Променева діагностика пухлин опорно-рухової системи.

Пухлини кісток.

Доброякісні пухлини кісток

Остеома. Розрізняють: губчасту остеому, яка складається з губчастої речовини і компактну остеому з компактної речовини. Рентгенологічноостеома характеризується правильним структурним малюнком, кіркова речовина пухлини є прямим продовження кіркової речовини кістки, порушення цілісності кіркового шару при остеомі не буває, губчата структура кістки і пухлини також безперешкодно переходять одна в другу, контури пухлини гладкі і рівні, остеопороз завжди відсутній. Компактні остеоми в основному локалізуються в плоских кістках, губчасті і змішані - в трубчастих кістках (див.мал. 13.1.).

Остеохондрома окрім кісткової містить ще і хрящову тканину. Малюнок остеохондроми негомогенний, складається з правильних кісткових острівців, віялоподібних пучків і перегородок, що лежать серед світлого фону хряща. Часто зовнішній вигляд нагадує "квіткову капусту".

Хондрома. В залежності від напрямку росту розрізняють енхондроми (в кістковомозковому каналі), та екхондроми (ростуть на поверхні кістки). Частіше уражаються малі циліндричні кістки. На рентгенограмі кожна пухлина складається з прозорого хрящового фону, на якому виділяються характерні острівки, крапочки з вапна або кісткової речовини. Провідним синдромом енхондром є здуття, зовнішні контури хондроми завжди чіткі, не перервані доки пухлина залишається доброякісною. Кірковий шар витончений, екхондроми розсувають протилежні відділи кіркової речовини. Хондроми ускладнюються патологічними переломами і часто переходять в злоякісні (див.мал.13.2.).

Гемангіома. Частіше локалізується в хребті, існують кавернозна та капілярна форми. При кавернозній гемангіомі структура змінена за рахунок наявності вертикально направлених грубих і товстих трабекул, що нагадують колони. Капілярні гемангіоми утворюють мілковічковий малюнок. Межхребцеві диски не змінені, можливі патологічні переломи (див.мал.13.3.).

Гігантоклітинна пухлина побудована з клітин двох типів - надто характерних багатоядерних гігантських і дрібних одноядерних. Зустрічається здебільшого в віці 20-40 років, локалізується в довгих трубчастих кістках, в кістках тазу, нижньої щелепи і ін. Рентгенологічно визначається здуття і булавовидна деформація метаепіфізарного кінця кістки (див.мал.13.4.).

Структурний малюнок утворює картину мілковічкових або крупновічкових (стільниковоподібних) просвітлень, відокремлених тонкими кістковими перегородками. Зона ураження доходить до суглобової поверхні і відділяється від неї щільною субхондральною пластинкою. Кірковий шар відтиснутий назовні і різко витончений. Періостальна реакція відсутня. При літичній формі утворюється крайовий безструктурний дефект з чітко окресленим контуром. Кірковий шар інколи повністю розсмоктується, але з боку м'яких тканин дефект може бути обмежений тонкою шкаралупоподібною тінню - стінкою самого утворення. Часто настає малігнізація.

Пухлиноподібне захворювання – ізольована кісткова кіста частіше локалізується в метафізах довгих трубчастих кісток. Рентгенологічно: в метафізі трубчастої кістки визначається обмежена ділянка підвищеної проникності променів овальної, веретеноподібної форми з чітко окресленими контурами. На цій ділянці кістка здута, розширена в поперечнику, кортикальний шар різко витончений, але не перерваний. Реакція окістя відсутня. Часто на фоні кісти виявляються лінійні тіні тонких кісткових перегородок, що поділяють її на ряд камер різної величини. Кіста часто ускладнюється патологічним переломом, який добре гоїться шляхом утворення щільної періостальної мозолі з наступним поступовим заповненням порожнини кісти нормальною кісткової тканиною.

Первинні злоякісні пухлини кісток.

Периостальна саркома розвивається з зовнішнього волокнуватого шару окістя. На рентгенограмі виявляється малоінтенсивна додаткова тінь на фоні м'яких тканин. З боку кістки визначається невеликий поверхневий крайовий дефект (узура) з витонченим кірковим шаром, контур якого залишається рівним (див.мал 13.5.).

