Виконання господарських зобов’язань у яких беруть участь кілька суб’єктів.

Сторони в зобов'язанні (кредитор і боржник) можуть бути представлені як одною особою, так і кількома особами. У тих випадках, коли сторони взобов'язанні представлені не одною особою, а двома або більш особами, має місце множинність осіб у зобов'язанні. При цьому множинність осіб може мати місце як на одній стороні, так і на кожній з сторін зобов'язання. Відповідно до цього розрізняється активна, пасивна і змішана множинність осіб узобов'язанні. Активна множинність має місце у випадку, якщо на стороні кредитора бере участь кілька осіб при одному боржнику. Вона характеризується тим, щокілька суб'єктів мають право вимагати від боржника здійснення дії, передбаченої зобов'язанням. Якщо множинність осіб існує на стороні боржника, а на стороні кредитора бере участь тільки одна особа, має місце пасивна множинність. В цьому випадку кредитор вправі вимагати виконання від усіх боржників, що приймають участь у зобов'язанні. При участі в зобов'язанні одночасно кількох боржників і кредиторів має місце змішана множинність. Вона може виникати як при множинності учасників на одній стороні зобов'язання, якщо зобов'язання взаємне, так і при участі кількох кредиторів і кількох боржників в односторонніх зобов'язаннях.

Множинність осіб припускає право для іншої сторони в зобов'язанні звертатися з вимогою або здійснювати виконання декільком особам одночасно. Однак права та обов'язки осіб, що беруть участь у такому зобов'язанні, розрізняються за обсягом прав і обов'язків, що належать кожному учасникові. Відповідно до обсягу прав і обов'язків розрізняють часткові, солідарні і субсидіарні зобов'язання. Зі змісту ч. 1 ст. 196 ГК України випливає, що, за загальним правилом, зобов'язання з множинністю осіб є частковими. Часткова множинність означає, що кожен з учасників має права і несе обов'язки взобов'язанні лише в межах визначеної частки. Так, при активній частковій множинності кожен з кредиторів вправі вимагати від боржника виконання лише в межах частки, що належить відповідному кредиторові. Пасивна часткова множинність надає право кредиторові вимагати від кожного з боржників виконання тільки в межах частки цього суб'єкта, визначеноїзобов'язанням. При цьому боржник, що виконав зобов'язання у своїй частці, вибуває з зобов'язання, і для нього зобов'язання вважається виконаним. Для інших боржників зобов'язання продовжує існувати довиконання ними своїх обов'язків. Часткова множинність визначена як загальне правило, якщо інше не передбачено законом або договором.

Солідарні господарські зобов 'язання виникають тільки у випадках, спеціально передбачених законом або договором. Солідарне активне зобов'язання надає кожному з кредиторів право вимагати від боржника виконання в повному обсязі. Якщо жоден з кредиторів не вимагає виконання, боржник вправі зробити виконаннябудь-якому з солідарних кредиторів за своїм розсудом. Боржник, що виконав зобов'язання цілком одному із солідарних кредиторів, вважається таким, що виконав зобов'язання. Інші кредитори повинні звертатися для одержання своєї частини виконання до кредитора, що прийняв виконання від боржника.

Пасивне солідарне зобов 'язання надає кредиторові право вимагати виконання від кожного з боржників у повному обсязі або від усіх боржників спільно. Якщо виконання, здійснене одним з боржників, виявиться неповним, кредитор вправі вимагати недоотрима-не з інших боржників. Зобов'язання вважається виконаним тільки у випадку повного його виконання. Боржник, що виконав зобов'язання в якій-небудь частині, продовжує вважатися зобов'язаним до повного виконання зобов'язання перед кредитором. Якщо який-небудь з солідарних боржників цілком виконав зобов'язання перед кредитором, то обов'язок інших боржників перед кредитором припиняється. Боржник, що виконав зобов'язання, має право регресної (зворотної) вимоги до інших боржників у рівних частках. Таким чином, солідарна вимога існує лише в кредитора, а боржник, що виконав зобов'язання, має регресну вимогу, засновану на частковій множинності. Виключенням є правило про те, що, якщо один з боржників не відшкодовує боржнику, який виконав солідарний обов'язок, частку, то несплачена частка розподіляється в рівних частках на всіх боржників, включаючи і самого боржника, що виконав солідарний обов'язок.

