Середня тривалість життя

Місце	Країна	Середня тривалість життя, років.	чол.	жін.
1	Андорра	82,75	80.4	85.1
2	Японія	82,15	78.7	85.6
3	Сан-Марино	82	78.4	85.6
4	Сінгапур	82	79.3	84.7
5	Франція	81	77.7	84.3
6	Австралія	80,7	77.8	83.6
7	Швейцарія	80,7	77.8	83.6
8	Швеція	80,7	78.4	83
9	Ісландія	80,45	78.3	82.6
10	Канада	80,45	77	83.9
11	Італія	80,05	77	83.1
12	Монако	79,95	76	83.9
13	Норвегія	79,9	76.5	83.3
14	Ізраїль	79,9	76.5	83.3
15	Іспанія	79,9	76.5	83.3
16	Ліхтенштейн	79,8	76.2	83.4
17	Греція	79,5	76.9	82.1
18	Австрія	79,3	76.3	82.3
19	Мальта	79,25	77	81.5
20	Люксембург	79,15	75.8	82.5
21	Південна Корея	79,1	78.1	80.1
22	Нідерланди	79,05	76.8	81.3
23	Нова Зеландія	79,05	76	82.1
24	Германія	79,05	76	82.1
25	Бельгія	79	75.8	82.2
26	Великобританія	78,75	76.2	81.3
27	Фінляндія	78,75	75.2	82.3
28	Йорданія	78,6	76	81.2
29	Боснія и Герцеговина	78,3	74.6	82
30	Сполучені Штати Америки	78,1	75.2	81
31	Кіпр	78,05	75.6	80.5
32	Данія	78,05	75.7	80.4
33	Португалія	78	74.6	81.4
34	Ірландія	78	75.3	80.7
35	Албанія	77,75	75	80.5
36	Кувейт	77,4	76.3	78.5
37	Коста-Ріка	77,25	74.6	79.9
38	Чилі	77,05	73.7	80.4
39	Лівія	76,9	74.6	79.2
40	Словенія	76,65	72.8	80.5
41	Польща	76,65	73.9	79.4
42	Еквадор	76,65	73.7	79.6
43	Грузія	76,55	73	80.1
44	Чехія	76,5	73.1	79.9
45	Аргентина	76,4	72.6	80.2
46	Уругвай	76	72.7	79.3
47	Куба	75,95	72.6	79.3
48	Саудівська Аравія	75,95	73.9	78
49	Мексика	75,95	73.1	78.8
50	Об’єднані Арабські Емірати	75,8	73.2	78.4
51	Тринідад и Тобаго	75,45	76.8	74.1
52	Парагвай	75,4	72.8	78
53	Туніс	75,4	73.6	77.2
54	Бруней	75,35	73.1	77.6
55	Сербія	75,2	72.5	77.9
56	Домініка	75,2	72.2	78.2
57	Хорватія	75,05	71.3	78.8
58	Словаччина	75,05	71	79.1
59	Шрі-Ланка	74,85	72.8	76.9
60	Панама	74,85	72.7	77
61	Бахрейн	74,75	72.2	77.3
62	Чорногорія	74,6	72.4	76.8
63	Литва	74,6	69.5	79.7
64	Македонія	74,3	71.7	76.9
65	Сент-Люсія	74,2	70.5	77.9
66	Катар	74,2	71.6	76.8
67	Сент-Вінсент и Гренадіни	74,1	72.2	76
68	Оман	73,7	71.4	76
69	Алжир	73,45	71.9	75
70	Венесуела	73,35	70.2	76.5
71	Суринам	73,3	70.5	76.1
72	Ліван	73,25	70.7	75.8
73	Болгарія	73,2	70	76.4
74	Соломонові Острова	73,2	70.6	75.8
75	Ямайка	73,15	71.4	74.9
76	Домініканська Республіка	73,1	71.3	74.9
77	Угорщина	73,05	68.7	77.4
78	Барбадос	73	71	75
79	Китай	72,95	71.1	74.8
80	Туреччина	72,95	70.4	75.5
81	Маврикій	72,9	68.9	76.9
82	Малайзія	72,9	70.1	75.7
83	Бразилія	72,75	69	76.5
84	Сент-Кітс и Невіс	72,75	69.8	75.7
85	Таїланд	72,6	70.2	75
86	Естонія	72,5	66.9	78.1
87	Сейшели	72,45	67	77.9
88	Антигуа и Барбуда	72,45	70	74.9
89	Вірменія	72,4	68.5	76.3
90	Колумбія	72,3	68.4	76.2
91	Румунія	72	68.4	75.6
92	Північна Корея	72	69.2	74.8
93	Сальвадор	71,9	68.2	75.6
94	Латвія	71,75	66.4	77.1
95	Єгипет	71,6	69	74.2
96	Самоа	71,4	68.5	74.3
