6. Припинення господарських зобов’язань

Припинення господарського зобов'язання — завершальна стадія існування зобов'язання. Підставами припинення зобов'язання є правоприпинені юридичні факти. Одні правоприпинені факти виникають з волі учасників зобов'язання і призводять до припинення зобов'язання, наприклад, новація, залік, надання відступного; інші припиняють зобов'язання незалежно від волі учасників і стадії його виконання, наприклад, ліквідація юридичної особи, крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема по зобов'язаннях про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; треті роблять об'єктивно неможливим подальше існування зобов'язання, наприклад, через видання акта державного органа, неможливості виконання зобов'язання тощо.

Наявність підстав, що призводять до припинення зобов'язання, як і сам факт припинення зобов'язання, повинні бути належним чином оформлені.

Законодавець у ч.2 ст.202 ГК України виділяє дві підстави припинення господарського зобов'язання: розірвання господарського зобов'язання і визнання недійсним господарського зобов'язання за рішенням суду. Господарське зобов'язання може бути розірвано як за згодою сторін, так і за рішенням суду або визнано недійсним рішенням суду. Господарськезобов'язання, розірване або визнане судом недійсним, припиняється повністю або в частині з дня набрання чинності рішенням суду. Порядок розірваннягосподарських договорів визначений у ст. 188 ГК України. У силу ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Державний контракт підлягає розірванню при зміні або скасуванні державного замовлення, яким передбачено припинення дії контракту, з моменту, коли про це стало відомо сторонам зобов'язання.

Відповідальність за невиконання державних контрактів на постачання продукції для державних потреб передбачена в Законі України «Про поставки продукції для державних потреб». У разі невиконання або неналежного виконання державного контракту на постачання продукції для державних потреб з винної сторони стягується передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня), а також відшкодовуються спричинені збитки. При невиконанні зобов'язань за державним контрактом виконавець, крім сплати неустойки, відшкодує збитки в повному обсязі, які були спричинені неналежним виконанням зобов'язань.Сплата неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків у випадку неналежного виконання зобов'язань за державним контрактом не звільняють виконавця від виконання державного контракту в натурі. Разом з тим відповідальність передбачена і для замовників за державними контрактами. При невиконанні державним замовником зобов'язань за державним контрактом, державний замовник відшкодовує виконавцеві державного замовлення спричинені йому збитки, включаючи очікуваний і неотриманий прибуток. У випадках відмови державного замовника від закупівлі продукції, яка виготовлена за державним контрактом (крім випадків, коли державний замовник відмовляється повністю або частково від оплати продукції, якщо вона не відповідає вимогам Щодо якості продукції, встановленим чинним законодавством Укра-їни і державним контрактом), виконавець державного замовлення реалізує її за своїм розсудом, при цьому замовник відшкодовує виконавцеві додаткові витрати, пов'язані з реалізацією, а у випадку неможливості реалізації продукції — заподіяні йому збитки, включаючи очікуваний і неотриманий прибуток

Спори, які виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладанні державних контрактів на постачання продукції для державних потреб, внесенні змін у процесі їх виконання, а також щодо розірвання і відшкодування заподіяних збитків, розглядаються господарськими судами.

Таким чином, державний контракт має бути розірваний при зміні або скасуванні державного замовлення — юридичного факту, на підставі якого він був укладений.

Разом з тим, більшість зобов'язань припиняється їх виконанням. Виконання є природним завершенням розвитку зобов'язальної правовідносини. Однак припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням, тобто таким виконанням, що відповідає умовам зобов'язання, вимогам закону та інших правових актів, а за відсутності таких вимог і умов — звичаям ділового (господарського) обігу, або таким, які звичайно за-стосовуються. Наприклад, неповернення кредиту не припиняє дії зобов'язання позичальника його повернути і після розірвання договору. Належне виконання — це досягнення тієї мети, заради якої виникло зобов'язання. Підстави встановлення зобов'язальних правовідносин як і підстави їх припинення мають значення угод, тому їх вчинення повинно підпорядковуватися правилам про форму угод. Якщо зобов'язаннявстановлюється в письмовій формі, то повинно бути письмово оформлено і його виконання.

