5. Засоби забезпечення виконання господарських зобов’язань

Виконанню господарських зобов'язань сприяють спеціальні заходи, іменовані засобами забезпечення виконання зобов'язань. Вони полягають в покладанні на боржника додаткових обтяжень на випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язання, або в залученні до виконання зобов'язання поряд з боржником третіх осіб, як це відбувається, наприклад, при поруці, або в резервуванні майна, за рахунок якого може бути досягнутовиконання зобов'язання (завдаток, застава), або у видачі зобов'язання уповноваженими на це органами по оплаті певної грошової суми (банківська гарантія). Засоби забезпечення виконання зобов'язань — це спеціальні заходи, що у достатньому ступені гарантують виконання основного зобов'язання і стимулюють боржника до належного поводження. Засоби, які стимулюють належне виконання сторонами покладених на них зобов'язань, визначаються законодавством або встановлюються угодою сторін. Більшість із засобів забезпечення виконання зобов'язань мають залежний від основного зобов'язанняхарактер і при недійсності основного зобов'язання або припиненні його дії припиняють своє існування. Однак законодавством передбачені і такі засоби забезпечення, що можуть бути самостійними (наприклад, банківська гарантія). Засоби, що забезпечують виконання зобов'язань, встановлюються в інтересах кредитора. Хоча і не всі засоби забезпечення відносяться до санкцій, але всі вони прямо або побічно створюють додаткові обтяження для боржника. Так, при заставі кредитор за рахунок заставленого майна боржника вправі погасити свої претензії до нього. Але за рахунок цього ж майна можуть бути погашені і додаткові вимоги кредитора по сплаті неустойки, відшкодуванню збитків і ін. Саме вилучення майна з володіння і користування також може створити боржникові не тільки незручності, але і викликати додаткові витрати з його боку.

Обраний сторонами засіб забезпечення виконання зобов'язання повинен бути письмово зафіксований або в самому зобов'язанні, на забезпечення якого він спрямований, або в додатковій (або спеціальній) угоді. Деякі з засобів вимагають не просто письмової, але і нотаріально засвідченої форми їхнього здійснення і навіть спеціальної реєстрації. Наприклад, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставоутримувача або заставника з внесенням запису до Державного реєстру застав рухомого майна.

Всі засоби забезпечення носять зобов'язально-правовий характер і мають своєю метою сприяння виконанню господарського зобов'язання. Однак засоби досягнення мети належного виконання основногозобов'язання різні. В деяких ситуаціях бажання уникнути відповідальності (сплати штрафних санкцій) стимулює боржника до належного виконання основного зобов'язання, в інших — небезпека позбавитися майна (застава, утримання), навіть якщо це і не супроводжується якимись додатковими обтяженнями, спонукає боржника до того ж. В залежності від того, що складає зміст засобу забезпечення виконанняосновного зобов'язання — тільки досягнення з його допомогою виконання основного зобов'язання або також покладання на боржника додаткового обтяження — засоби забезпечення або відносяться до мір відповідальності, або такими не визнаються. Так, неустойка (штраф, пеня) відноситься до мір відповідальності і є штрафною санкцією, а застава, порука, банківська гарантія не є мірами відповідальності. Згідно з чинним законодавством виконання зобов'язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, гарантією в тому числі і банківською, завдатком і іншими засобами, передбаченими законом або договором. ГК України розширив перелік засобів забезпечення виконання зобов'язань, доповнивши його такими засобами, як банківська гарантія та утримання майна. Істотним є і те, що ст. 199 ГК так само як і ст. 546 ЦК України містять невичерпний перелік видів забезпечення виконання зобов'язань. Тому поряд з передбаченими законом засобами забезпечення виконання зобов'язань сторонами можуть передбачатися інші засоби.

Забезпечувальними властивостями володіють і деякі форми безготівкових розрахунків: акредитив, інкасо, передплата та ін. Певні забезпечувальні якості властиві деяким видам договорів, зокрема договорам страхування, кредиту, лізингу, факторингу та ін.

Розширено коло випадків, коли в якості суб'єктів, що беруть участь у забезпеченні основного зобов'язання, виступають не тільки його сторони, але і треті особи. Саме так складаються відносини за банківською гарантією. Згідно зі ст.560 ЦК в якості гаранта можуть виступати тільки банки, інші фінансові установи, страхові організації. Однак зобов'язання суб'єктів господарювання, які належать до державного сектору економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках і у спосіб, передбачених законом. Так, зобов'язання державних замовників по договорах на підставі державного замовлення (державного контракту) забезпечуються державою в особі Кабінету Міністрів України.

