2. Встановити механізм утворення слідів крові.

3. Встановити видову належність крові:

- реакція преципітації (Чистович) – з допомогою сироваток, що преципітують білки людини (кроликам попередньо вводять антиген людини, після того отримують сироватку):

«кольцепреципітація за Уленгуту;

«преципітація в агарі;

«зустрічний імунноелектрофорез.

4. Встановити групову належність:

Групи крові:

Ізосерологічні:

- Ізосерологічна система АБ0: на еритроцитах є аглютиногени А і В. В плазмі є антитіла – аглютиніни α та β. Аглютиніни можуть зберігатися від декількох днів до декількох років. Аглютиногени – десятки, сотні і тисячі років.

• аглютиногени в сухій крові:

«реакція абсорбції аглютинінів в кількісній модифікації (бо при засиханні руйнуються еритроцити, аглютиногени зв’язуються аглютинінами);

«реакція абсорбції-єлюції (можна навіть визначити антигени крові, що просякає ниточку довжиною 4-5мм).

«змішана аглютинація.

- Ізосерологічна система МNS: є дуже складним виявлення, бо антиген М не є специфічним.

- Ізосерологічна система P: є 5 груп; в розпорядженні експертів є лише анти-Р1.

- Ізосерологічна система резус: 15% людей не мають цього антигена.

Сироваткові системи крові – різні їх типи базуються на різниці в сироваткових білках, що полягає в різній електрофорезній рухливості та різних антигенних властивостях:

• сироваткові системи імуноглобулінів (Gm, InV Km), гаптоглобуліна (Hp), групоспецифічного компонента (Gc), ліпопротеїнів (Ag, Lp, Ld), протеазного інгібітора (Pi), трансферину (Tf), різних компонентів комплемента (C3, C6), фактора пропердина (Bf).

Використовуються для вирішення питань про можливість чи неможливість походження слідів крові від певних осіб. Метод є чутливим, оскільки деякі імуноглобуліни зберігаються місяцями, необхідна невелика кількість матеріалу.

Австралійський антиген – лише у тих, хто перехворів гепатитом В.

Ферментні системи крові – використовується лише в деяких лабораторіях.

Системи лейкоцитарних антигенів – є групоспецифічною, але не індивідуально характерною.

«Геномна дактилоскопія» - дослідження ділянок ДНК.

5. Встановлення статевої належності крові:

- Встановлення статевого хроматину цитологічним методом – виявлення тілець Барра (глибка хроматину на внутрішній поверхні оболонки ядра – це генетично неактивна одна з Х-хромосом, спірально скручена (букальний зіскоб).

- В сегментоядерних нейтрофілах – виявлення виростів типу А та В.

- Y-хроматин – в інтерфазних ядрах на Y-хромосомі після обробки атебрином в ультрафіолетових променях світяться.

6. Встановлення вагітності за плямами крові:

На основі наявності хоріонгонадотропного гормону; однак може бути у старих людей та при деяких хворобах.

Проводять при:

- при злочинах проти здоров’я та життя вагітних;

- при кримінальному аборті;

- при дітовбивствах;

- встановленні походження крові від вагітних жінок.

7. Встановлення реґіонарного походження крові:

Для диференціації поранень шкіри та:

• менструальної крові;

• носова кровотеча;

• шлункова;

• легенева;

• гемороїдальна.

Проводиться на основі виявлення домішків тих клітин, які характерні для даної частини тіла.

8. Встановлення давності утворення плям крові (дозволяє встановити чи виключити зв’язок кров’яних плям з даним випадком). Це питання ставиться рідко, оскільки на ступінь змін впливають ті умови, і яких знаходилися плями (температура, світло, вологість, предмет-носій). Неможна достовірно визначити цей термін.

В основному на основі локалізації іонів хлору – спочатку в центрі плями, потім мігрує на периферію, з часом ореол збільшується.

На основі різної збереженості в крові різних ферментів – лейцинамінопептидази (2міс), окситоцинази (3міс), холінестерази (5міс).

9. Встановлення кількості рідкої крові, що утворила пляму: на основі визначення сухого залишку з наступним перерахунком на рідку кров. Можна встановити лише з деякою мірою вірогідності.