7

Лекція № 9

Судово-медична експертиза речових доказів з об’єктами біологічного походження

План:

1. Поняття про об’єкти біологічного походження.

2. Дослідження крові:

2.1. Встановлення наявності крові в плямах різноманітного походження.

2.2. визначення видової специфічності крові.

2.3. Поняття про групову специфічність, методи її визначення.

2.4.α Встановлення групової специфічності крові в частинах розчленованих трупів, в фрагментах тканин та органів, слідах виділень.

3. Дослідження волосся.

4. Дослідження сперми.

Одним з джерел доказів в кримінальному процесі є речові докази.

Згідно ст. 78 КПК речові докази – це предмети, що є знаряддями здійснення злочину, зберегли на собі сліди злочину, були об’єктом злочинних дій, та всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину, виявлення винних або для спростування звинувачення чи пом’якшення відповідальності.

СМЕ підлягають об’єкти біологічного походження:

• кров та її сліди;

• сліди сперми;

• волосся;

• частинки тканин та органів;

• сліди слини;

• сліди сечі.

СМЕ речових доказів проводиться в судово-біологічних відділеннях.

Об’єкти біологічного походження стають речовими доказами після того, як вони будуть знайдені, зафіксовані у відповідних документах, правильно вилучені, направлені на експертизу та відповідним чином досліджені. Порядок:

• Перед вилученням речові докази ретельно оглядають, фотографують, схематично замальовують.

• Вказують місце виявлення предмету з слідами біологічного походження, матеріал з якого він зроблений, форму, розміри, колір та інші особливості; точну локалізацію на них слідів, їх характер, колір, форму, розміри, особливості країв, ступінь просякнення та ущільнення тканини, наявність на поверхні кірочок, нашарувань.

• Найкраще відправляти предмет цілком.

• Якщо немає можливості відправити предмет цілком, то роблять зіскоб або змив.

• При надсиланні речовин з землі, необхідно направляти і сусідні фрагменти землі.

• Якщо виявлені плями на снігу то на вчетверо складену марлю в тарілку ставлять шмат снігу з плямою та снігу з сусідньої ділянки; після таяння – марлю висушують та досліджують.

• Всі предмети в лабораторію відправляють сухими (бо можуть згнити).

• На м’яких предметах сліди закривають білим папером.

• Тверді предмети прикріплюють до твердої тари.

• Зовнішня упаковка повинна бути опечатана сургучною печаткою.

Супровідна документація:

• супровідне відношення, в якому вказано, кому, що та з якою метою направляється;

• постанова слідчого про призначення СМЕ, в якій викладено обставини справи, перераховано предмети, що направляються для дослідження, ставляться питання, що потребують вирішення;

• протокол огляду місця події чи протоком огляду речових доказів.

1. Сме крові та її слідів:

Найчастіше віх досліджують на одязі підозрюваного (рідше – на одязі потерпілого), на зброї та предметах з місця події чи на автомашинах.

Питання, що при цьому вирішуються:

• встановити наявність крові в плямах;

• встановити видову належність крові;

• встановити групову специфічність крові;

• статева специфічність;

• встановлення вагітності;

• давність утворення плям;

• кількість рідкої крові;

• встановити належність крові дитині чи дорослому.

Види слідів крові за формою та механізмом утворення:

• плями від падіння: ( 1м – круглі плями з рівними краями; 2-3м краї плям зазубрені). Доказ кровотечі, пересування пораненої людини, переносу трупа.

• пляма від розбризкування – множинні, грушевидної форми або у вигляді знаку питання (гострий кінець вказує на початок). При кровотечі, ударах по окровавленому тілі чи предметі, струшуванні окровавлених предметів.

• потьоки крові – продовгуватої форми сліди, що утворюються при стіканні крові з вертикальної чи косої поверхні. Дозволяє встановити положення тіла потерпіло в момент поранення.

• відбитки – найчастіше пальців рук, долонь, стоп, іноді – інших предметів. Погано виражений папілярний малюнок пальців та долонь.

• помарки та мазки – невизначеної форми та поверхневі сліди, що утворюються від ковзного дотику окровавлених предметів.

• калюжі крові – при значній кровотечі на поверхні, що не всмоктують рідину. Вказують на місце поранення чи смерть при відсутності чи переміщення тіла.

• сліди крові в воді та інших рідинах – при замиванні окровавлених рук, зброї, одягу.

Порядок дослідження:

1. Встановити наявність крові в слідах: Свіжа кров – вільно текуча рідина. Через 2-3 хвилини - згортається, стає студневидною (відображає тертя і силу тяжіння). Згорток – блистить, щільний (відображає предмет при дотику). Далі кров висихає і зберігає форму плями.

Свіжі сліди крові мають яскравочервоний колір (оксигемоглобін). Через декілька годин вона темніє; через 2-3 дні –червоно-коричнева (метгемоглобін); 9-10 день – коричнева (гематин); через 3 тижні – майже чорна; 2-3 місяці грязно-сіро-коричнева, 6 місяці – сіро-коричневий. При загниванні кров має зеленуватий відтінок за рахунок сульфметгемоглобіну.

Попередні проби на кров:

-перекись водню (за рахунок наявності каталази та пероксидази) – утворюється кисень та вода.

-бензидинова проба +перекись водню – синій колір;

-реакція хемілюмінісценції люмінола (люмінол при окисленні дає світлоголубе світіння);

-ультрафіолетові промені.

Лабораторні методи базуються на виявленні гемоглобіну:

- спектральний аналіз – на основі властивостей гемоглобіну та його похідних поглинати хвилі світла певної довжини та давати смугасті спектри поглинання ( використовують насадку на мікроскоп – мікроспектроскоп)

- хроматографічний аналіз – за допомогою розділення компонентів суміші речовин при проходженні їх з током розчинника через сорбент; після чого речовину виявляють на сорбенті за допомогою кольорових реакцій (гемоглобін – бензидинова реакція).

- флюоресцентна мікроскопія гематопорфірину, який має яскраву оранжево-червону флюоресценцію, що викликається ультрафіолетовими променями.

- емісійний спектральний аналіз – за рахунок виявлення в дуже зруйнованих зразках характерного для крові співвідношення ряду хімічних елементів.