Банківська гарантія є новим для України засобом забезпечення виконання зобов'язань. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бене-фиціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. В силу банківської гарантії банк, інша кредитна установа або страхова організація (гарант) дають на прохання іншої особи (принципала) письмове зобов'язання сплатити кредитору принципала (бе-нефиціару) відповідно до умов зобов'язання, що дається гарантом, грошову суму на письмову вимогу бенефиціара про її сплату. Правове регулювання банківської гарантії крім ст.200 ГК України здійснюється також нормами ЦК України (§ 4 глави 49); Уніфікованими правилами по договірних гарантіях в редакції 1978 р., розробленими Міжнародною торговельною палатою (публікація № 325); Уніфікованими правилами для гарантій на першу вимогу 1992 р., розробленими Міжнародною торговельною палатою (публікація № 458), а також Інструкцією «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001р. та іншими нормативно-правовими актами. При найменуванні сторін використані відомі в міжнародній практиці терміни: бенефиціар — особа, на користь якої відбувається платіж, виставляється акредитив, або одержувач за страховим полісом; принципал — основний, головний боржник у зобов'язанні.

Українське законодавство сприйняло найбільш зручну в практичному відношенні форму банківської гарантії — гарантію на першу вимогу, за якою гарант здійснює платіж проти простої вимоги бенефиціара без надання судового рішення, винесеного проти принципала або іншого доказу неналежноговиконання принципалом своїх договірних зобов'язань. Однак зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант вправі відмовити в задоволенні його вимог, якщо вони не відповідають умовам гарантії або пропущений строк гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитору про відмовлення від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора довідався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно сповістити про це кредитору і боржнику.

Банківська гарантія принципово відрізняється від гарантії, що використовувалася раніше, яка надавалася при кредитуванні. До реалізації забезпечувальних зобов'язань кредитор вправі приступити, за загальним правилом, у випадку невиконання зобов'язання боржником. Банківська гарантія, якщо в ній не міститься інших застережень, набирає чинності з дня її видачі, тобто з моменту підписаннягарантійного листа. Якщо бенефиціар представляє гаранту в письмовій формі вимогу з указівкою, в чому складається порушення принципалом основного зобов'язання, у забезпечення якого видана гарантія,гарант зобов'язаний задовольнити вимогу бенефиціара.

Банківська гарантія повинна бути вчинена у формі письмового зобов'язання сплатити кредитору принципала (бенефиціару) відповідно до умов зобов'язання, що дається гарантом, грошову суму по представленні бенефиціаром письмової вимоги про її сплату. Гарантійний лист є свідченням укладання договору банківської гарантії і підтвердженням всіх умов відповідальності гаранта перед кредитором боржника. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлене інше. Банківська гарантія може видаватися банком або безпосередньо на користь контрагента принципала (пряма гарантія),або на користь банку, який обслуговує контрагента.

Залежно від мети і характеру забезпечуваних зобов'язань банківські гарантії підрозділяються на: гарантії твердої пропозиції товару; гарантії платежу; гарантії постачання; гарантії надання (позики, товару);гарантії повернення авансових платежів; податкові, митні, судові гарантії.

Банківська гарантія повинна містити перелік документів, які бенефиціар повинен представити гаранту при пред'явленні вимоги про оплату підтвердженою гарантією суми. Вимога бенефиціара про оплату грошової суми за банківською гарантією повинна бути представлена гаранту в письмовій формі. Невідповідність прикладених до вимоги бенефиціара документів умовам банківської гарантії є підставою для відмови в задоволенні вимоги бенефиціара. Гарант має право заявити управненій стороні (бенефиціару) лише ті претензії, висування яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона (принципал, боржник) не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести в гарантійний лист застереження про висування таких заперечень. Банківська гарантія припиняє свою дію: фактом сплати бенефиціару суми, на яку видана гарантія; закінченням визначеного в гарантії строку, на який вона видана; внаслідок відмови бенефиціара від своїх прав за гарантією і повернення її гаранту; внаслідок відмови бенефиціара від своїх прав за гарантією шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов'язань. Повернення бенефиціаром гаранту оригіналу гарантійного листа є підтвердженням того, що ніякої претензії за нею не буде пред'явлено, що також означає фактичне припинення зобов'язання за банківською гарантією. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії будь-яким з зазначених засобів, повинен негайно повідомити про це принципала. Необхідно підкреслити, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), навіть і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.