3. Тероризм

Терори́зм (від лат. terror — жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей (ст.1 Закону України „Про боротьбу з тероризмом” від 20 березня 2003р № 638 - IV).

Розрізняють такі види терору:

‑ індивідуальний;

‑ груповий (дії екстремістських політичних угруповань);

‑ державний (репресії диктаторських і тоталітарних режимів);

‑ міжнародний.

Терористичний акт ‑ злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України.

Найбільш поширеними в світі терористичними актами є:

‑ напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

‑ захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

‑ захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація ‑ звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація ‑ вимога викупу);

‑ насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

‑ викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів, форма самофінансування);

‑ політичні вбивства (один із найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; убивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

‑ вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

З цією метою в рамках ООН розроблена система протидії поширенню організованого міжнародного тероризму.

Однією з перших була укладена багатостороння Женевська конвенція 29 квітня 1958 року про відкрите море, яка містила низку статей про боротьбу з тероризмом у відкритому морі — піратством, Гаазька конвенція (16 грудня 1970 року) — про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден і Монреальська конвенція (23 вересня 1971 року) — про боротьбу з незаконними діями, спрямованими проти цивільної авіації. Вони регламентують співпрацю держав у боротьбі з терористичними актами, що загрожують одному з най-вразливіших засобів пересування.

14 грудня 1973 року була прийнята Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів.

26 січня 1977 року у Страсбурзі після детального обговорення питання в органах Європейської ради була підписана конвенція про боротьбу з тероризмом.

При ООН з 1973 року діє спеціальний комітет з тероризму, який працює, в основному, у трьох напрямках:

— вироблення та узгодження правових норм, підготовка міжнародних договорів та конвенцій;

— виявлення та вивчення причин, що породжують тероризм;

— розробка заходів боротьби з тероризмом.

Різновиди сучасного тероризму