2.Результат приєднання України до сот
Членство у СОТ позитивно вплинуло на конкурентоспроможність українських виробників, запевняють експерти, оскільки приведення національного законодавства у відповідність до норм і правил СОТ позитивно вплинуло на інституційне середовище. Це стосується державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності, системи стандартизації, митної справи, законодавства у сфері інтелектуальної власності тощо. Зокрема, забезпечення прозорості експортно-імпортних операцій відповідно до правил СОТ має прямий вплив на зниження корумпованості і відповідно підвищення потенціалу конкурентоспроможності країни. Вважається, що членство у СОТ також поліпшило інвестиційний клімат у країні, але через кризову ситуацію в державі і в світі приплив інвестицій не хлинув у великій кількості.
Як пише доктор економічних наук, професор Національного університету "Києво-Могилянська Академія", Ігор Бураковський: «…аналіз вигод та втрат від посилення конкуренції, яких зазнають окремі галузі та виробництва, дуже часто виходить із уявлень про вчорашній (або, в найкращому випадку, сьогоднішній) стан української економіки. Немає сумніву, що багато функціонуючих нині підприємств, які потребують субсидій, споживають надлишкову енергію та страждають від неефективності управління і державних інтервенцій, досить песимістично оцінюють свої перспективи після входження України до СОТ. А тому політика вступу не вважається вигідною для сучасних власників. Однак збереження теперішнього стану означає в майбутньому лише консервацію застарілої структури вітчизняної економіки, що прямо суперечить національним інтересам України…»
Він також коментує, що для експортоорієнтованих галузей промисловості - металургійної (частка експорту її продукції у загальному експорті країни становить близько 80%), хімічної (65-75%) та текстильної (65-75%) - вступ до СОТ принесе очевидні позитивні ефекти. Ідеться насамперед про усунення ряду обмежень на поставки товарів названих галузей на міжнародні ринки, посилення позицій виробників у разі здійснення антидемпінгових та спеціальних розслідувань тощо. Тому є всі підстави очікувати, що експорт зазначених товарів зросте за інших рівних умов.
Утім, розвиток кожної галузі промисловості за відкритої економіки матиме свою специфіку. Наприклад, подальший розвиток української чорної металургії багато в чому визначатиметься тим, наскільки швидко та масштабно будуть реалізовані наміри країн - найбільших виробників чорних металів скоротити надлишкові виробничі потужності.
Металургійна галузь відіграє досить суттєву роль в економіці України, оскільки на неї припадає приблизно 30% загального промислового виробництва, більш як 40% валютних надходжень; на її підприємствах зайнято 10% працюючого населення країни. Проте слід відмітити, що 17,5% українського товарного експорту до ЄС складає продукція металургії, яка підпадає під жорсткі нетарифні обмеження. Таким чином, приєднання України до СОТ дасть можливість ефективніше захищати національних виробників на європейському ринку, що сприятиме зростанню експорту продукції чорної металургії до країн ЄС.
Слід також зауважити, що переваги вільного доступу на зовнішні ринки більшою мірою стосуються тих сфер, де діє "цінова конкуренція", тобто ринків товарів із низьким ступенем обробки. Тож якщо Україна покладатиметься лише на зазначені товари, то її становище в системі міжнародної торгівлі буде досить хитким.
Потрібно зважати й на такі тенденції торгівлі: сьогодні із 786 видів продукції на 40 найбільш динамічних товарів припадає лише 5% світового експорту (за чотирма статтями товарної номенклатури), тоді як у 2002 р. цей показник дорівнював майже 40%.
Ми повинні бути цілком свідомі того, що вступ України до СОТ означатиме необхідність переглянути інструментарій та цілі промислової політики. Передусім це стосується програм розвитку окремих галузей і виробництв, які сьогодні діють в Україні. Очевидно, що формат подібних документів, які розроблятимуться в майбутньому, має бути зміненим, аби вони (програми) стали реальним орієнтиром під час вироблення виробничо-комерційної стратегії для відповідних підприємств і всіляко заохочували їх адаптуватися до швидкоплинної економічної кон'юнктури.
Вступ України до Світової організації торгівлі зовсім не означає, що держава повинна відмовитися від підтримки національного виробника. Просто тепер вона має надаватися відповідно до норм та правил угод, що складають основу СОТ. За нових умов буде заборонено використовувати такі інструменти стимулювання виробництва та експорту, як прямі субсидії у формі надання податкових пільг, списання податкової заборгованості тощо. До речі, скасування пільг уже нині є одним із ключових напрямів економічної політики нашої країни.
В Україні мають зрозуміти, що саме інституції, а не інвестиції в конкретні сектори або проекти, будуть визначати конкурентоспроможність галузей економіки у відкритій глобальній економіці.
Як свідчить світовий досвід та відповідні розрахунки, виграти від вступу в СОТ потенційно можуть головно працеінтенсивні виробництва (наприклад текстилю, одягу), які істотно залежать від експорту.