
- •Екобезпека продовольчої сировини і харчових продуктів
- •До виконання лабораторних робіт
- •Лабораторна робота № 14 тема: шляхи зниження кількості радіонуклідів у харчових продуктах
- •1. Мета роботи:
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •2. Самостійна підготовка до заняття
- •3. Питання для самоперевірки
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Сучасний стан забруднення радіонуклідами продуктів харчування України
- •5.2 Вплив технологічної обробки на вміст радіонуклідів в харчових продуктах
- •5.2.1 Вплив технологічної обробки на вміст радіонуклідів в м’ясопродуктах і рибі
- •5.2.2 Вплив технологічної обробки на вміст радіонуклідів в продуктах переробки молока
- •5.2.3 Вплив технологічної обробки на вміст радіонуклідів в рослинних продуктах
- •5.3 Технологічна обробка, що сприяє концентруванню радіонуклідів
- •5.4 Харчові продукти і продовольча сировина, що сприяють виведенню з організму радіонуклідів
- •5.4.1 Шкаралупа курячих яєць
- •5.4.2 Перепелині яйця
- •5.4.4 Пектиновмісні продукти
- •5.5 Спеціальні харчові продукти з радіопротекторними властивостями
- •5.6 Сучасна концепція радіозахисного харчування
- •7. Оформлення звіту
- •7.1Тема та ціль роботи.
- •7.2Коротке теоретичне обґрунтування.
- •7.3Висновки.
- •Лабораторна робота № 15 тема: обробка харчових продуктів іонізуючими випромінюваннями
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •4. Теоретичне обґрунтування
- •4.1 Використання радуризаціїї та радаппертизації в харчових технологіях
- •4.2 Приклади радуризаціїї та радаппертизації в харчових технологіях
- •6. Оформлення звіту
- •7.1Тема та ціль роботи.
- •7.2Коротке теоретичне обґрунтування.
- •7.3Висновки.
- •8. Матеріали сайтів
- •Лабораторна робота № 16 тема: добавки, що регулюють структуру і консистенцію продуктів
- •1. Мета роботи:
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •2. Самостійна підготовка до заняття
- •3. Питання для самоперевірки
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Емульгатори
- •5.2 Емульгатори і стабілізатори
- •5.3 Емульгатори, стабілізатори і комплексоутворювачі
- •5.4 Стабілізатори і комплексоутворювачі
- •5.5 Загусники, стабілізатори і емульгатори
- •5.6 Загусники і стабілізатори
- •5.7 Загусники, стабілізатори і желеутворювачі
- •5.8 Інші добавки, що регулюють структуру і консистенцію.
- •6. Зміст роботи
- •7. Оформлення звіту.
- •9. Матеріали сайтів
- •Лабораторна робота № 17 тема: добавки, що подовжують терміни придатності харчових продуктів
- •1. Мета роботи:
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •2. Самостійна підготовка до заняття
- •3. Питання для самоперевірки
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Консерванти
- •5.2 Антиокислювачі, їхні синергісти та захисні гази
- •5.3 Ущільнювачі, водоутримуючі агенти та речовини, що перешкоджають злежуванню та грудкуванню сипких продуктів
- •6. Зміст роботи
- •7. Оформлення звіту.
- •9. Матеріали сайтів
- •Лабораторна робота № 18 -19 тема: добавки, що прискорюють та полегшують проведення технологічних процесів
- •1. Мета роботи:
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •2. Самостійна підготовка до заняття
- •3. Питання для самоперевірки
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Регулятори кислотності
- •5.2 Антиспінюючі агенти та піногасники.
- •5.3 Емульгуючі солі або солі-плавителі
- •5.4 Речовини, що полегшують фільтрування
- •5.5 Екстрагенти
- •5.6 Засоби для зняття шкірки з фруктів і овочів
- •5.6 Розчинники, розріджувачі та носії
- •5.7 Диспергуючі агенти або диспергатори
- •6. Зміст роботи
- •7. Оформлення звіту
- •Лабораторна робота № 20 тема: екобезпека тари і упаковки для харчових продуктів
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Пакувальні матеріали та їх безпечність
- •5.2 Утилізація використаної тари і пакувальних матеріалів
- •6. Зміст роботи
- •7. Оформлення звіту
- •Лабораторна робота № 21 тема: екологічне маркування харчових продуктів
- •В результаті виконання даної роботи студент повинен
- •4. Матеріальне забезпечення
- •5. Теоретичне обґрунтування
- •5.1 Екологічне маркування в Україні
- •5.2 Умови отримання знаку екологічного маркування
- •Знаки екологічного маркування продуктів в інших країнах
- •7. Оформлення звіту
- •9. Матеріали сайтів
- •Додатки
- •Умови індивідуальних завдань до лабораторної роботи № 16
- •Умови індивідуальних завдань до лабораторної роботи № 17
- •Умови індивідуальних завдань до лабораторної роботи № 18-19
- •Список рекомендованої літератури
5.1 Екологічне маркування в Україні
Програма екологічного маркування в Україні почала діяти з 2002 р. за ініціативи Всеукраїнської громадської організації “Жива планета” і за сприяння Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. В Україні знак екологічного маркування “Екологічно чисто та безпечно” (рис. 5.1) використовується з 2002 р., внаслідок реалізації розробленої всеукраїнської програми “Впровадження комплексу природоохоронних заходів підприємствами та організаціями з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартизації та сертифікації”.