97	Марокко	71,3	68.9	73.7
98	В’єтнам	71,2	68.3	74.1
99	Кабо-Верде	71,05	67.7	74.4
100	Нікарагуа	70,95	68.8	73.1
101	Палау	70,8	67.5	74.1
102	Сирія	70,65	69.3	72
103	Маршаллові Острова	70,65	68.6	72.7
104	Іран	70,6	69.1	72.1
105	Філіппіни	70,6	67.6	73.6
106	Федеративні штати Мікронезії	70,4	68.5	72.3
107	Молдавія	70,3	66.5	74.1
108	Індонезія	70,25	67.7	72.8
109	Тонга	70,2	67.6	72.8
110	Фіджі	70,2	67.6	72.8
111	Білорусь	70,2	64.3	76.1
112	Перу	70,15	68.3	72
113	Гватемала	69,7	67.9	71.5
114	Гондурас	69,4	67.8	71
115	Ірак	69,35	68	70.7
116	Киргизія	68,9	64.8	73
117	Індія	68,75	66.3	71.2
118	Тувалу	68,7	66.4	71
119	Туркменія	68,35	65.2	71.5
120	Беліз	68,3	66.4	70.2
121	Україна	68,1	62.2	74
122	Сан-Томе и Принципи	67,65	66	69.3
123	Казахстан	67,35	61.9	72.8
124	Монголія	67,05	64.6	69.5
125	Східний Тимор	66,65	64.3	69
126	Азербайджан	66,3	61.9	70.7
127	Болівія	66,25	63.5	69
128	Гайана	66,25	63.5	69
129	Росія	66,05	59.1	73
130	Багами	65,7	62.4	69
131	Папуа - Нова Гвінея	65,7	63.4	68
132	Гренада	65,25	63.4	67.1
133	Узбекистан	65,1	61.6	68.6
134	Мальдіви	64,8	63.4	66.2
135	Таджикистан	64,7	61.6	67.8
136	Пакистан	63,75	62.7	64.8
137	Науру	63,55	59.9	67.2
138	Вануату	63,25	61.7	64.8
139	Бангладеш	62,85	62.8	62.9
140	Комори	62,8	60.4	65.2
141	Ємен	62,55	60.6	64.5
142	Кірибаті	62,5	59.4	65.6
143	М’янма	62,15	59	65.3
144	Мадагаскар	62,15	60.2	64.1
145	Камбоджа	61,35	59.3	63.4
146	Непал	60,55	60.8	60.3
147	Еритрея	59,6	57.9	61.3
148	Гана	59,55	58.7	60.4
149	Того	57,9	55.8	60
150	Конго, демократична республіка	57,25	55	59.5
151	Гаїті	57,1	55.4	58.8
152	Сенегал	56,7	55.3	58.1
153	Лаос	55,9	53.8	58
154	Кенія	55,3	55.2	55.4
155	Бутан	55,2	55.4	55
156	Гамбія	54,6	52.7	56.5
157	Габон	54,05	52.9	55.2
158	Бенін	53,45	52.3	54.6
159	Мавританія	53,4	51.2	55.6
160	Конго, республіка	53,3	52.1	54.5
161	Камерун	52,95	52.3	53.6
162	Уганда	51,75	50.8	52.7
163	Бурунді	51,3	50.5	52.1
164	Танзанія	50,7	49.4	52
165	Ботсвана	50,6	51.6	49.6
166	Гвінея	49,65	48.5	50.8
167	Екваторіальна Гвінея	49,55	48.1	51
168	Мали	49,55	47.6	51.5
169	Ефіопія	49,25	48.1	50.4
170	Буркіна Фасо	49,25	47.7	50.8
171	Судан	49,1	48.2	50
172	Руанда	49,05	47.9	50.2
173	Кот-Д’Івуар	49,05	46.4	51.7
174	Сомалі	48,9	47.1	50.7
175	Нігерія	47,45	46.8	48.1
176	Чад	47,25	46.2	48.3
177	Гвінея-Бісау	47,2	45.4	49
178	Нігер	44,05	44.1	44
179	Афганістан	43,8	43.6	44
180	Центрально-Африканска Республіка	43,75	43.7	43.8
181	Джибуті	43,3	41.9	44.7
182	Намібія	43,1	44.4	41.8
183	Малаві	43	43.4	42.6
184	Південно-Африканська Республіка	42,45	43.2	41.7
185	Мозамбік	40,9	41.4	40.4
186	Сьєрра-Леоне	40,65	38.4	42.9
187	Ліберія	40,4	38.9	41.9
188	Лесото	39,95	40.7	39.2
189	Зімбабве	39,5	40.6	38.4
190	Замбія	38,4	38.3	38.5
191	Ангола	37,65	36.7	38.6
192	Свазіленд	32,2	31.8	32.6

