
Загальна характеристика вуглеводів та їх роль в організмі
Вуглеводи - найпоширеніші органічні речовини в природі. У рослинному світі на їх частку припадав 80-90%, з розрахунку на суху речовину. У тваринних організмах вуглеводів міститься 2% від до маси тіла, причому основна їх кількість знаходиться у печінці і м’язах у вигляді запасного полісахариду глікогену. Вуглеводи складають основну частину раціону людини. Вони мають важливе значення у життєдіяльності живих організмів, про що свідчать основні функції, які вони виконують.
Енергетична: при окисленні вуглеводів виділяється енергія, яка на 2/3 забезпечує добову потребу людського організму. Окислення 1г вуглеводів супроводиться виділенням 16,9 кДж енергії (4,1 ккал/моль).
Пластична: вуглеводи використовуються на синтез нуклеїнових кислот, органічних кислот, а з них можуть синтезуватися замінні амінокислоти, ліпіди.
Опорна: у комплексі з білками вуглеводи входять до складу хрящових тканин (хондроітинсульфати) та інших сполучнотканинних утворень, що виконують опорні функції у людини і тварин. У рослин целюлоза та інші полісахариди входять до складу зовнішніх клітинних мембран і не тільки захищають клітину від пошкоджень, але і утворюють скелет рослин, їх опорні тканини.
Захисна функція вуглеводів, полягає у тому, що вони входять до складу слизистих речовин слини, шлунково-кишкового соку, міжклітинної рідини, секрету клітин дихальної системи і захищають їх від механічних і хімічних подразнень та мікроорганізмів. Таку функцію виконують мукополісахариди.
Регуляторна: клітковина їжі, що міститься у значній кількості продуктів подразнює кишечник і у такий спосіб сприяє перистальтиці, і тим самим покращує травлення.
Вуглеводи виконують різні специфічні функції. Наприклад, вуглеводовмісні сполуки (глікопротеїди) зумовлюють відмінності у групах крові, деякі вуглеводовмісні полімери є рецепторами для зв’язування різних токсинів, бактерій, вірусів, гормонів. Важливо відмітити, що при відчепленні від молекул цих речовин вуглеводу специфічні особливості їх зникають.
Вуглеводи виконують функцію запасних поживних речовин. Вони відкладаються в організмі тварин і людини у вигляді глікогену, а у рослин-крохмалю і фруктозамінів і використовуються по мірі потреб (голодування).
У раціоні людини повинно бути 400-450г вуглеводів, потреба у них залежить від віку, статі, характеру трудової діяльності. Проаналізуйте таблицю 10.
Вуглеводи та їх похідні широко застосовують в медицині (розчини глюкози, глюконат кальцію). Велика кількість похідних вуглеводів, так звані глюкозиди, являють собою групу лікувальних засобів, зокрема серцевих препаратів.
Вуглеводи широко використовують в народному господарстві, у харчовій промисловості, у виробництві штучних волокон, паперу, різних пластмас.
Класифікація вуглеводів
Як свідчить сама назва, вуглеводи складаються з атомів карбону (С), гідрогену (Н) і оксигену (О). Причому два останні елементи входять до їх складу у таких співвідношеннях як у воді. Тому загальна формула вуглеводів Сn(Н2O)n. Проте далеко не всі представники цього класу органічних сполук можна вмістити у таку загальну формулу, але назва «вуглеводи» ввійшла в науку і практику і є загальноприйнятою. За хімічною будовою вони с багатоатомними альдегідо- або кетоноспиртами.
Вуглеводи поділяють на три основні групи:
Моносахариди (монози) - вуглеводи, що не гідролізують.
Олігосахариди більш складні вуглеводи, молекули яких складаються з 2-х, 3-х, 4-х залишків моносахаридів. Гідролізуючи, розпадаються до моносахаридів. Найважливішими серед них є дисахариди.
Полісахариди (поліози) - високомолекулярні вуглеводи, молекули яких містять сотні і тисячі залишків моносахаридів. При гідролізі вони розчеплюються до моносахаридів.
Моносахариди. В залежності від кількості атомів вуглецю поділяються на тріози, тетрози, пентози, гексози. За фізичними властивостями - це білі кристалічні речовини, добре розчинні у воді, солодкі на смак, оптично активні. За хімічною будовою моносахариди являються багатоатомними альдегідо-спиртами (альдози) або кетоспиртами (кетози). Молекули моносахаридів містять від З до 10 атомів вуглецю.