Екологічне маркування є добровільним інформаційним інструментом, що з точки зору ринкових вимог трактується як найбільш перспективний. Перевага методу в тому, що приховування екологічної інформації оцінює не держава шляхом санкцій або заохочення, а ринок.
Рис. 5.1 –Знак екологічного маркування України –«Зелений журавлик».
Знак екологічного маркування є найпоширенішим інструментом “зеленого” маркетингу й надає споживачам інформацію про екологічний пріоритет конкретної продукції та можливість зробити свідомий вибір на свою користь і користь виробника. В свою чергу, виробник отримає додаткові фінансові надходження, що зміцнять його позицію на ринку. Саме таке співробітництво споживачів і виробників має забезпечити сталий та збалансований розвиток країни.
Зображення “зеленого журавлика” й напис “Екологічно чисто та безпечно”, крім належних якісних характеристик маркованої продукції, свідчать про відповідність міжнародним екологічним критеріям оцінки життєвого циклу продукції. Екологічна сертифікація продукції відноситься до добровільної системи і ґрунтується на встановленні додаткових вимог до всього життєвого циклу: від сировини (матеріалів) до утилізації продукту, а також оцінки її відповідності встановленим вимогам - екологічним критеріям.
З початку 2007 р. розвиток екологічної сертифікації продукції в Україні став спільною справою для Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Торгово-промислової палати України, Української асоціації споживачів та Всеукраїнської громадської організації «Жива планета».
8 жовтня 2004 року Україна була прийнята в Глобальну Мережу Екологічного Маркування (GEN), яка утворена в 1994 році асоціацією незалежних організацій, що здійснюють заходи щодо екологічного маркування. На сьогодні український знак екологічного маркування “Екологічно чисто та безпечно” включено до міжнародного реєстру Глобальної Мережі Екологічного маркування - Global Ecolabelling Network (GEN) - і визнано 35 країнами світу, в тому числі, Європейським Співтовариством, що є найважливішим фактором підвищення конкурентноздатності продукції українських виробників.
5.2 Умови отримання знаку екологічного маркування
Екологічне маркування, яке ґрунтується на якісних перевагах продукції стосовно негативних впливів на стан здоров’я людини та довкілля, закріплено міжнародним стандартом ISO 14024 (з 2002 року запроваджено до державної системи стандартизації - ДСТУ ISO 14024) і відноситься до категорії «добровільних».
Програма екологічного маркування, відповідно до вимог цього стандарту, забезпечує гарантію того, що вона вільна від неналежного впливу і спроможна демонструвати відсутність будь-якої можливості створення конфліктів через джерела фінансування.
Орган сертифікації з екологічного маркування відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO/IEC Guide 65 «Загальні вимоги щодо органів, що керують системою сертифікації продукції» (ДСТУ ISO 45011).
Для отримання знаку екологічного маркування продукції необхідно пройти процедуру сертифікації на відповідність додатковим екологічним вимогам - екологічним критеріям.
Екологічні критерії до окремого виду продукції встановлюються міжнародними організаціями: Глобальною Мережею Екологічного Маркування та для продукції сільськогосподарського виробництва - Міжнародною федерацією екологічного сільського господарства (IFOAM).
На екологічну сертифікацію можуть бути представлені тільки окремі види товару або послуг. Сертифікації не підлягають фармацевтичні препарати та тютюнові вироби.
Присвоєння знаку «Екологічно чисто та безпечно» відбувається на конкурсній основі раз на рік підприємствам та організаціям, що у стратегії розвитку враховують означені вище екологічні пріоритети.
Нині в Україні більше трьох десятків підприємств та установ, які здобули право маркувати своє виробництво або ж товар знаком “Екологічно чисто та безпечно”. Серед них є і промислові гіганти, і невеликі підприємства. Серед них агрокомбінат “Пуща-Водиця”, Київський маргариновий завод, відкриті акціонерні товариства “Росинка” та Київська макаронна фабрика, закрите акціонерне товариство “Лакма”. Їхня продукція добре відома не лише на внутрішньому ринку, а й експортується в інші країни світу.