Пенсійний вік у різних країнах

Країна	Пенсійний вік		Рік
	Чоловіки	Жінки
Австрія	65	60	2011
Азербайджан	62,5	57,5	2011
Албанія	64,5	59,5	2011
Білорусь	60	55	2007
Болгарія	63	60	2011
Боснія і Герцеговина	65	65	2011
Великобританія	65	60	2011
Вірменія	63	63	2011
Греція	58-65	58-65	2011
Грузія	65	60	2011
Естонія	63	60,5	2011
Іспанія	65	65	2011
Казахстан	63	58	2011
Киргизстан	63	58	2011
Кіпр	65	65	2011
Косово	65	65	2011
Латвія	62	62	2011
Литва	62,5	60	2011
Македонія	64	62	2011
Молдова	65	60	2011
Нідерланди	65	65	2011
Норвегія	67	67	2011
Польща	65	60	2011
Португалія	65	65	2011
Росія	60	55	2011
Сербія	63	58	2011
Таджикистан	63	58	2011
Туркменістан	62	57	2011
Угорщина	62	62	2011
Узбекистан	60	55	2011
Україна	60	55	2011
Франція	60	60	2011
Хорватія	65	60	2011
Швеція	61-67	61-67	2011

• уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим співтовариством розповсюдження ядерних технологій, радіоактивного забруднення довкілля;

• регулювання стрімкого збільшення населення Земної кулі;

Згідно з підрахунками ООН досягло 7 мільярдів осіб 31 жовтня 2011 року.

Населення Землі розподілене на планеті нерівномірно. Найбільша густота населення в Індії, Китаї, Японії, на заході Європи в районі Бенілюксу та в районах великих мегаполісів.

Загалом в Азії проживає понад 60% світового населення. Китай та Індія складають 20% та 17%, відповідно. Друге місце займає Африка — 12%. Європі належать 11%, Північній Америці — 8%, Південній — 5,3%. Найменше населення серед усіх континентів у Австралії — 21 мільйон.

