Тема 5. Виховуюче навчання

питання теми

1 . Морально - виховуюче навчання.

2. Навчання й громадянське виховання.

3. Школа й фізичне виховання.

4. Нові напрями у виховуючому навчанні.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1.Особливості морального виховання у США, Західній Європі, Японії, Росії.

2. Роль релігії у вихованні.

3. Завдання громадянського виховання.

4. Роль фізичного виховання.

5. Основні напрями виховуючого навчання.

Морально - виховуюче навчання

Навчальні програми враховують ті чи інші завдання виховання (морального, інтелектуального, фізичного, трудового й ін. На іншому місці при цьому знаходяться предмети гуманітарного змісту: література, історія, суспільствознавство і мораль, іноземні мови, що звичайно входять в обов'язкову програму. Вивчення й засвоєння них предметів розглядається як джерело духовності, патріотизму, гуманності, як заперечення від жорстокості, черствості. Так автори нових шкільних програм у Японії (90-і роки) визначають чотири основних пріоритети навчання: 1) виховання духовності; 2) соціальна адаптація; 3) формування поваги до культури і традицій власного й іншого народів; 4) формування громадянських якостей.

У багатьох країнах проводяться спеціальні заняття з морального виховання. У школах СІЛА, починаючи з 1-го класу, учитель протя­гом навчальної чверті приділяє кожному учню 5-6 хвилин для інди­відуальної бесіди на моральні теми.

У Японії курс моралі в школі обов'язковий з 1958 р. У центрі програми курсу — виховання члена національного і світового співтовариства. У початковій школі практикуються особливий «годинник моральності». Під час уроків і інших заходів, відведених на них, використовуються різні дидактичні матеріали і види робіт: розповіді, читання поетичних здобутків, написання творів, перегляд відео- і аудиозаписів. Можуть також улаштовуватися моралізаторські бесіди, дитячі спектаклі.

Особливе місце в моральному вихованні школяра займає релігія. Школа у ведучих країнах світу відділена від церкви і є світською. Це не означає, однак, що в школі немає релігійного виховання. У деяких країнах (Англія, Німеччина) уроки релігії — обов'язковий предмет навчання. В інших країнах (США, Франція, Японія, Росія) релігійне навчання є приватною справою громадян. При цьому в США уроки релігії можна одержувати тільки за стінами навчальних закладів; у 1983 р. була зроблена невдала спроба ввести обов'язкову молитву в школах. У Франції служителі культу мають доступ у суспільні школи, де всім бажаючим дають релігійну освіту. Уроки проводяться в дні, вільні від занять. У деяких навчальних закладах вони користуються великою популярністю. Наприклад, у 70-х роках абсолютна більшість учнів ліцею імені Ампера в Ліоні відвідували лекції католицьких священиків. У Росії з 90-х років при християнських, мусульманських, іудаїстських церквах діють центри релігійного навчання, куди приходять школярі. У Японії Конституцією (20-я стаття) у суспільній школі «безумовно заборонене викладання будь-якої конфесії»; разом з тим, законом дозволено включати релігійне навчання; в програму приватних навчальних закладів.

Заборони на навчання релігії зовсім не означають, що освітня школа відкидає загальнолюдські ідеали, закладені в релігії. Про прихильність таким ідеалам говориться в офіційних документах і роботах деяких педагогів. Так, наприклад, основний закон Японії закликає до ідеалів «поваги релігії і її місць у житті суспільства».

У шкільному вихованні, пише американський педагог Д. Ховард, необхідно повернутися до Бога. Д. Ховард має на увазі не стільки релігійне навчання, скільки прихильність євангельським заповідям при вихованні характеру школярів.

У моральному вихованні не менше значення надається навчаль­ним дисциплінам, пов'язаним з мистецтвом. У Франції, наприклад) у школі реалізується концепція «виховання через мистецтво», що визначає 3 головні мети: морально-духовне становлення і створення емоційної виховної атмосфери; формування художньо-естетичної культури; засвоєння досвіду культурної діяльності. У цих цілей: є конкретні задачі: емоційно розвивати через вивчення дисциплін: художньо-естетичного циклу; формувати на основі вивчення творів мистецтва критерії власного морального поводження; розвивати творні здібності в різних областях мистецтва через імпровізацію і самовираження. Крім традиційних дисциплін «музика» і «образотворче мистецтво», у програму загальноосвітньої школи входять живопис, скульптура, архітектура, мистецтво кіно, танцю, театру й ін. На дисципліни художньо-естетичного циклу в початковій школі відведене до 58% навчального часу. Широко представлений цей цикл у середній освіті: у 5 серіях бакалавра (всього 22 серії) — до 40% навчального часу; у серіях, безпосередньо зв'язаних з мистецтвом, — до 84%.

Навчання й громадянське виховання

Завдання громадянського виховання враховуються при викладанні суспільно-політичних дисциплін. Крім традиційних предметів, уводяться нові дисципліни суспільно-політичного змісту: елективні курси в американських середніх навчальних закладах, «керівний курс» — в англійських школах, «політика» — у німецьких гімназіях, «особлива діяльність» і «громадянознавство» — у японській школі, «демократія: держава і суспільство» — у російських середніх школах.

Громадянське виховання здійснюється на спеціальних заняттях протягом усього навчального процесу. У США, наприклад, у початкових школах на обов'язкових уроках громадянознавства знайомлять дітей із правами й обов'язками громадян. У навчальних закладах -перерва, що триває не 5, як всі інші, а 10 хвилин. Додатковий час даний для того, щоб учні могли виразити свої патріотичні почуття. Під звуки гімну вони віддають знаки пошани прапору, що вивішений у кожному навчальному закладі. Крім того, за звичай в коридорах шкіл висять портрети американських президентів, текст Білля про права.