Належним виконанням вважається також виконання зобов'язання внесенням боргу до депозиту нотаріуса, коли це допускається законом. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання щодо строку, місця, способу, суб'єкта виконання, то зобов'язання не припиняється, а ускладнюється новими, додатковими обтяженнями для несправного боржника — по сплаті штрафів, відшкодуванню збитків і т.п. Лише після того, як сторони виконують усі, що випливають із зобов'язання дії, воно визнається припиненим.

У ч.2 ст. 203 ГК України визначена сутність альтернативного зобов'язання і підстава його припинення шляхом належного виконання зобов'язаною стороною одного з двох або кількох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору. Мова йде про ситуації, коли предметом зобов'язання стає здійснення боржником не одного, а декількох конкретних дій. В альтернативному зобов'язанні боржник зобов'язанийзробити для кредитора одну з декількох дій, передбачених законом або договором, наприклад, передати річ або сплатити грошову суму. При цьому альтернативне зобов'язання, незважаючи на наявну в ньому множинність предмета, — єдине зобов'язання. Предмет зобов'язання тут остаточно визначає сторона, управнена вибрати виконання.

Право вибору виконання в альтернативному зобов'язанні належить боржнику, якщо інше не випливає з закону або умов зобов'язання. Право вибору виконання в альтернативному зобов'язанні

Залік як спосіб припинення зобов'язання характеризується тим, що при наявності двох зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав або виконання яких можна вимагати в той самий час, вони повністю взаємно погашають одна одну (при рівності суми зобов'язання) або частково (якщо суми зустрічних зобов'язань різні).

Залік має бути здійснений за заявою однієї зі сторін, якщо в наявності одночасно присутні три умови: зустрічність вимог, тобто участь сторін одночасно в двох зобов'язаннях, для того, щоб кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні; однорідність предмета зобов'язання (гроші, речі того самого роду та ін.), з тим, щоб залікові не передувала угода сторін про зміну предмета зобов'язання. Тобто сторони з метою проведення заліку своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог, наприклад, оцінюючи речі в грошовому вираженні; настання строку виконання по обох вимогах, що заліковуються.

Залік найбільш часто застосовується у грошових зобов'язаннях, але немає перешкод до припинення заліком інших зобов'язань, предмет яких однорідний. Господарське зобов'язання може бути припинено заліком страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного або страхового зобов'язання. Заліком може бути погашено дійснезобов'язання, забезпечене судовим захистом. Не допускається залік вимог, щодо яких за заявою іншої сторони слід застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом. Не можна вимагати заліку у відношенні зобов'язання, за яким минув строк позовної давності.

Питання припинення господарського зобов'язання за згодою сторін та у разі поєднання його сторін в одній особі регламентовані ст. 204 ГК України. Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін. Розрізняють три види підстав припинення господарських зобов'язань за згодоюсторін: угода про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж сторонами — новація, прощення боргу і відступне.

Господарське зобов'язання припиняється угодою сторін про заміну первісного зобов'язання, що існувало між ними, іншим зобов'язанням між тими ж сторонами, що передбачає інший предмет або спосіб виконання. Новація не допускається у відношенні зобов'язань по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, і в інших випадках. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісними, якщо інше не передбачено договором. На відміну від інших угод сторін, що також призводять до припинення зобов'язання, наприклад від відступного, новація не припиняє правової зв 'язаностісторін, тому що замість зобов 'язання, дія якого припиняється, ними створюється нове зобов'язання, що заміняє колишнє.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність угоди сторін, тобто відсутність спору щодо припинення дії колишнього зобов'язання і щодо умов нового зобов'язання; припинення колишнього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань, що забезпечують виконання колишнього зобов'язання, якщо сторони не домовилися про укладання нової угоди про інше; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, що містить умову про інший предмет або про інший спосіб виконання.

Законодавець, закріплюючи можливість припинення господарського зобов'язання за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язанняіншим між тими ж сторонами, містить застереження — якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднєзобов'язання. Це положення за-стосовується тільки до господарських зобов'язань, які виникають безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з акта управління господарською діяльністю.