Оцінки населення різних регіонів Землі (в мільйонах)
2005	6453,6	888	3917,5	724,7	558,3		332,2	33
Роки	Світ	Африка	Азія	Європа	Латинська Америка *		Північна Америка*	Океанія

• уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біорізноманітності на планеті;

Екологічні проблеми. В останні десятиріччя суспільство все більше турбує стан навколишнього середовища, бо людина як біологічна істота не може існувати без чистого довкілля. Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем с нераціональне природокористування. Проблема виснаження природних ресурсів посилюється тим, що слаборозвинені країни намагаються подолати свою економічну відсталість за рахунок посиленої експлуатації природних ресурсів, що призводить до погіршення стану довкілля (більшість "промислових революцій" у світі відбувалось саме завдяки нещадному використанню мінеральних, лісових, водних та інших ресурсів).

У другій полонині XX ст. загострилися проблеми забруднення навколишнього середовища, які можна розглядати у кількох аспектах. Забруднення атмосфери. У зв'язку з неперервністю повітряного простору та швидким кругообігом речовин в атмосфері тут спостерігається велике розсіювання забрудників. Тому глобальні зміни в цій оболонці можливі вже у найближчі десятиріччя, якщо людство не вживе кардинальних заходів. Для атмосфери найбільш гострими є проблеми "парникового ефекту", "озонових дір", кислотних дощів, пилового забруднення.

"Парниковий ефект", тобто різке потепління клімату на земній кулі, спричинений зростанням у повітрі вмісту вуглекислого газу (СО₂), шо утворюється внаслідок згоряння органічного палива. За нормальних умов вміст СО₂ в атмосфері незначний і складає всього 0,03 %.

Згідно з оцінками, подвоєння вмісту CO₂ в повітрі може привести до підвищення середньої температури повітря на планеті на 2-4 °С. Це можна очікувати вже у 2030 р. Сприяє потеплінню клімату і безпосереднє теплове забруднення повітря, що зумовлене низьким коефіцієнтом корисної дії більшості машин і механізмів. Це вже яскраво помітно над великими агломераціями, мікроклімат яких значно тепліший, ніж на навколишніх територіях. Кардинально проблема "парникового ефекту" може бути вирішена лише при переході людства до альтернативних джерел енергії і водневої енергетики. У кінці XX ст. учені все частіше стали фіксувати зменшення концентрації озону (О₃) у стратосфері, особливо над полярними і приполярними районами. Це явище отримало назву "озонових дір". Вони небезпечні тим, що зменшення вмісту О₃ дає змогу вільно проникати на поверхню Землі ультрафіолетовим променям, які є шкідливими для живих організмів. Зменшення вмісту озону спричинене викидами різних речовин, насамперед фреонів (вони використовуються у холодильниках і морозильниках) і розпилювачів.

Для тих регіонів світу, де електроенергетика базується на спалюванні великої кількості вугілля, актуальною є проблема "кислотних дощів". Уперше з цією проблемою зіткнулися на Північному Сході США. у Великобританії і Німеччині. Зараз кислотні дощі завдають значної шкоди екосистемам Центральної і Східної Європи, скандинавських країн, багатьох районів Росії, Китаю та Індії.

Негативно впливають кислотні дощі і на органічний світ водойм. Значних збитків завдають окисли і кислоти сірки також матеріалам й спорудам. Посилюється корозія чорних і кольорових металів, мармур та вапняки внаслідок хімічних реакцій перетворюються у гіпс. Це особливо несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам'яток європейських країн, які, простоявши століття або навіть тисячоліття, можуть бути зруйновані за декілька десятків років (Парфенон в Афінах, будівлі в імператорському Римі, середньовічні статуї і храми багатьох міст Італії, Франції і Німеччини).

Антропогенне забруднення повітря пилом значно поступається природному надходженню пилу в атмосферу і має переважно локальний характер. На окремих промислових територіях щільність пилу у повітрі настільки значна, що впливає на зміну мікроклімату і сприяє формуванню смогів. З пилюкою в атмосфері розсіюється велика кількість шкідливих важких металів - свинцю, кадмію, миш'яку, цинку та ін.

Забруднення гідросфери. Вода є надзвичайно цінною сировиною і важливим для життя елементом лише в тому випадку, коли вона не містить великої кількості розчинених речовин. Практично непридатною є вода, в якій навіть у невеликих кількостях розчинені отруйні або агресивні хімічні елементи.