У Росії програми навчання з історії, географії, літературі будуються по-новому: розвиток людської цивілізації розглядається як інтегральний процес. Це означає вивчення вітчизняної і світової культури як єдиного і різноманітного процесу, прилучення до загальнолюдських цінностей. Згаданий факультативний курс «Демократія: держава і суспільство» включає теми, що дозволяють одержати уявлення про співвідношення прав і обов'язків людини в демократичному суспільстві, політичних системах у сучасному світі, формах державного устрою, наприклад, «що таке демократія», «суспільство і демократичні цінності», «права людини при демократії», «держава політична влада», «вибори — найважливіший механізм здійснення демократії», «політичні партії й організації» і ін.

Школа й фізичне виховання

Уроки фізичної культури і спорту, насамперед, зміцнюють здоров'я дітей, сприяють формуванню суспільної особистості. От чому, наприклад, у початкових школах Великобританії програма включає не стільки спортивні заняття, скільки вправи з розвитку дитини (гри, змагання і т.п.).

У Японії в кожному навчальному закладі працює колективно-медичних працівників: куратор здоров'я, доктор, медична сестра, стоматолог, фармацевт.

У Японії зламали уявлення про теніс як спорт для обраних тем займаються сотні тисяч школярів. У пошані бейсбол, футбол, і біг. плавання, національні види спорту. Школи мають спортивні зали, стадіони, плавальні басейни; у разі потреби орендують приватні і муніципальні спортивні спорудження. Особливих рецептів фізичного виховання немає. Просто його досить багато. Перевага віддаєшся можливо більшому обсягу навантажень, різноманітним іграм. Цеійє означає байдужості до спортивних досягнень. Щорічно проводяться загальнонаціональні чемпіонати старшокласників з волейболу і бейсболу. Постійно змагаються спортивні команди класів і шкіл. Якщо на стадіоні борються команди, на трибунах активно діють болільники, що заздалегідь розучують ритмічні пісні, готують прапори і транспаранти.

Стан фізичного виховання в школі Росії викликає тривогу. За існуючими даними при надходженні в початкову школу не викликає побоювань здоров'я тільки 13% дітей, після закінчення початкової школи і того менше — 7 %. У цілому за період навчання в школі число здорових дітей скорочується в 3—4 рази. Здоров'я кожного третього російського школяра несприятливе. Це — наслідок недоліків, у тому числі шкільної медичної служби, фізичного виховання і спорту. У школах не вистачає спортивних залів, плавальних басейнів. З медичних працівників у школі є лише медсестра.

Нові напрями у виховуючому навчанні

У навчальних програмах світової школи з'являється антинаркотичний, антиалкогольний, сексоосвітній, природоохоронний матеріал. Практикуються спеціальні курси такої тематики, що відповідний матеріал також пропонується на міжпредметній основі, тобто включається в різні предмети шкільної освіти.

Так, у США в широкій кампанії викорінювання дитячої наркоманії. Конгрес прийняв у 1986 р. спеціальну постанову, у якій були відпущені значні кошти на підготовку і використання навчальних аудіоматеріалів про шкоду наркотиків.

Спеціальна кампанія проти вживання наркотиків проводиться також у середніх школах Франції. Матеріали про шкідливі наслідки вживання наркотиків і алкоголю введені у програму викладання біології.

Перестає бути забороненою у світовій школі сексуальна тематика. Так, навчальні заклади Німеччини керуються «Рекомендаціями;із сексуального виховання в школах усіх типів». Відповідними педагогічними інструкціями передбачено формувати «гуманність сексуального поводження і привчати до відповідальної статевої поведінки». Сексуальна тематика включена в програми з біології, соціології, німецької мови, мистецтва, релігії. У Франції вже в початковій школі на заняттях використовується популярна література зі статевого виховання, наприклад, дитяча «Енциклопедія сексуального життя».

З особливою увагою до екологічного виховання в процесі навчання відносяться в США. У 80-х роках учні майже 200 коледжів штату Массачусетс вивчали проблему кислотних дощів. Займаючмеь за програмою природничих наук, вони робили виміри у водоймах, порівнювали свої дані з даними з інших штатів, складали банк даних про флору і фауну, що бідують в особливому захисту. У школах СІНА популярні «польові маршрути» — різновид екскурсій на природу, під час яких в учнів виховують «кодекс екологічної поведінки»: не знищувати рідкі зразки природи, не розоряти пташині гнізда, не зривати рідкі рослини і т.д. Моральні принципи формуються в навчальних іграх екологічної спрямованості. Наприклад, у школярів поширена гра «Земля — космічний корабель», коли вони переконуються, що багатства нашої планети, що рухається в космосі, не безмежніше без турботи про природу Земля з просторого будинку перетвориться ;в тісну кімнату. Космічна тематика часто використовується при екологічному вихованні. У 1988 р. у США пройшов конкурс «уроку з космосу», метою якого було не тільки наукова освіта, але і виховання відкритого, гуманістичного мислення.

Практика екологічного виховання в процесі навчання аж ніяке завжди досягає бажаного ефекту. Як зауважує експерт ЮНЕСКО А. Ейсхлер, одна з основних причин цього — труднощі співвідношення екологічної тематики з іншою шкільною програмою.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Автори нових шкільних програм визначають 4 основних пріоритети виховуючого навчання: виховання духовності, соціальна адаптація, формування громадянських якостей, формування поваги до культури:

а) в Японії

б) в США

в) в Росії

2. Уроки релігії можна отримати тільки за стінами навчальних закладів:

а) в США

б) в Росії

в) в Англії

г) в Німеччині

3. В якій країні в школі реалізується концепція "виховання через мистецтво"?

а) у Німеччині

б) у Франції

в) в США

г) в Росії.