Контрольні питання:

1. Які спектральні діапазони традиційно виділяють в астрономії?

2. Які типи телескопів використовують в астрономії і хто першим сконструював кожен із них?

3. Що таке радіоінтерферометри і за яким принципом він збудований?

4. У чому принципова різниця між фотографічними і фотоелектричним методами спостережень?

5. Як працює електронно – оптичний перетворювач?

6. Що таке детектор нейтрино?

Література:

1. Климишин І.А., Крячко І.П. Астрономія: Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Знання України, 2002р, §3, 11, 12

Тема: Сузір’я. Небесна сфера. Основні точки і лінії небесної сфери. Небесні координати.

План

1. Сузір’я. Класифікація зір.

2. Небесна сфера. Основні точки та лінії.

3. Система зоряних координат. Горизонтальні та екваторіальні.**

4. Карта зоряного неба.*

1. Сузір’я. Класифікація зір.

Сузір’я – певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву.

З 1922 року – 88 сузір’їв (Велика ведмедиця, Мала ведмедиця, Оріон, Кассіопея, Великий пес, ….).

Класифікація зір за яскравістю .

Для зір змінені з часом яскравістю K, S, … Z.

Приклад - Вега (суз. Ліри) -Денеб (суз. Лебедя)

- Полярна зірка - Арктур (суз. Волопаса) -Антарес (суз. Скорп.)

(Мала Ведмедиця) - Регул (суз. Лева) -Спіка (суз. Діва)

- Альтаїр(суз. Орел) -Сіріус (суз. Вел. Пса)

( - Поллукс - Кастор із Близнят)

2. Небесна сфера. Основні точки та лінії.

Небесна сфера – це уявна сфера довільного радіуса, в центрі якої знаходиться спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору.

Z - зеніт (вершина), Z – надир (напрям ноги).

Зеніт – це верхня точка перетину прямовисної лінії з небесною сферою, надир – нижня точка (протилежна зеніту).

N – північ, S – південь, SN – полуденна лінія, PP’ – вісь світу, P – північний полюс, P’ – південний полюс, Q – вища точка небесного екватора, W – захід, E – схід.

3. Система зоряних координат. Горизонтальні та екваторіальні.

3.1.Горизонтальна система координат.

О сновною точкою у цій системі є площина горизонту SN, а початком – точка півдня S. Як азимут А, так і висоту h світила вимірюють у градусах: азимут від 0 до 360 градусів, висоту – від 0 до 360 (над горизонтом) і від 0 до -90 (під горизонтом) градусів. Недоліки цієї дуже простої системи координат є те, що кожна з координат світила безперервно змінюється внаслідок обертання небесної сфери.

3.2. Екваторіальна систем координат.

Точка відліку Q (найвища точка небесного екватора), а основною площиною в цій системі є площина.

- схилення градус від 0 до 90 градусів (Північний);

від 0 до 90 градусів (Південий);

t – годинниковий кут [t]=год від 0 до

Тому, використовуючи ці координати, не можна побудувати зоряні карти або скласти каталог зір для постійного користування. Ця обставина є недоліком зазначеної системи координат, але її перевагою є порівняно легке вимірювання.