Найбільш забрудненими у гідросфері є річкові і озерні води. Ще кілька десятиліть тому (50-70-ті роки XX ст.) в найгіршому стані були поверхневі води Західної Європи (річки Рейн, Ельба, Маас, По) і США (річки басейну Міссісіпі, р. Гудзон, Великі Американські озера), зараз найбільше нечистот с в ріках Східної Європи (Дунай в середній і нижній течії, Дніпро, Волга).

Загрозливих масштабів набуває забруднення поверхневих вод у країнах, що розвиваються.

Підземні води, завдяки природним фільтруючим властивостям гірських порід, забруднені значно менше. Масове проникнення шкідливих речовин у горизонти міжпластових вод відбувається переважно при аваріях на нафтових свердловинах або при закачуванні забруднених стічних вод під землю. Проте можливе і природне погіршення якості підземної води при дуже активному її використанні (коли забори води в кілька разів перевищують її поповнення внаслідок інфільтрації) через зміну геохімічних процесів. Крім того, посилене відкачування підземних вод призводить до просідання території, часом на кілька метрів (у Мехіко деякі райони в XX ст. опустились на 5-7 метрів).

Просторам відкритого океану найбільшої шкоди завдає забруднення нафтопродуктами. Найбільшим джерелом надходження нафти є аварії танкерів. Нафтова плівка, яка надзвичайно швидко розтікається, може мати площі у сотні і тисячі квадратних кілометрів. В районі утворення плівки припиняється обмін повітрям і водою між атмосферою та гідросферою, що призводить до загибелі морських організмів і різкого зменшення вологості повітря, а відповідно і клімату прилеглих територій.

Широке використання в господарстві і побуті виробів із пластичних синтетичних волокон, які легші за воду і майже не розчиняються в природних умовах, призвело до їх значного нагромадження у водах Світового океану. Особливо багато сміття плаває в Атлантичному океані, що неодноразово відзначали вчені-дослідники А. Бомбар, Ж.-І. Кусто, Тур Хейєрдал. Потрапляючи у стравохід і дихальні шляхи великих морських організмів пластикові вироби нерідко стають причиною їх загибелі.

• забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу;

• подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами, подолання бідності, голоду, неграмотності.

• деградація земель;

Деградація земель. Кількість земельних ресурсів на земній кулі обмежена, до того ж їх не можна замінити жодними іншими ресурсами. Щороку з активного використання вилучаються мільйони гектарів земель, втрата кожного гектара родючої землі зменшує можливості людства вирішити продовольчу, сировинну, соціальну та інші глобальні проблеми.

Деградацію земель спричиняє багато факторів: 1) гірничі розробки; 2) посилення водної і вітрової ерозії внаслідок людської діяльності; 3) хімічне забруднення грунтів міндобривами та отрутохімікатами. Відкритий видобуток корисних копалин і сильна ерозія грунтів призводять до повної втрати родючого шару землі і формування "місячних ландшафтів" або "бедлендів" (від англ. погана земля). Внесення мінеральних добрив, гербіцидів і пестицидів хоч і дає змогу підвищити урожайність сільськогосподарських культур і навіть тимчасово підвищити родючість земель, проте з часом в ґрунті нагромаджуються шкідливі хімічні сполуки. Потрапляючи в культурні рослини, тканини комах і тварин через харчові ланцюги, вони часто у дуже значних концентраціях досягають організму людини, збільшуючи захворюваність і смертність. Серед основних шляхів розв'язання екологічних проблем є такі:

1) перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, а в перспективі - до замкнутих циклів використання ресурсів, що дасть змогу перейти до маловідходного виробництва;

2) використання нагромадженого за тисячоліття людської діяльності досвіду раціонального природокористування. Розробка регіональних схем використання ресурсів в залежності від природних, економічних та соціальних особливостей території;

3) розосередження екологічно шкідливих виробництв, які в даний час ще не можна закрити;

4) розширення природно-заповідних територій, особливо в районах з нестабільними екологічними системами (тундра, пустеля, вологі екваторіальні ліси);

5) екологічна освіта і виховання населення.

