3. Політичні партії.
Політична партія — це зареєстроване, згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні», добровільне об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Термін «партія» (лат. pars/partis — частина, галузь, відділ) існує ще з давньоримських часів, поняття «політична партія», як ми розуміємо його зараз, — витвір новітньої доби. Звичайно, різноманітні політичні групи, клуби та кліки такі ж старі, як і сама політика, але політичні партії у сучасному їх значенні тісно пов'язані зі становленням і розвитком представницької демократії та основного її елементу — парламентаризму як форми і методу організації та здійснення влади.
Функції партій:
1. Представництво інтересів.
2. Комунікативна функція.
3. Формування і підбір політичних еліт та соціалізація.
4. Розробка політики та здійснення політичного курсу.
5. Функції соціальної інтеграції.
Функції партій:
1) Представництво інтересів. Партії виступають важливими виразниками інтересів соціальних класів, прошарків і груп, трансформуючи велику кількість цих різноманітних і специфічних потреб і вимог у більш системні, зручні для оперування, пакети пропозицій.
Чи завжди інтереси партії повністю збігаються з інтересами тих, кого вона представляє ?
2) Комунікативна функція. Завдяки цій функції партія функціонує як засіб для вираження й поширення інформації, освіти, впливу на громадську думку.
Як політичний режим впливає на можливість виконання цієї функції ?
3) Формування й підбір політичних еліт та соціалізація. Партії є головним механізмом у комплектуванні та поповненні еліт, через який кандидати на політичні посади готуються й відбираються на всіх рівнях партійної піраміди та через який, зокрема, обирається національне (державне) політичне керівництво.
Які чинники впливають на цей процес ?
4) Розробка політики та здійснення політичного курсу. У правлячій партії її лідери, що здійснюють політичне керівництво країною, розв'язують подвійне завдання з установлення, впорядкування та забезпечення виконання спільних
для всього суспільства цілей, національних інтересів певної держави.
Чи завжди розроблена партією політика цілком збігається з інтересами суспільства
5) Функції соціальної інтеграції. Політичні партії є, як визначають соціологи, референтними групами для своїх прихильників. За словами Г. Уоллеса, партія стає «певним реальним явищем у пам'яті та емоціях електорату, незалежно від його думки і дій». Це підтверджується багатьма науковими дослідженнями виборчої поведінки, хоча очевидним сьогодні є також і зниження рівня ідентифікації виборців із політичними партіями в багатьох демократіях світу.
Як ви вважаєте, чим відрізняються між собою політичні партії?
Ідеологічні типи політичних партій:
Термін «ідеологія» вперше виник на зламі ХУІІІ-ХІХ ст. у працях французького економіста і філософа Дестют де Трасі для позначення «вчення, науки про ідею», котрі є основою для формування громадської думки, політичних поглядів, поведінки людей, а отже, і політики. У сучасному розумінні ідеологія — це система поглядів стосовно основних принципів організації суспільства, його цінностей та місця в ній людини. Ідеологія складається з трьох елементів:
Елементи ідеології
• образу дійсності (того, що відбувається в конкретному суспільстві та поза ним);
• аксіологічної системи (ієрархії цінностей);
• практичних вказівок (методології діяльності для зміни або збереження існуючого стану справ у суспільстві).
Політична ідеологія – це система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій.
Кожна з політичних ідеологій має одну (іноді декілька) центральну цінність — Бога, людину, націю, клас, людство, порядок, безпеку, свободу тощо.
Найбільш впливовими політичними ідеологіями є лібералізм, консерватизм, соціал демократія (або соціалізм), комунізм, націоналізм, фашизм. Кожна із цих ідеологій має широке теоретичне підґрунтя. У процесі ж історичного розвитку виникали нові синтетичні їх різновиди, що поєднували особливості як близьких, дотичних, так і, на перший погляд, несумісних політико-ідеологічних платформ:
• комунізм;
• соціал-демократія, або демократичний соціалізм;
• лібералізм;
• консерватизм;
• націоналізм;
• фашизм;
• неофашизм.
Ідеологічні типи політичних партій:
1) Комунізм — це ідеологія, в основу системи цінностей якої покладено пролетаріат — найбідніший клас найманих робітни¬ків, найреволюційніший клас суспільства, який повинен створити державу «диктатури пролетаріату» для будівництва соціалізму та комунізму. Основоположники комуністичної теорії наголошують на тому, що економічні відносини як базисні в суспільстві визначають усі інші типи партій.
2) Соціал-демократія, або демократичний соціалізм — це ідеологія, що ґрунтується на трьох основних принципах: свободі, соціальній справедливості та солідарності й має два напрямки щодо майбутнього суспільства: соціалізм «із демократичним обличчям» і так званий «народний капіталізм».
3) Лібералізм — це ідеологія, що базується на ідеї свободи індивіда, яка є наріжним каменем системи цінностей. Характерними рисами лібералізму є індивідуалізм, гуманізм, толерантність і демократизм. Поряд із самоцінністю осо-бистості ця політична ідеологія наголошує на нерозривності свободи індивіда та його соціальної відповідальності перед суспільством, обстоює існування правової держави та необхідність верховенства в ній закону.
4) Консерватизм — ідеологія, серед визначальних ознак якої можна виділити безперечно традиційність для певного народу чи держави таких ознак, як мораль, ієрархічність, чітка стратифікація суспільства, що зберігає цей народ, або державу як єдине культурне ціле. Крім того, поняттями, які наповнюють сенс консерватизму, завжди були порядок, авторитет, відповідальність, стабільність, релігійність, па-тріотизм, обов'язковість, честь, праця, сім'я, право та дисципліна. В економіці консерватизм сповідує недоторканність приватної власності, розглядаючи її як передумову досягнення особистої свободи й збереження соціального порядку, принципи вільної конкуренції та необхідність мі-німального державного регулювання економіки.
5) Націоналізм — це ідеологія, в ієрархії ідеологічних і полі-тичних цінностей якої чільне місце належить нації. Похідною від цієї ідеології є національна держава, що є для неї засобом самоствердження та розвитку. Державність нації виступає необхідною умовою її існування, тому кожний послідовник націоналізму, тобто «національно свідомий патріот», зобов'язаний боротися за її здобуття. Націо¬налізм інтегральний підкреслює етнічний характер нації відповідно до її держави, розуміючи під політичним режимом національну диктатуру на чолі з провідною вер¬ствою «патріотів».
6) Фашизм — це ідеологія, до визначальних ознак якої відносять: тотальний контроль із боку партійної фашистської еліти над суспільним та особистим життям громадян; знищення демократичних прав і свобод; залежність індивіда від інтересів і потреб нації, соціальних мас, заздалегідь визначених фашистським керівництвом; ієрархічність соціальної структури суспільства; зрощення надцентралізованої бюрократичної машини держави з фашистською партією; перенесення внутрішньополітичних проблем у площину геополітики та формування «образу ворога». Фашизм сповідує політику так званого «соціального дарвінізму», за яким «сильнішим» народам чи расам визначено панувати над «слабшими».»
7) Неофашизм — це ідеологія, представники якої є сучасними нащадками фашизму. Вона має дві форми вияву: нелегального традиційного фашистського руху, пристосованого до сучасних умов, та легальної й напівлегальної організації діяльності з дотриманням зовнішньої лояльності до законності, демократичних політичних інститутів, а також участю в парламентських виборах.
До якого ідеологічного типу належать відомі вам політичні партії в Україні?
Які українські політичні партії мають найбільшу популярність? Чому?