Тріози (гліцериновий альдегід і діоксіацетон) і тетрози (еритроза) беруть участь у обміні вуглеводів. Гліцериновий альдегід може брати участь у синтезі жирів. Рибоза і дезоксирибоза відіграють важливу роль у синтезі нуклеїнових кислот, нуклеопротеїдів.
Проте, найбільше біологічне значення мають моносахариди з 5 і 6 атомами вуглецю, тобто пентози С5Н10O5 і гексози С6Н12O6.
Гексози - моносахариди дуже поширені у природі як у вільному стані, так і як складові частини різних полісахаридів. Найважливішим представникам є глюкоза, вона може існувати у вигляді ациклічної та циклічних форм.
Суха глюкоза являє собою α-форму глюкози, а через деякий час після розчинення перетворюється у β-форму, згодом встановлюється динамічна рівновага: α-глюкози 38%, β-глюкози 62%. Глюкоза, як і більшість цукрів, легко окислюється. Цими властивостями користуються для виявлення глюкози у біологічних рідинах. Наприклад: за однією з методик якісне визначення глюкози у сечі ґрунтується на тому, що при нагріванні з сульфатом міді у лужному середовищі вона окислюється до глюконової кислоти і випадає червоно-бурий осад оксиду міді (1).
C6H12O6+2Cu(OH)2→C6H12O7+Cu2O↓+2H2O
По рівню глюкози у крові, як правило, оцінюють стан вуглеводного обміну.
Ізомерами глюкози є фруктоза, галактоза.
Фруктоза за хімічною будовою являє собою кетоноспирт:
Відмінності у будові позначаються на її хімічних властивостях, зокрема, фруктоза не має відновних властивостей, вона більш солодка і майже у 2 рази повільніше всмоктується з кишечника, порівняно з глюкозою; її застосовують замість, глюкози і цукру при цукровому діабеті.
Галактоза, як і глюкоза, є багатоатомним альдегідоспиртом. Відрізняється від глюкози лише тим, що гідроксогрупа біля 4-го атома вуглецю розміщена з іншої сторони:
Галактоза разом з глюкозою входить до складу молочного цукру-лактози. Вона міститься у глікопротеїдах, гліколіпідах. Галактоза в значних кількостях використовується в організмі для синтезу глікогену.
У процесі обміну речовин при окисленні шостого атома вуглецю (С) гексози можуть перетворюватись у гексуронові кислоти. Наприклад, глюкоза окислюється в глюкуронову кислоту:
При окисленні галактози утворюється галактуронова кислота, яка входить до складу полісахаридів, міститься у пектинових речовинах рослин.
Глюкуронова кислота бере активну участь в обміні речовин, входить у склад полісахаридів сполучної тканини. Вона може знешкоджувати токсичні речовини, які потім виводяться з організму з сечею. Таким самим способом знешкоджуються і виділяються деякі лікарські речовини (камфора, ментол). Отже, глюкуронова кислота виконує захисну роль в організмі.
Важливе біологічне значення мають аміноцукри - глюкозамін і галактозамін, які утворюються при заміні гідроксогрупи другого атома вуглецю на аміногрупу (-NH2).
Глюкозамін, галактозамін і їх похідні з оцтовою кислотою входять до складу клітинних мембран, скловидного тіла ока, синовіальної рідини суглобів, мукополісахаридів (слизисті, желеподібні речовини), глікопротеїдів, гліколіпідів. У складі високомолекулярних сполук аміногрупа аміноцукрів часто атецильована.
У процесі обміну речовин глюкоза бере участь у вигляді ефірів фосфатної кислоти:
Приєднуючи залишок фосфатної кислоти від АТФ моносахариди активуються аналогічно до глюкози, утворюючи фосфатні ефіри, які відіграють важливу роль в обміні речовин - рибозофосфати, фосфогліцериновий альдегід (фосфат тріози), фосфати тетроз (еритрозо-4-фосфат та ін).
Фосфатні ефіри пентози (рибози) беруть участь у синтезі пуринових і піримідинових нуклеотидів.