- •Поняття загальні засади, значення зобов’язань для сучасного товарообороту
- •Види зобов'язань: майново-господарські, організаційно-господарські, соціально-комунальні, публічні
- •Підстави виникнення господарського зобов’язання
- •4. Виконання господарських зобов’язань.
- •Виконання господарського зобов’язання третьою особою.
- •Виконання господарських зобов’язань у яких беруть участь кілька суб’єктів.
- •Виконання грошових зобов’язань.
- •5. Засоби забезпечення виконання господарських зобов’язань
- •6. Припинення господарських зобов’язань
- •Недійсність господарського зобов’язання.
Виконання грошових зобов’язань.
За предметом виконання відокремлюються грошові зобов'язання, які грають особливу роль у господарському обігу. Предметом грошових зобов'язань є дії по сплаті грошей (готівкових або безготівкових). Вони являють собою групу досить різнорідних (простих і складних) зобов'язань, що виникають як з будь-яких оплатних договорів (з оплати товарів, робіт, послуг та ін.), так і з неправомірних дій (сплата сум по відшкодуванню заподіяної шкоди або повернення безпідставно отриманих грошових сум). Грошові зобов'язання можуть входити до складу змішаних зобов'язань, а також бути як головними, так і додатковими зобов'язаннями.
У ст. 198 ГК України закріплене загальне правило про платежі за грошовими зобов'язаннями, які виникають у господарських відносинах. Вони здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Основні правила розрахункових операцій банків закріплені в ст.ст.341-344 ГК України, главах 72 і 74 ЦК України, Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р., Законі України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. Детальна регламентація міститься в Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки з застосуванням платіжних доручень, акредитивів, рахункових чеків (чеків), розрахунків по інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами і звичаями ділового обороту.
Готівковий обіг детально регулює Положення « Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, та Інструкція Національного банку України «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» від 19.02.2001 р. № 69. Розрахунки готівкою суб'єктів господарювання проводяться як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок готівкового виторгу, і здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги встановленої форми.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і під-лягають оплаті у гривнях — національній грошовій одиниці України. Ст. 198 ГК України значною мірою звужує для суб'єктів господарювання закріплене в ч.2 ст. 533 ЦК України право сторін зобов'язання визначати в іноземній валюті, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежугрошовий еквівалент суми, що підлягає сплаті в гривнях. Використання готівкової або безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу вимагає одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, крім випадків, прямо передбачених законодавством.
Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Так, особливості розрахункових операцій у зовнішньоекономічних договорах визначені в Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р.
На відміну від раніше діючого законодавства, в силу якого отримувати прибуток у вигляді відсотків за надання в користування коштів могли тільки банки, кредитні союзи та інші фінансові установи і при наявності відповідної ліцензії Національного банку України, Господарський кодекс та новий Цивільний кодекс України передбачають можливість сплати відсотків за грошовими зо-бов'язаннями учасників господарських відносин. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах і порядку, визначених законом або договором. Зокрема, у ст. 536 ЦК України сформульований обов'язок боржника сплачувати відсотки за користування чужими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Суб'єкти господарювання можуть визначати розмір і порядок сплати відсотків за користування грішми, якщо іншими актами законодавства не будуть встановлені вимоги щодо розміру і порядку сплати відсотків.