3.2. Типи безстатевого розмноження.

Брунькування та схизогонія. Безсатево шляхом мітозу розмножуються переважно рослини та нижчі тварини. Клітина ділиться навпіл і приблизно порівну розподіляються органоїди. Структури, яких не вистачає, добудовуються. Деякі тварини з підцарства Найпростіших розмножуються брунькуванням. На материнському організмі утворюється брунька – ядро з ділянкою цитоплазми. Ця брунька росте і згодом відокремлюється, даючи початок новому організму.

Різновидом брунькування є множинний поділ – схизогонія, коли ядро ділиться багатократно і навколо кожного новоутвореного ядра, а їх 16-32, відокремлюється цитоплазма. Такий тип розмноження притаманий паразитичним тваринам, наприклад, малярійному плазмодію. Використовуючи поживні речовини хазяїна, паразит таким чином швидко нарощує чисельність.

Вегетативне розмноження - виключно важливий тип безстатевого розмноження. До нього вдаються всі рослини, утворюючи надзвичайну велику вегетативну масу. Це зрозуміло, тому що майже всі рослини є джерелом їжі в екосистемах. Нарощування біомаси завдяки мітозу відбувається швидко і з точною копією кожного наступного покоління клітин. При вивченні біології рослин ви знайомилися з різними типами вегетативного розмноження рослин: кореневищем, пагоном, листям тощо.

Серед тварин вегетативне розмноження розповсюджене лише серед нижчих - Губок, Кишковопорожнинних, Плоских та Кільчастих червів. Як правило, ці тварини утворюють бруньки (Кишковопорожнинні) або шляхом поділу тіла на дві і більше частин (Черви).

Спороутворення. Ще одним типом безстатевого розмноження є розмноження з утворенням спор. Спори – це одноклітинні утвори, які притаманні переважно бактеріям та рослинам. З тварин спороутворення відбувається лише у представників Найпростіших з типу Споровиків.

Утворення спор відіграє суттєву роль в біології організмів. Спори надзвичайно чисельні, дрібні і легкі, що дозволяє їм розсіюватись на великій площі. Крім того, оболонка спори захищає майбутній зародок від несприятливих умов середовища.

Спори утворюються по-різному. У бактерій захисна оболока утворюється навколо клітини шляхом втрати води та потовщення клітинної стінки. У водоростей, як вам відомо, можуть утворюватися рухливі спори – зооспори, які сприяють їх розмноженню та розселенню. Найбільш типові щільні та міцні спори утворюють гриби, мохи, папороті.

3.3. Статеве розмноження.

Більшу частину часу еволюції живого на нашій планеті припадає на існування прокаріот. Ці живі організми за рахунок надзвичайної інтенсивності розмноження швидко пристосувалися до існування в будь-якому середовищі. Але необхідно відзначити і значний відсоток загибелі бактерій через низький рівень їх організації. Як один з варіантів вдосконалення одноклітинних організмів виникають еукаріоти. Значне збільшення спадкової інформації, ускладнення організації різко підвищило надійність метаболізму та виживання. Як наслідок, уповільнюється розмноження і, відповідно, знижуються темпи еволюції. Це пояснюється тим, що мінливість, яка є матеріалом для еволюційних змін, залишається на рівні мутацій. Але нам відомо, що мутації досить рідке явище і ефективне їх використання в процесі еволюції можливе лише при високій швидкості розмноження. Таким чином, для забезпечення пристосування до змін умов середовища при ускладненні організації виникає і підхоплюється добором статеве розмноження. Такий варіант розмноження виявився настільки вдалим, що став характерним, практично, для всіх еукаріот.

При появі статевого розмноження процеси еволюції значно прискорилися, але, навідміну від безстатевого розмноження, тепер особини втрачають потенційне безсмертя. Атже кожне безстатеве покоління точно копіює попереднє, а зміни можливі лише у окремих організмів завдяки мутаціям. Статеве розмноження зумовило індивідуальність кожної окремої особини, оскільки при кожному заплідненні виникає нова комбінація генів. Кількість таких комбінацій необмежена. Кожний організм, що виник як результат статевого розмноження, індивідуальний і неповторний, тобто він смертний. З цієї точки зору всі розмови з приводу, наприклад, повторного життя людини безглузді. Людина, яка розмножується виключно статевим шляхом, отримує тільки власну комбінацію генів при заплідненні, вона неповторна і індивідуальна. Всі розмови про наше, будцім-то інше життя у вигляді інших людей з минулих часів, або навіть у вигляді тварин, є з біологічної точки зору безпідставними.

Статеве розмноження значно складніше за безстатеве, більш триваліше і потребує більших енергетичних витрат. Воно обов‘язково включає утворення спеціальних статевих клітин, запліднення та ембріональний розвиток. Після появи нового організму він вступає в період постембріонального розвитку, а потім досягає зрілісті, старіє і помирає. В біології розвитку весь період від запліднення до смерті організму називають онтогенезом ( від гр. ontos суттєве, індивідуальне + генезіс – розвиток). Навідміну від онтогенезу розрізнюють філогенез – історичний розвиток організмів (від гр.phyle – плем‘я, рід, вид + генезис).