• озонові дірки;

Озонова діра - локальне падіння концентрації озону в стратосфері на 10-40%. Пов'язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах.

• проблема СНІДу;

• глобальні епідемії (приклади - грип пташиний, грип свинячий).

Економічні проблеми. До цієї групи проблем відносять переважно енергетичну, сировинну та продовольчу.

Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Викликані вони, передусім недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. Вже доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це приводить до подорожчання сировинної та енергії, а значить, і всієї продукції згаданих галузей господарства. Тому основним шляхом вирішення сировинноенергетичної кризи є перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідхідного і безвідходного виробництв

До зменшення використання сировини повинна привести і заміна багатьох видів природних матеріалів на штучні і синтетичні, які можуть створюватися із наперед заданими властивостями. Ллє більшість цих матеріалів є надзвичайно складними хімічними сполуками, нерідко вони мають токсичні і канцерогенні властивості. Тому в світі існує тенденція до ширшого використання екологічно безпечних матеріалів на основі відновних біологічних ресурсів (деревина, натуральні волокна, шкіра) та найбільш розповсюджених корисних копалин (будівельне каміння, пісок, глина).

Значна економія сировини досягається за рахунок використання вторинних матеріалів - металобрухту, макулатури, пластмас. Запаси їх у багатьох країнах настільки значні, що можуть значною мірою компенсувати дефіцит природних ресурсів. У старопромислових районах Західної і Східної Європи та США обсяги заготівлі вторинних ресурсів навіть перекривають місцеві потреби і частково експортуються в інші країни.

Приклади високоефективного використання вторинної сировини показують "малі" високорозвинені країни Західної Європи. Тут використовується 80-90 % щорічного надходження металобрухту, 50-70 % макулатури і багатьох видів пластмас, до 75% побутового сміття спалюється з метою виробництва енергії.

Розв'язання енергетичної проблеми, крім повсюдної економії енергії і вдосконалення існуючої теплової енергетики на принципово нових технологічних основах (спалювання вугілля у "киплячому шарі", МГД-генератори), передбачає широке використання альтернативних джерел енергії, передусім сонячної, вітрової, внутрішнього тепла Землі.

Загальний вітроенергетичний потенціал Землі майже в ЗО разів перевищує річне споживання електрики в усьому світі.

Перша у світі вітрова електростанція потужністю 100 кВт збудована в Криму в 1931 р. Струм надходив в електромережу Севастополя. Вітрові електростанції функціонують в ФРН, США, Росії, Казахстані, Туркменистані. Кубі, Швеції та ін.

Використання енергії припливів і відпливів найбільш характерно для Франції, Росії, США та ін., а геотермальної енергії - для Ісландії, Росії.

Продовольча проблема визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслідок того, то харчування є фізіологічною потребою людини.

Згідно з даними ФАО (продовольчої і сільськогосподарської організації ООН), нині на планеті голодують понад 500 млн. осіб, а ще 1 млрд. осіб постійно недоїдають. Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території. Зонами критичної продовольчої ситуації у світі є територія у центральній Африці (Мавританія, Сенегал, Гамбія, Малі, Нігерія, Чад), де слабо розвинена промисловість, і у Північно-Східній та в південній Африці (за винятком ПАР). Найбільш критичне становище склалося у 20 країнах "зони голоду", що розташована в сухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення у два рази перевищують виробництво продовольства. Середньодобова забезпеченість їжею оцінюється у цих країнах на 80-85 % від рекомендованих ФАО норм (не менше 2400 ккал на добу).

