3. Поведінка людей в конфлікті

В літературі виділяють три основні моделі поведінки особи в конфліктній ситуації: конструктивну. Деструктивну та конформістську. Кожна із моделей зумовлена предметом конфлікту. Образом конфліктної ситуації, цінністю міжособистих відносин та індивідуально-психологічними особливостями суб’єктів конфліктної взаємодії. Моделі поведінки відображають настанови учасників конфлікту на його динаміку та спосіб вирішення.

Бажаною та необхідною моделлю є конструктивна. Деструктивна ж не може бути виправданою. Вона спроможна перетворити конструктивний конфлікт в деструктивний.

Загроза конформістської моделі поведінки полягає в тому, що вона сприяє агресивності суперника, а іноді й провокує її. По суті вона є деструктивною. Але вона може грати й позитивну роль, якщо протиріччя, що викликали конфлікт, є несуттєвими (призводить до швидкого вирішення конфлікту).

Таблиця 1

Основні моделі поведінки особистості в конфлікті

№ з/п	Модель поведінки	Поведінкові характеристики особистості
1	Конструктивна	Намагається владнати конфлікт; Спрямована на пошук прийнятного рішення; Відрізняється витримкою та самоуправлінням, доброзичливим ставленням до суперника; Відкрита та відверта, у спілкуванні лаконічна та небагатослівна.
2	Деструктивна	Постійно прагне до розширення та загострення конфлікту; Постійно принижує партнера, негативно оцінює його особистість; Проявляє підозрілість та недовіру до суперника, порушує етику спілкування.
3	Конформістська	Пасивна, схильна до поступок; Непослідовна в оцінках, судженнях, поведінці; Легко погоджується з точкою зору суперника, уникає гострих питань.

В конфліктології широкого поширення здобула розроблена К. Томасом та Р. Кіллменом двовимірна модель стратегій поведінки особистості у конфліктній взаємодії. В основі цієї моделі лежать орієнтації учасників конфлікту на свої інтереси та інтереси іншої сторони.

Рівень спрямованості на власні інтереси або інтереси іншої сторони залежить від трьох обставин:

1. змісту предмету конфлікту:

2. цінності між особистих відносин;

3. індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Особливе місце займає цінність для особи міжособистих відносин з іншою стороною.

1. Боротьба, суперництво, конкуренція.

Людина, що її вибирає виходить із оцінки власних інтересів в конфлікті як високих, а інтересів свого суперника – як низьких. Вибір стратегії конкуренції зрештою зводиться до вибору: або інтерес боротьби, або взаємовідносини. Такка поведінка характерна для деструктивної моделі розв’язання конфлікту. Активно використовуються влда, сила закону, авторитет тощо. Вона є доцільною та ефективною у двох випадках. По-перше, при захисті інтересів справи від зазіхань на них з боку конфліктної особистості. По-друге, при загрозі існуванню організації, колективу.

2. Уход (ухилення).

Характеризується прагненням піти від конфлікту, характеризується низьким рівнем спрямованості на особисті інтереси та інтереси суперника і є взаємною. Це по суті справи взаємна поступка. При аналізі цієї стратегії важливо враховувати два варіанти прояву:

а) коли предмет конфлікту не має суттєвого значення для одного із суб’єктів та адекватно відображений в образах конфліктної ситуації;

б) коли предмет суперечки має суттєве значення для однієї або обох сторін, але занижений в образах конфліктної ситуації, тобто суб’єкти конфліктної взаємодії сприймають предмет конфлікту як несуттєвий.

В першому випадку стратегією уникання конфлікт вичерпується, в другому – може мати рецидив. Між особисті відносини при обранні цієї стратегії не підлягають серйозним змінам.