
9 За одне правопорушення можливе тільки одне стягнення.
10 Кара повинна відповідати мірі юридичної відповідальності.
11 Не можна вводити міри покарання, стягнення, які принижують людську гідність.
12 При встановленні міри покарання, стягнення законом не має зворотної сили в сторону погіршення стану правопорушника.
Узагальнюючий блок ( висновки з теми )
Право, як і держава, виникає на певному етапі розвитку людського суспільства. Воно є системою встановлених і охоронюваних державою загальнообов’язкових формально визначених правил поведінки, що регулюють найважливіші суспільні відносини.
Право має відповідні функції - основні напрямки впливу на суспільні відносини, в яких відображується його соціальна сутність і призначення в суспільстві.
Засоби зовнішнього вираження права, за допомогою яких воно набирає формальної визначеності, являють собою джерела права, які проявляються в таких формах, як правовий звичай, правовий прецедент, нормативний акт і нормативний договір.
По суті, єдиною формою права в Україні є нормативні правові акти (закони і підзаконні акти), сукупність яких складає систему законодавства держави.
Велика кількість та різноманітність нормативних актів викликає необхідність систематизації законодавства – впорядкування і вдосконалення, приведення його до внутрішньої узгодженої системи. Основними формами систематизації законодавства є інкорпорація, кодифікація, консолідація. Право має і свою внутрішню структуру, яка складається із норм права, розташованих в галузях, підгалузях та інститутах права.
Норма права як основна частина системи права містить три елементи: гіпотезу, диспозицію, санкцію.
В своєму житті люди вступають в різноманітні суспільні відносини, найбільш важливі з них, регулюються правовими нормами (правовідносини), а їх учасники стають як носіями прав і обов’язків, визначеним цими нормами.
Підставами виникнення, зміни і припинення правовідносин є юридичні факти, які за вольовою ознакою поділяються на дії та події. Дії, що чиняться всупереч правовим нормам, називаються неправомірними. Вони охоплюються поняттям правопорушення. У залежності від ступеня їх суспільної небезпечності правопорушення поділяються на проступки (конституційні, цивільно правові, дисциплінарні, адміністративні тощо) і злочини (кримінальні).
За скоєння суб’єктом правопорушення настає юридична відповідальність.
Підставами її виникнення є умови, за наявністю яких правопорушника можна притягнути до юридичної відповідальності. Фактичною підставою юридичної відповідальності є наявність у діянні особи складу правопорушення.
У залежності від виду і характеру правопорушення визначаються види юридичної відповідальності: конституційна, кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна і матеріальна.
Список літератури та нормативних актів для самостійної роботи
Конституція України. Відомості Верховної Ради України. – 1996р. - №30.
Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / За редакцією В.В. Копейчикова. - К.,2001.
Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. - К., 1996.
Основи правознавства: Навч. посібник /За редакцією С. В. Ківалова і М. П. Орзіх. К., 2001.
Правознавство: Навч. посібник / За редакцією В. В. Копейчикова. К., 2002.
6. Теорія держави і права в схемах і таблицях / Навч. посібник. Суми: вид – во Сум ДУ, 2001.