Причиною голоду є не відсутність запасів зерна, а неспроможність країн, що розвиваються, через власні низькі доходи закуповувати на світовому ринку продукти харчування. У структурі сімейного бюджету частка продовольчих затрат у них перевищує 60 %, тоді як у Німеччині 17%. у США - 19%, у країнах Дніпровсько-чорноморського субрегіону, Російській Федерації, через невисокі доходи населення цей показник наближається до 70 %, при цьому обмежується споживанням хліба, круп, картоплі.

Серед чинників, які мають особливе значення для вирішення продовольчої проблеми, с земля. Однак не вся земля с придатною для вирощування сільськогосподарських культур.

Тільки 11,3% земної суші придатні до обробітку, тобто є орними землями. Приблизно ще 1800 млн. га (12% поверхні суші) може бути освоєна під орні землі та багаторічні насадження.

В Європі і Азії, наприклад, розорано відповідно 25,3 і 17,0% площі суші, тоді як площа орних земель в Австралії і Океанії, в Африці та Латинській Америці розораність становить усього 6,0, 6,7 та 8,9 % відповідно. У структурі використання земель у різних регіонах світу найбільшу питому в Австралії та Океанії займають пасовища (56%), у Латинській Америці - ліси (48,1 %). Серед земель Близького Сходу переважають пустелі, які придатні для землеробства.

Чималі площі родючих земель вилучаються у світі під забудову, особливо міську, яка в XXI ст. може значно зрости.

Особливою проблемою є деградація (погіршення) землі. Це не лише виснаження грунтів, їх ерозія, а й забруднення різними хімічними сполуками, що вносяться при удобренні. За даними ООН, площа орних земель лише у країнах "третього світу" на початок XXI ст. скоротиться на 17,7 %, а їх потенційна продуктивність - на 28,9 %.

Компенсувати втрати можна за рахунок підвищення продуктивності оброблювальних земель, тобто збільшення збору врожаїв. Спеціалісти вважають, що цього можна досягнути, поєднавши апробовані форми землеробства із сучасними досягненнями біотехнології. Допускається, що таким шляхом можна збільшити врожайність, наприклад, кукурудзи і пшениці у країнах, то розвиваються, у 2-3 рази. Цього було б достатньо для задоволення потреб населення цих країн у зернових культурах.

Для продовольчого забезпечення людства суттєве значення мають біологічні ресурси Світового океану. Адже в ньому видобувається близько 20 % харчових білків тваринного походження.

Особливий інтерес представляє розширення нетрадиційного виробництва продуктів харчування, зокрема розробка технологій виробництва білків такої якості, які б використовувалися для виробництва нових харчових продуктів, особливо таких, що імітують тваринницькі.

Соціальні проблеми. Численні глобальні проблеми існують в галузі взаємовідносин між людиною і суспільством. Це проблеми охорони здоров'я, освіти, культури, злочинності та ін. Можливості розв'язання цих проблем залежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених регіонах світу.

Незважаючи на ліквідацію багатьох масових епідемій (віспа, чума, холера), стан охорони здоров'я у багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних хвороб (серцево-судинні, легеневі, ракові) є наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя, частих психологічних стресів. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії, найбільш загрозливою серед яких є СНІД.

У країнах, що розвиваються, важливою причиною смертності залишаються інфекційні хвороби (шлунково-кишкові і гострі респіраторні захворювання, туберкульоз). У промислове розвинених країнах більшість людей помирає від серцево-судинних і ракових захворювань.

Умовами вирішення проблем охорони здоров'я с перехід до здорового способу життя, забезпечення повноцінного харчування, поліпшення екологічних умов проживання і, звичайно, розвиток медицини, пропаганда здорового способу життя, боротьба з курінням, алкоголізмом, наркоманією.

Складна соціально-економічна ситуація в багатьох країнах світу, всесвітня криза духовної культури сприяла переростанню такого негативного явища у проблему глобального масштабу, як злочинність, Інтернаціоналізація злочинності у багатьох випадках значно випереджує темпи світової інтеграції в економічній, соціальній і культурній сферах. Особливо небезпечним стало явище злочинності після того, як вона набрала організованих форм, сформувала і постійно розширює світовий ринок наркотиків і зброї.