3. Хвороба духа.

Наш дух також може захворіти, а це гірше, ніж рак чи невроз. Одного разу Ісус прибув до купальні Витесда, що означає "дім милосердя". Він побачив там чоловіка, який лежав на ложі, і сказав йому:

– Встань! Візьми своє ложе і йди!

Той чоловік був паралізований 38 років. Він знайшов ласку у Бога, встав і почав ходити. Пізніше Учитель відшукав його і сказав:

– Ти зцілений. Іди і не гріши вже більше, щоб щось гірше тобі не сталося.

Ісус стверджував не те, що через гріхи чоловік мучився 38 років, а те, що гріх є чимось гіршим, ніж 38 років паралічу. Гріх не обмежується виникненням хвороби, гріх є причиною смерті як неминучого наслідку. Святий Павло твердив, що заплатою за гріх є смерть (Рм.6,23). Гріх спричиняє смерть, бо позбавляє життя Божого, іншими словами, позбавляє Бога, Який є життям.

"Покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діряві, що води не держать" (Єр.2,13).

В своїй основі гріх є браком віри в Бога, а це спричиняється надмірною надією на самого себе. Ми більше довіряємо собі (нашим багатствам, інтелігентності, забезпеченості і т.п.), ніж Богові.

Забороненим плодом у раю було таке спрямування людини, що вона замість запропонованого Богом шляху поклала надію на свої власні методи і засоби для досягнення мети, якої навіть сама собі не визначила. Гріх більше ранить людину, ніж Бога.

"Та чи ж Мені вони допікають – слово Господнє, – а не самим собі на свій же власний сором?" (Єр.7,19). Бог любить нас так сильно, що бачачи, яку шкоду спричиняє нам гріх, забороняє нам його чинити, не хоче, щоб ми стали його невільниками. Повне зцілення полягає у звільненні нас від права на гріх, яке каже нам чинити зло, якого ми не хочемо, і перешкоджає чинити добро, якого прагнемо. Бог не тільки прощає гріхи, але і зміцнює нас, щоб ми їх не робили. Одночасно Він змінює наші серця, щоб ми хотіли чините те, що Він нам пропонує. Ці пропозиції не є чимось зовнішнім, а є внутрішнім наказом, який випливає як вимога всього нашого єства, зміненого Святим Духом. Ніхто не є більше людиною, ніж той, хто звільнився від неволі гріха.

Бог є Богом швидким на прощення (Не.9,17) і Тим, Хто відпускає гріхи раз і назавжди. Зі свого боку Він вже простив нам всі наші гріхи. Дорогоцінна Кров Розп'ятого Христа є ліком від всіх наших провин: "Хто Бог, як Ти, що провину прощаєш і даруєш переступ" (Мі.7,18).

Бог не перебуває в гніві завжди, бо Він – Бог радості і любові. Він віддаляє від нас гріхи аж до глибини морської.

Від нас Він потребує, щоб ми прийняли ці зціляючі ласки з довір'ям і покорою. Завдяки довірі отримуємо заслуги Христа, здобуті на хресті. Через навернення запроваджуємо в дійсність нашого життя плоди Його відкуплення. Важливо тільки щиро визнати перед Його великим милосердям, що ми грішні, і наші гріхи будуть прощені. Апостол Іван говорить: "Коли ми визнаємо гріхи наші, то Він – вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди" (Пв.1,9). ]

У цьому випадку свята Сповідь відіграє важливу роль, бо стає тайною зустрічі з радістю, тайною навернення блудного сина до дому милосердного Отця, який одягає нові сандалі (символ гідності), новий одяг (символ нового життя) і забиває теля, організовує свято, бо син, котрий був мертвий, ожив (Лк. 15,11-24).

Ісус посилав апостолів воскрешати мертвих (Мт.10,8), але немає нікого, хто був би більше мертвим, ніж той, хто втратив Життя через гріх. Крім того ще багато хто не розуміє цієї чудової тайни і відчуває страх, вишукуючи тисячі причин, щоб тільки не сповідатись.

Одного разу я зустрівся зі священиком, який працював у маленькому містечку на Північному Полюсі. Він, щоб дістатись до найближчого населеного пункту, мусив користуватись гелікоптером, бо не було доріг, тому вже давно не покидав свого містечка, щоб зустрітися з іншим священиком. Він сказав так:

– Я вже не сповідаюся, бо подорож літаком коштує дуже дорого, щоб висповідатися з повсякденних гріхів. Коли б я вчинив смертний гріх, то мусив би сісти в цю стару машину, щоб піднятися в повітря...