Прощення боргу є новою для українського права підставою припинення зобов'язання, закріпленою у ст. 605 ЦК України. Зобов'язання припиняється звільненням кредитором боржника від покладених на нього обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. З урахуванням того, що прощення боргу розглядається в якості однієї з форм договору дарування, для його здійснення недостатньо однобічного акта кредитора, що прощає борг. Необхідна і згода боржника на те, щоб відповідний борг був з його складений. На практиці в подібних випадках боржник виражає свою згоду найчастіше не шляхом формального вираження своєї згоди, а шляхом конклюдентних дій, які свідчать про його згоду з діями кредитора. За згодою сторін зобов'язання може бути припинено переданням замість виконання відступного (сплатою грошей, передачею майна і т.п.). Розмір, строки і порядок надання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 ЦК). Надання відступного як спосіб припинення зобов'язання може бути передбачено як при виникненні зобов'язання, так і в ході його виконання. Вид надання відступного 3° є бути різним: передача грошей, майна, виконання робіт, на-М° ня послуг і т.п. Розмір, строки і порядок надання відступного їстановлюються угодою сторін.

Господарське зобов'язання припиняється у випадку поєднання поавненої і зобов'язаної сторін в одній особі. Це, зокрема, має місце у випадку злиття або приєднання юридичних осіб, зв'язаних взаємнимизобов'язаннями. В обох випадках зникає інший суб'єкт правовідносини, у зв'язку з чим припиняється і сама правовідно-сина. Звісно, при реорганізації юридичних осіб може припинити своє існування лише частина зобов'язання, якщо, наприклад, не всі права і обов'язки юридичних осіб, що об'єдналися, переходять до виниклої на їх основі юридичної особи. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднанняприпиняється. • Іноді виникають ситуації, коли вже після виникнення зобов'язання з'ясовується неможливість його виконання. Неможливість виконання робить безглуздим існування зобов'язання, тому воно припиняється.

Зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає. Неможливість виконання, як підстава припинення зобов'язання, повинна наступити в силу об'єктивних обставин, що зробили неможливим виконання для даного боржника. Відсутність провини доводиться особою, що порушила зобов'язання.

При випадковій неможливості виконання зобов'язання припиняється, і боржник ніякої відповідальності за його невиконання не несе, якщо інше не передбачено законом. На практиці такі обставини сторони називають обставинами непереборної сили (форс-мажор). Якщо жодна зі сторін до виниклої неможливості виконання ще не встигла зробити пов'язанихіз зобов'язанням дій, справа обмежується його припиненням. Вже зроблене виконання у взаємному зобов'язаннізберігає силу за умови, що сторона, яка його зробила, одержала від другого контрагента зустрічне задоволення, а те виконання, за яке вона зустрічного задоволення не одержала, повинно бути їй повернуто.

При неможливості виконання зобов'язання цілком або частково зобов'язана сторона повинна негайно повідомити про це управнену сторону, а управнена сторона, у свою чергу, повинна вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених негативних наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону. Тут мова йде про винну неможливість виконання зобов'язання. При винній неможливості виконання основне зобов'язання фактично не припиняється, а лише змінюється, тому що для винної сторони обов'язок виконання перетвориться в обов'язок відшкодувати заподіяні контрагентові збитки, сплатити неустойку та ін. Коли предмет зобов'язання визначений індивідуальними ознаками, його загибель призводить до неможливості виконання, і зобов'язання припиняється. Родові речі юридично замінні і доти, поки заміна для боржника може бути здійснена, зобов'язання зберігається, тому що воно об'єктивно може бути виконано. Зобов'язання припиняється неможливістю виконання в разі ліквідації суб'єкта господарювання (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими правовими актами виконання зобов'язанняліквідованої юридичної особи покладається на іншу особу в порядку правонаступництва. Зобов'язання ліквідованої юридичної особи припиняється з дати внесення до державного реєстру запису про ліквідацію юридичної особи. Однією з підстав припинення господарського зобов'язання є ліквідація суб'єкта господарювання — банкрута, який є його учасником. Умови, порядок і наслідки визнання суб'єктів господарювання банкрутами встановлюється ст.ст. 209-215 ГК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та іншими законами.