Мал.13.5. Періостальна остеосаркома рентгенограма та КТ.

Остеогенна саркома. Надзвичайно злоякісна пухлина. Розрізняють остеолітичний, остеобластичний і змішаний типи.

При остеолітичному типі малігнізуються остеокласти, на рентгенограмі визначається ділянка деструкції в метаепіфізі трубчастої кістки в вигляді безструктурного дефекту з нерівними, зазубреними, немов би з”їденими контурами. Часто спостерігається "козирковий періостит"(див.мал 13.5.)..

При остеобластичному типі спостерігається бластоматозний ріст у вигляді плямистих тіней різної форми і величини, розташованих в зоні пухлини, в ділянці ураження розвивається голковий періостит(див.мал 13.5.).

При змішаному типі остеогенної саркоми має місце різноманітна комбінація деструкції і патологічного /злоякісного/ кісткоутворення. На місці пухлини кістка веретеноподібно потовщена, кірковий шар зруйнований, часто спостерігається голковий або козирковий періостит(див.мал 13.8.).

Остеогенна саркома не руйнує хрящів, і тому у дітей і юнаків ураження не розповсюджується за межі епіфізарного хряща.

Параостальна саркома пухлина розвивається з периосту, складається з грубих периостальних нашарувань негомогенної структури, кірковий шар незмінений (див.мал 13.9.).

.Пухлина Юінга. Утворюється з ретикулоендотеліальної тканини, частіше у людей у віці до 20 років. Уражаються переважно довгі трубчасті кістки, нерідко пухлина локалізується і в плоских кістках (клубовій і ін.). Клінічна картина нагадує гострий остеомієліт - захворювання починається гостро з високої температури і супроводжується лейкоцитозом. З'являється поступово наростаючий біль, а місцево виявляється набряклість, в ділянці якої шкіра гіперемована і гаряча на дотик. Рентгенологічно при ураженні довгих трубчастих кісток спостерігається розширення кістково-мозгового каналу, кірковий шар розшаровується у вигляді повздовжніх лінійних тіней, обмежених світлими щілиноподібними проміжками (див.мал 13.10.). В подальшому з боку окістя з'являються ніжні періостальні нашарування, що огортають кістку на зразок шкаралупи. Ці нашарування руйнуються, а відтиснене окістя знову звапнюється, що створює картину смугастих нашарувань. Одночасно виникає нечітко окреслений веретеноподібний осередок деструкції кісткової тканини. На відміну від остеомієліту секвестри, як правило, відсутні. В ряді випадків спостерігаються своєрідні періостальні зміни в вигляді тонких і ніжних тіней голкового періоститу. При ураженні плоских кісток зміни носять здебільшого деструктивний характер у вигляді ділянки нерівномірного руйнування губчастої речовини і мало чим відрізняються від картини остеогенної саркоми.

Пухлина Юінга є високо радіочутливою пухлиною. Достатньо підвести до пулини 30 Гр для ії руйнування, що використовується в складних випадках диференціальної діагностики. Для повного пригнічення пухлиного росту необхідно підвести СОД 120-140 Гр. Пухлина метастазує в інші органи.

Мієломна хвороба - злоякісна пухлина кісткового мозку. Розрізняють наступні різновиди: 1) множинно-осередкова; 2) дифузно-поротична; 3) остеосклеротична; 4) ізольована (солітарна). Мієлома руйнує кісткову тканину.Рентгенологічно: виявляються множинні округлі дефекти, діаметром від декількох міліметрів до декількох сантиметрів з різкою контурованістю кожного окремого дефекту (пробійникові дефекти) . Реактивних змін з боку сусідніх тканин не буває (див.мал 13.11.).

Вторинні (метастатичні) злоякісні пухлини. Метастазують в кістки пухлини передміхурової залози, легенів, ШКТ, матки, щитовидної залози і гіпернефрома. Розрізняють: остеолітичні, остеобластичні і змішані метастази, що за структурою не відрізняються від остеогенних сарком (див.мал 13.12.).