2. Тактика дій мотопіхотного відділення, взводу в наступі.

Командування армій США, ФРН готують підрозділи своїх сухопутних військ для ведення воєнних дій як із застосуванням лише звичайних засобів ураження, так і - з використанням ядерної зброї. Одним із основних видів бою є наступ.

Відділення як правило діє по фронту до 100м із завданням знищити противника і заволодіти визначеним об’єктом (вогневою точкою, окопом, ділянкою траншеї і т. д.).

В залежності від характеру виконуваних задач відділення у наступі поділяється на маневрову і вогневу групи. Завдання маневрової групи зблизитись з противником і знищити його або змусити здатися в полон. Вогнева група призначається для підтримки маневреної групи веденням вогню по раніше виявлених і нових вогневих засобах. В якості маневреної чи вогневої групи передбачається використати будь-яку із вогневих груп відділення.

Мотопіхотне відділення може переходити в наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником чи з районів зосередження.

На рубіж переходу в атаку для наступу мотопіхотне відділення розвертається в ланцюг. В залежності від характеру місцевості і вогню противника групи слідують поряд одна за одною.

При переході в наступ із безпосереднього зіткнення з противником, рубіж переходу в атаку є передній край, з якого відділення починає атаку.

В ході просування маневрена і вогнева групи прикривають вогнем одна одну. Рубіж атаки звичайно призначається на відстані 100-150 м від об’єкту атаки. Відділення може пройти рубіж атаки без зупинок або ж використовуючи складки місцевості, вести вогонь з рубежу атаки, забезпечуючи вихід на нього інших відділень і одночасну атаку переднього краю оборони противника всім взводом.

Атаку об’єкту передбачається здійснювати двома способами: стрімким кидком всього відділення або поєднанням вогню по об’єкту вогневої групи з атакою об’єкта маневреною групою. Відділення в ході атаки веде з коротко термінових зупинок прицільний або направлений в бік цілі вогонь із всіх наявних вогневих засобів. Вогонь із автоматичної зброї рекомендується вести короткими чергами.

Командир відділення керує підлеглими в бою голосом і сигналами, переміщуючись з одною із груп або у проміжку між ними. Зв’язок з командиром взводу він підтримує по радіо.

При виході до об’єкту атаки відділення закидує траншею (окоп) ручними гранатами, вривається в неї, очищує від противника і продовжує наступ до виконання поставленого завдання.

Водій бронетранспортера вогнем із крупнокаліберного кулемета забезпечує розгортання відділення для атаки. Потім бронетранспортер відводиться в укриття і знаходиться в готовності висунутися вперед для посадки особового складу. Зв’язок з водієм бронетранспортера підтримується по радіо.

Атака відділення при необхідності може підтримуватись двома наявними на бронетранспортері кулеметами, вогонь з яких ведуть водій і спеціально виділені 1-2 солдати.

Діючи сумісно з танками мотопіхотне відділення може вести наступ попереду танків або ж позаду них, дотримуючись дистанції 200-300 м. якщо місцевість або протитанкова оборона противника ускладнює просування танків, то піхота наступає спереду танків, а танки підтримують її вогнем. Після просування піхоти вперед і знищення перепон танки обганяють її і наступають спереду піхоти. При підтримці наступу сильним артилерійським і мінометним вогнем піхота звичайно просувається за танками.

При веденні бойових дій в населеному пункті відділенню може ставитися завдання захопити окрему споруду (будівлю). В цьому випадку особовий склад підрозділяється на дві групи – штурмову і прикриття. Стрілки штурмової групи, до якої звичайно входить і командир відділення, діють попарно. Найбільш доцільно очищати будівлю від противника починаючи з верхнього поверху. Особовий склад відділення повинен мати при собі лише самий необхідний мінімум екіпірування.

Мотопіхотний взвод при наступі в складі роти може діяти в першому або другому ешелоні (резерві). Фронт наступу:

в армії США

- взводу - до 400м;

- відділення - до 100м.

в армії ФРН

- взводу - 200-250м;

- відділення - до 100м.

Для нього визначається об'єкт атаки на глибині 1-1,5км. Рубіж переходу в атаку позначається як можна ближче до противника і, в залежності від характеру місцевості, може знаходитись в 100-150м від переднього краю.

При наступі на добре підготовлену, насичену протитанковими засобами і недостатньо пригнічену вогнем оборону противника мотопіхота діє в пішому порядку попереду танків, знищуючи живу силу і протитанкові засоби противника. Танки, в свою чергу, ведуть боротьбу з танками, бронетранспортерами і вогневими засобами противника, забезпечуючи тим самим просування мотопіхоти. БТР, БМП діють на деякій відстані від танків, в готовності до розвитку успіху атаки. Зв'язок між піхотою і танками здійснюється по радіо.

Оволодівши об'єктом атаки, взвод продовжує наступ, окремі вогневі засоби в глибині оборони знищуються діями з флангу (тилу) або обходяться, а потім знищуються силами другого ешелону (резерву). При відході противника командир взводу організовує переслідування.

В разі зупинки наступу взвод організовує кругову оборону, окопується і готується до протидій можливим контратакам. Наступ поновлюється після відбиття контратак.

При діях в другому ешелоні (резерві) взвод для розвитку успіху, прикриття флангів надає вогневу підтримку першому еталону. Взводу другого ешелону (резерву) ставиться задача наступати в напрямку і знищувати противника в опорних пунктах, які обійшли підрозділи першого ешелону, замінити підрозділи першого ешелону, які зазнали значних втрат.