Юридичні факти

Події

Неправомірні

Проступки

Злочини

Дії

Правомірні

Юридичні акти (укладання угод та інше)

Юридичні вчинки (написання книги та інше)

Адмінистративні акти (написання книги та інше)

Право складається з багатьох конкретних загальнообов'язкових норм (правил поведінки). Ці окремі норми за певними ознаками об'єднуються в ті чи інші групи, які у своїй сукупності утворюють цілісну систему загальнообов'язкових приписів — систему права.

Система права — це внутрішня організація права. Вона, як будь-яка система, складається з певних елементів (галузей права, правових інститутів та правових норм).

Система права – сукупність норм права правових інститутів і галузей права

Галузь права-сукупність норм права, які регулюють певну однорідну сферу однорідних суспільних відносин (майнових, трудових тощо)

Інститут права-сукупність юридичних норм, що регулює відносно самостійну групу суспільних відносин (інститут права власності, інститут забов’язань в цивільному праві)

Норми права-загальнообов’язкові формально визначені правила поведінки, які встановлюються і оберігаються державою

Галузь права — це сукупність правових норм, які регулюють певну сферу однорідних суспільних відносин і мають спільний предмет і метод правового регулю­вання.

Отже, умовою утворення певними нормами галузі права є наявність спільних предмета й методу правового регулю­вання.

Предмет правового регулювання — це певні суспільні відносини, які врегульовуються даною сукупністю правових норм (наприклад, відносини, пов'язані з власністю, сімейні стосунки тощо).

Види галузей права

Профілюючі:

- конституційне;

- цивільне;

-адміністративне;

- кримінальне

Спеціальні:

- трудове;

- земельне;

- сімейне;

- фінансове

Комплексні:

- банківське;

- податкове;

- авторське;

- страхове

Процесуальні:

- цивільне;

- кримінальне;

- адміністративне

Конституційне право — система правових норм, що закріплюють основи суспільного й державного ладу, засади політики й здійснення державної влади, взаємодії держави і громадян, їх основні права, свободи та обов'язки.

Адміністративне право — система правових норм, що регулюють управлінські відносини у сфері здійснення вико­навчої влади, розпорядчої діяльності державного апарату, його взаємовідносини з іншими державними, а також гро­мадськими організаціями та громадянами. Обов'язковою оз­накою відносин, що регулюються адміністративним правом, є наявність у їхньому складі суб'єкта, що виступає від імені держави й тому наділені державно-владними повноважен­нями.

Фінансове право — система правових норм, що регулюють відносини, які виникають у процесі здійснення фінансової діяльності, накопичення й використання фінансових ресур­сів.

Цивільне право — це система правових норм, що регулю­ють майнові (насамперед ті, які стосуються права власності) й особисті немайнові відносини, що складаються між фі­зичними і юридичними особами.

Сімейне право — система правових норм, що регулюють особисті й майнові відносини, пов'язані зі шлюбом та родинними стосунками між людьми.

Трудове право — система норм права, що регулюють від­носини у сфері трудової діяльності (порядок наймання і звільнення з роботи, умови праці та її охорони, час праці й відпочинку і т. д.).

Земельне право — система правових норм, які регулюють відносини, що складаються у зв'язку з використанням та охороною земельних ресурсів.

Цивільно-процесуальне право —це система правових норм, що регулюють порядок провадження в цивільних справах.

Кримінальне право — система правових норм, які визна­чають діяння, що визнаються зло­чинами, а також установлюють міру кримінальної відповідальності за їх скоєння.

Кримінально - процесуальне право — система правових норм, що регулюють порядок провадження в кримінальних справах.

У свою чергу, галузі права поділяються на підгалузі та інститути права.

Інститут права — це частина норм певної галузі права, яка регулює конкретний вид чи сторону одно­рідних відносин.

Інститути права можуть бути галузевими, які утворюються нормами однієї галузі права (наприклад, інститут громадян­ства в конституційному праві), та міжгалузевими, до яких входять норми кількох галузей права.

Первинним елементом системи права є норма права.

Норми права поділяються на такі види:

1 За функціональною спрямованістю:

а) регулятивні (правоустановчі), які встановлюють права й обов'язки учасників суспільних відносин;

б) охоронні, які регламентують питання, пов'язані з юри­дичною відповідальністю за порушення прав і обов'язків, установлених регулятивними нормами.

2 За предметом і методом правового регулювання (за галузями права): норми конституційного, цивільного, сімей­ного, кримінального та інших галузей права.

3 За змістом:

а) матеріальні, які встановлюють бажане правило пове­дінки у формі конкретних прав і обов'язків суб'єктів;

б) процесуальні, які регулюють порядок, форми й методи реалізації прав і обов'язків суб'єктів, установлених у мате­ріальних нормах права.

4 За характером приписів, які містяться в нормах права:

а) зобов'язуючі, що встановлюють у своїх приписах обо­в'язки суб'єктів;

б) забороняючі, які містять заборону тих чи інших діянь;

в) уповноважуючі, що надають суб'єктам певних повнова­жень.

5 За формою закріплення бажаної поведінки відповідних суб'єктів:

а) імперативні (категоричні), які закріплюють точно ви­значені правила поведінки і не допускають будь-яких від­хилень від цих приписів;

б) диспозитивні, що встановлюють права й обов'язки учасників суспільних відносин, але за погодженням між ними допускають певні корективи цих прав і обов'язків;

в) рекомендаційні, що встановлюють бажану, але не обо­в'язкову поведінку суб'єктів;

г) заохочувальні, які встановлюють певні пільги або відзнаки за вчинення бажаних для держави діянь.

Норма права має певну внутрішню структуру, яка виражається в її внутрішньому поділі на о

Структура норми права

кремі елементи: гіпотезу, диспозицію, санкцію.

Гіпотеза (пропозиція)

Диспозиція (розпорядження)

Санкція (стягнення)

Гіпотеза — частина норми права, в якій містяться умови, обставини за наявності яких діє правило, визначене в її диспозиції. Гіпотеза відповідає на запитання: «коли?», «в яких випадках?», «за яких умов?».

Диспозиція — частина норми права, в якій визначається певне правило поведінки (суб’єктивні права та обов’язки), тобто саме правило поведінки суб’єкта. Ця частина норми права від­повідає на запитання: «що робити?», «що не робити?», «що відбувається?» Саме в диспозиції міститься державно-владне розпорядження про необхідну або можливу поведінку її адресатів. .

Санкція — частина норми права, в якій містяться юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, визначених у диспозиції, або умов, установлених у гіпотезі норми права. Санкція від­повідає на запитання: «що буде?», «що станеться?», «які будуть наслідки?».

Структуру правової норми можна відобразити такою схемою:

Якщо...

То...

Інакше...

Гіпотези, диспозиції, санкції бувають прості та складні. Санкції поділяються на каральні та відновлювальні.