У солідарних зобов'язаннях боржник не вправі висувати проти кредитора заперечення, засновані на відносинах інших боржників з кредитором (при пасивній множинності) або боржника з іншими кредиторами (при активній множинності), в яких даний боржник не приймає участі. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом. Положення про множинність осіб у зобов'язанні містяться в ст.ст.540-545 ЦК України.

Місце виконання господарського зобов'язання (місце, де повинно бути здійснене виконання) впливає на розподіл витрат по доставці, визначає місцеприймання і передачі товару, вибір нормативно-правового акту, що підлягає застосуванню тощо. Як правило, місце виконання визначається в самомузобов'язанні або випливає з його суті. Однак існують господарські зобов'язання, які можуть бути виконані в різних місцях. Згідно з ч.2 ст.197 ГК України у разі якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано: за зобов'язаннями, змістом яких є передача прав на будівлю або земельну ділянку, іншого нерухомого майна — за місцезнаходженням будівлі чи земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за грошовими зобов'язаннями — за місцем розташування управ-неної сторони на момент виникнення зобов'язання, або за новим місцем її розташування за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов'язану сторону; за іншими зобов'язаннями — за місцезнаходженням постійно діючого органу управління (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом. Перше правило встановлено для передачі майна. Місцем виконання обов'язку по передачі нерухомого майна (земельної ділянки, будинку, спорудження і т.п.) визнається місцезнаходження майна; по передачі товару або іншого майна, що передбачає його перевезення, — місце здачі майна першому перевізникові для доставки його кредитору. По інших зобов'язаннях підприємця передати товар або інше майно місцем виконання зобов'язаннявизнається місце виготовлення або збереження майна, якщо це місце було відомо кредитору в момент виникнення зобов'язання.

Інше правило застосовується для визначення місця виконання грошових і інших зобов'язань. Місце їхнього виконання залежить від місцезнаходженнясторін за договором. У грошових зобов'язаннях місцем виконання визнається місцезнаходження кредитора в момент виникнення зобов'язання. Якщо до моменту виконання зобов'язання місцезнаходженнякредитора змінилося, і кредитор сповістив про це боржника, то місцем виконання буде нове місцезнаходження кредитора. Всі інші зобов'язання виконуються за місцезнаходженням постійно діючого органу управління (місцем проживання) зобов 'яза-ної сторони, якщо інше не передбачено законом.

В законодавстві, зокрема в ч.З ст. 197 ГК України, передбачена можливість виконання зобов'язання шляхом внесення грошей або передання цінних паперів до депозиту нотаріальної контори. Таке право надається боржнику у разі відсутності кредитора, його ухиленні від прийняття виконання або іншого прострочення. У цьому випадку боржник вважається таким, що виконав зобов'язання. Внесення грошей (цінних паперів) до депозиту приватного або державного нотаріуса вважається виконанням зобов'язання. Боржник виконує зобов'язання не кредитору, а нотаріусу, останній зобов'язанийповідомити кредитору про отримане для нього виконання. Можливість виконання зобов'язання шляхом внесення грошей або цінних паперів до депозиту нотаріальної контори передбачена також у ст.537 ЦК

України. Однак ст. 197 ГК України за своїм змістом є більш вузькою, ніж зазначена стаття ЦК. В силу ст. 537 ЦК для виконання обов'язку нотаріусу досить відсутності кредитора в місці виконання зобов'язання.Отже, навіть при наявності у боржника даних щодо перебування кредитора не за місцем виконання він вправі здійснити виконання зобов'язання внесенням боргу до депозиту нотаріуса. Відповідно до ст. 197 ГК України виконання боржником зобов'язання внесенням боргу до депозиту нотаріуса можливо лише при відсутності кредитора та відсутності даних у боржника щодо місцезнаходження кредитора. Детально порядок внесення грошей або передання цінних паперів до депозиту нотаріальної контори регулюється Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 03.03.2004 р. № 20/5.