Кодифікація

Інкорпорація

Консолідація

Офіційна

Неофіційна

Хронологічна

Систематична

Галузева

Інші

Систематизація нормативно - правових актів - це спосіб упорядкування чинного законодавства, об'єднання його в певну внутрішньоузгоджену систему.

Шляхом систематизації усуваються повторення, застарілі правові норми, інші недоліки.

Формами систематизації нормативно-правових актів є:

Інкорпорація — об'єднання за певним критерієм групи нормативних актів в одному збірнику без зміни їх змісту. Інкорпорація може бути офіційною та неофіційною.

Кодифікація — це спосіб об'єднання нормативного матеріалу зі змінами його змісту в єдиний нормативно - правовий акт.

Кодифікація здійснюється тільки компетентними державними органами й може бути лише офіційною. В результаті кодифікації створюється єдиний си­стематизований нормативно-правовий акт, як правило, ко­декс.

Крім кодексів, шляхом кодифікації створюються статути, положення, які здебільшого є відомчими актами.

Консолідація - це об'єднання кількох окремих нормативних актів в один без зміни їх змісту.

2 Правові відносини та система права

У суспільстві існують різні за своїм змістом відносини, які регулюються різними видами соціальних норм.

Суспільні відносини, що врегульовані нормами права, учасники яких є носіями взаємних суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, забезпечених державою, називаються правовими відносинами (правовідносинами).

До найважливіших ознак правовідносин належать :

1) правовідносини нерозривно пов'язані з нормами пра­ва. Вони виникають лише на їх основі;

2) правовідносини — це особлива форма взаємозв'язку між суб'єктами через їх права й обов'язки, закріплені в правових нормах;

3) у правовідносинах реалізація суб'єктивних прав і юри­дичних обов'язків контролюється і забезпечується державою;

4) правовідносини — це вольові відносини. Це означає, що для їх виникнення потрібне волевиявлення відповідних суб'єктів (декількох або одного).

Структуру правовідносин становлять: суб’єкти, об’єкти і зміст правовідносин.

Правові відносини

Суб'єкти (юридичні властивості)

Об'єкти

Зміст (взаємні права і обов'язкі)

Це певні особисті або соціальні блага, для здобуття і використання яких встановлюються взаємні юридичні права і обов'язки суб'єктів

Правосуб'єктивність

Правоздатність

Суб'єктивне

право

Юридичні

обов'язки

Дієздатність

Суб'єкти правовідносин – це встановлене нормами права коло учасників, які є носіями суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Для того щоб той чи інший суб'єкт мав можливість стати учасником (стороною) конкретного правовідношення, він повинен володіти правосуб'єктністю.

Правосуб'єктність — це здатність суб'єкта бути учасником (стороною) конкретного правовідношення. Правосуб'єктність державних і громадських організацій виявляється в компетенції їх органів, тобто в сукупності тих прав і обов'язків, що надаються їм для виконання від­повідних функцій.

Правосуб'єктність індивідів складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатності.

Правоздатність — це передбачена нормами права здат­ність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Вона виникає в людини з моменту народження і припиняється з її смертю.

Дієздатність — це передбачена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дієздатність поділяють на угодоздатність (здатність суб’єкта правовідносин особисто своїми діями здійснювати і укладати цивільно правові угоди) і деліктоздатність (здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення).

Розрізняють повну, неповну (часткову) та обмежену дієздатність і деліктоздатність.

Лише повна дієздатність дає особі можливість набувати й реалізувати своїми діями будь-які законні права й обов'язки.

Відповідно повна деліктоздатність особи дає можливість притягувати її до всіх передбачених законом видів і мір юридичної відповідальності.

Види суб'єктів

Фізичні особи

Юридичні особи

Соціальні спільноти

У відповідності до чинного законодавства суб'єктами (сторонами) правовідносин можуть бути:

1 Фізичні особи, серед яких можна виділити такі їх групи: а) громадяни даної держави;

б) іноземці (громадяни інших держав); в) біпатриди (особи, що мають громадянство двох або більше держав); апатриди (особи, що не мають громадянства будь-якої держави).

2 Організації та об'єднання громадян: а) державні (державні органи, установи, підприємства, їх посадові особи);

б) громадські (організації, рухи, партії, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та їх посадові особи).

Юридичні особи - це організації, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або третейському суді.

3 Соціальні спільноти: а) держава в цілому; б) народ, нація; в) адміністративно-територіальні одиниці, виборчі округи і т. п.; г) трудові колективи.

Об'єкти правових відносин - це матеріальні, духовні та інші соціальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини і здійснюють свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Види об'єктів

Матеріальні

(фізич. стан, речі, гроші)

Нематеріальні (моральний психологічний стан)

Коло можливих об'єктів правовідносин визначається законом. Їх поділяють на матеріальні, духовні блага, дії суб’єктів правовідносин, результат їх діяльності.

Об'єктами конкретних правовідносин можуть бути:

а) засоби виробництва (інструменти, устаткування тощо);

б) предмети особистого й домашнього вжитку (одяг, продукти харчування, меблі) ;

в) продукти духовної (інтелектуальної) творчості людей (твори літератури, образотворчого мистецтва, наукові твори тощо);

г) особисті немайнові блага людини (здоров'я, життя, честь, гідність);

д) поведінка певних суб'єктів (вона розглядається в даному разі в аспекті визначення в ній складу правопору­шення);

е) результати діяльності суб'єктів (ремонт побутової тех­ніки, будівництво дому);

є) гроші та цінні папери (облігації, акції, заставні роз­писки тощо);

ж) стан природних об'єктів.

Розрізняють юридичний і фактичний зміст правовідно­син. Юридичний зміст правовідносин — це зафіксовані в нормах права суб’єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників.

Фактичний зміст правовідносин — це сама поведінка суб’єктів , їх діяльність, в якій реалізуються суб’єктивні права та юридичні обов’язки сторін, тобто те, як правовідношення фактично відбулося в реальній дійсності.

Юридичний зміст правовідносин відповідає на питання про те, що має статися в даній ситуації з точки зору права, а фактичний зміст правовідносин показує, що насправді сталося в межах даних відносин.

Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правових відносин.

Без юридичних фактів правовідносини неможливі. Юридичними фактами є, наприклад, угода, призначення на посаду, досягнення повноліття, народження та смерть людини.

За різними ознаками юридичні факти поді­ляються на різні видові групи:

1 За юридичними наслідками: а) правоутворюючі — на основі яких в суб'єктів вини­кають певні права й обов'язки;

б) правозмінюючі — ті, що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов'язків;

в) правоприпиняючі — ті, що ліквідують певні права й обо­в'язки, носієм яких суб'єкт був до виникнення цих фактів .

2 За складом:

а) прості, що складаються з одного факту, якого досить для настання юридичних наслідків;

б) складні, що являють собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків.

3 За належністю до волі суб'єктів:

а) події — явища, які відбуваються незалежно від волі суб'єктів (сти­хійне лихо, природна смерть людини, досягнення певного віку);

б) дії — явища, які відбуваються з волі суб’єкта (подання заяви про приймання на роботу, правопорушення). Дії поділяються на правомірні (відповідають приписам правових норм) і неправомірні (суперечать приписам правових норм).

Правомірні юридичні факти поділяються на:

- юридичні акти (угоди, скарги, заяви громадян);

- юридичні вчинки (знахідка скарбу).

Неправомірні юридичні факти поділяються на проступки і злочини.