Одного разу, повертаючись додому, я не звернув уваги на те, що перевищив дозволену швидкість. Мене затримав поліцейський, який їхав на мотоциклі. Я зупинив машину, бо поліцейський наблизився до мене з пістолетом у руці. Він гнався за мною 10 хвилин, тому розгнівано запитав, переглядаючи мої документи:

– Отже, Ви той самий о. Тардіф?

– Так, – відповів я. – Може, ви хочете посповідатись?

Настрій поліцейського раптово змінився, він віддав мені документи, кажучи, що поспішає... і відійшов зі своїм пістолетом, бо боявся сповіді. Через цей страх не було ні штрафу за перевищення швидкості, ні сповіді.

Ми боїмося Тайни Сповіді, бо не розуміємо, що це тайна любові. Кожного разу, коли просимо в Бога пробачення, Господь прощає нам, яким би не був наш гріх. Він чекає від нас, що б ми зрозуміли правдиві причини своїх гріхів та їх не применшували і не шукали собі виправдання, бо ми часто чинимо гріх, за який не просимо вибачення і про який іноді не здогадуємося – це самооправдання.

Священик є слугою Божого пробачення. Він не суддя, не кат, через нього пливе Боже Милосердя. Немає заняття більш клопіткого і одночасно більш потрібного, ніж прийняти грішника, обтяженого гріхом і поставити його перед брамою раю.

Священик – єдиний у парохіяльній спільноті, хто може відпускати гріхи і відправляти Службу Божу. Ніхто не може його заміни. Кожного разу, коли священик сповідає, він стає наче голосом Божим, який звіщає: "Відпускаю тобі твої гріхи". Він говорить це в Ім'я Бога.

Як Служба Божа є найкращим місцем отримання фізичного зцілення, так і Тайна Сповіді є найкращим моментом внутрішнього зцілення.

Один священик говорив мені дуже переконливо:

– Я не можу довго молитися за кожну людину окремо, бо тоді не вистачає часу на працю...

Я відповів на це запитанням:

– Яку маєш іншу роботу, ніж звільняти пригнічених через сповідь? Він вважав, що малювання парохіяльної кімнатки було для нього основним заняттям, якому він присвячував весь час, і що ніхто не міг його замінити.

Є ще інші священики, які вважають за краще рахувати грош з пожертв, ніж вийти назустріч чудам, які Бог творить людям, ніж звільняти людей з кайданів гріха.

Повернення здоров'я

У всіх випадках, про які було сказано раніше, процес видужування має велике значення, бо від нього залежить все зцілення – як фізичне, так і духовне. Коли Бог несподівано чинить чуда, людина, над якою моляться, потребує певного періоду одужання, щоб хвороба не повернулася. Ось кілька аспектів цього процесу:

сакраментальний

Людина, зцілена Богом, потребує особливої зміцнюючої поживи, яку Бог дає через Тайни. Мова йде про сакраментальне життя, оскільки воно є справжнім життям – життям у повноті Божої любові. Цього не можна уникати, якщо є прагнення повного зцілення.

молитва

Вона є безпосереднім контактом із Джерелом Святості. Поєднання з Богом у молитві важливіше, ніж кров для хворого. Якщо розірвемо цей зв'язок, то ризикуємо втратити щось значно цінніше, ніж фізичне чи внутрішнє здоров'я. Молитва – це причастя любові.

читання Божого Слова

Боже Слово очищає (Ів. 15,3) і зцілює: "Бо ні зілля, ані припарки їх не вилікували, лише твоє, Господи, Слово, що всіх зцілює" (Мдр.16,12). Святе Письмо, читане з вірою і під час молитви, є найкориснішим для нашого здоров'я, бо воно є Словом вічного життя (їв.6,69).

спільнота

Інколи можна втратити наслідки внутрішнього зцілення з тієї причини, що людина не належить до спільноти. Якщо кажемо, що Бог хоче, щоб всі члени тіла Його Сина були здорові, то тим більше можемо сказати це про Його Тіло як про цілість. Цілковите зцілення настає в міру того, як ми переживаємо Тайну буття тілом Христа.

служіння

Всі ми шукаємо щастя – тому, як і інші, хочемо бути зцілені. Однак справжнє, повне зцілення знаходимо в благоволіннях, які заповів Христос. Ісус дав нам золоте правило, яке зробить нас щасливими: "більше щастя – давати, ніж брати" (Ді.20,35).

В міру того, як будемо віддавати самих себе, осягнемо досконале зцілення.

З часу звільнення Марії Магдалини від семи демонів, вона пройшла ще довгий шлях повернення до повного здоров'я, Якщо б ми уважно проаналізували її життя, то переконалися б, що вона пройшла через 5 пунктів, які ми навели вище.