Розділ 4 оформлення навчально-кваліфікаційних робіт з історії

Загальні вимоги

Правильність оформлення студентських навчально-кваліфікаційних робіт розглядається в якості важливого критерію оцінки рівня професійних знань, вмінь і навичок їх авторів. Тому при написанні курсових та випускних робіт студентам варто неухильно дотримуватися визначених навчальним закладом правил і вимог.

Вимоги до оформлення курсової (випускної) роботи у вищому навчальному закладі відповідають вимогам до оформлення наукових робіт (документів), які встановлюються спеціальними нормативними документами – державними стандартами.

В Україні діють наступні міждержавні та національні стандарти, що регламентують вимоги до оформлення наукових документів: 1. ГОСТ 2.105-95. Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам; 2. ГОСТ 7.32-91. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Отчет о научно-исследовательской работе. Структура и правила оформления; 3. ГОСТ 7.1-84. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления; 4. ГОСТ 7.12-93. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращения слов на русском языке. Общие требования и правила; 5. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення; 6. ДСТУ 3582-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила.

Курсова (випускна) робота являє собою текстовий паперовий документ (за необхідності з додатками в нетекстовій формі – ілюстраціями, картами та ін.). Її друкують за допомогою комп’ютерної техніки на одному боці аркушів білого паперу формату А 4 (210297 мм) з книжною орієнтацією. Одна сторінка повинна вміщувати до 28-30 рядків з 65-70 знаками у кожному рядку (загалом 1800-1900 знаків). Для набору тексту необхідно використовувати шрифт Times New Roman Cyr текстового редактора Word розміру 14 пунктів з полуторним міжрядковим інтервалом. Абзацний відступ повинен дорівнювати 8-12 мм. Щільність тексту роботи має бути однорідною. Розміри полів на сторінці: зліва – 30 мм, cправа – 10 мм, зверху – 20 мм, знизу – 20 мм.

Текст курсової (випускної) роботи має бути структурованим у відповідності до діючих нормативних вимог. Виділяють наступні складові частини роботи: титульний аркуш (див. додатки Б та В), перелік умовних скорочень, зміст, головна частина (вступ, розділи, висновки), список джерел та літератури, додатки. Їх заголовки друкують великими літерами симетрично до тексту без крапок наприкінці. Текст відділяється від заголовку 3-4 інтервалами (одним пропущеним рядком). Кожну структурну частину роботи варто починати з нової сторінки.

Зміст роботи викладається в 3-4 розділах, які поділяються на 2-3 підрозділи (для курсової роботи – за необхідністю, для випускних робіт – обов’язково). Назву кожного розділу друкують з нового рядка після заголовка «РОЗДІЛ» великими літерами симетрично до тексту без крапки наприкінці, а назви підрозділів після абзацного відступу маленькими літерами з першої великої літери без крапок наприкінці. Не варто розміщувати назву підрозділу на останніх рядках сторінки.

Обсяг основного тексту навчально-кваліфікаційної роботи з історії залежить від її різновиду (курсова, дипломна, магістерська). Оптимальними вважаються наступні параметри: для курсової роботи – 25-30 сторінок (не менше 25 сторінок), для дипломної роботи – 60-70 сторінок (не менше 60 сторінок), для магістерської роботи – 80-90 сторінок (не менше 80 сторінок). До зазначеного обсягу не входять титульний аркуш, перелік умовних скорочень, зміст, список джерел та літератури, додатки. В основному обсязі курсової роботи частка вступу та висновків повинна складати не менше 20 %, а випускної роботи – не менше 10 %, решту основного обсягу займає текст розділів.

Студентські навчально-кваліфікаційні роботи з історії виконуються державною мовою України. Відповідно до «Тимчасового положення про організацію навчального процесу в Херсонському державному університеті» (2005), як виняток, за розпорядженням першого проректора дозволяється написання випускної роботи російською мовою, якщо наукової літератури українською мовою з обраної проблематики недостатня кількість.

Автор роботи несе повну відповідальність за допущені в тексті друкарські помилки та графічні неточності. Вчасно виявлені огріхи можна виправляти акуратним підчищенням або зафарбуванням білою фарбою з подальшим відтворенням виправленого тексту. На одній сторінці допускається наявність не більше двох виправлень.

Завершена студентська навчально-кваліфікаційна робота має бути зброшурованою: курсова робота – в пластиковій папці із зажимами (без розміщення окремих сторінок у файлах!), а випускна робота – типографським способом з твердою обкладинкою.

Правила нумерації

Кількісні та якісні характеристики студентської навчально-кваліфікаційної роботи значною мірою залежать від дотримання чітких правил нумерації у тексті.

Сторінки усіх структурних частин курсової (випускної) роботи нумеруються по порядку без вилучень, повторень та літерних додатків (наприклад, 10а). Нумерацію здійснюють у правому верхньому куті сторінки виключно арабськими цифрами. На титульному аркуші номер сторінки не проставляється.

Особливу увагу слід звернути на точність і правильність нумерації в межах розділів та підрозділів курсової (випускної) роботи. Розділи нумерують по порядку арабськими цифрами без крапки після номера, а підрозділи – в межах кожного розділу за індексною системою (наприклад, «1.2.» – другий підрозділ першого розділу). Заголовки інших структурних частин роботи не нумерують.

У випадку розміщення в основному тексті роботи ілюстрацій (фотографій, креслень, схем, графіків, карт) і таблиць їх нумерують арабськими цифрами послідовно в межах кожного розділу (наприклад, мал. 1.3. – третій малюнок першого розділу). Номер та назва ілюстрації вказуються безпосередньо під ілюстрацією, а номер таблиці та її назва – над відповідною таблицею. Ілюстрації та таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або ж на наступній сторінці. У випадку, якщо вони займають окремі сторінки роботи, їх обов’язково включають до загальної нумерації сторінок.

За наявності посторінкових приміток до тексту й таблиць, у яких подається довідкова та пояснювальна інформація, нумерувати їх потрібно послідовно в межах однієї сторінки. При цьому після слова «Примітки» ставлять двокрапку та нижче вказують по порядку необхідні примітки. Якщо ж примітка одна, то її не варто нумерувати (після слова «Примітка» ставиться крапка).

Основні правила передачі тексту

Літературне оформлення результатів дослідження слугує важливою складовою частиною виконання студентської навчально-кваліфікаційної роботи. Рівень мовної культури студента серйозно впливає на формування загального враження від тексту його роботи.

Вимоги до літературного оформлення тексту навчально-кваліфікаційної роботи студента відповідають вимогам літературного оформлення наукових праць. Для передачі наукової інформації використовується науковий стиль літературної мови, що зумовлює широке використання в тексті специфічної лексики, особливих синтаксичних конструкцій, застосування певних техніко-орфографічних правил.

Точність та виразність викладу матеріалу в науковому тексті багато в чому залежить від правильності використання наукової термінології. Потрібно застосовувати лише загальноприйняті в науковій літературі терміни. Не дозволяється вживати поняття, запозичені з побутової мови, молодіжного сленга. Використання наукових термінів повинно бути адекватним, а тлумачення їх змісту автором – відповідати загальноприйнятому. За наявності вже існуючих термінів не потрібно без достатніх підстав займатися термінотворенням. Ознакою низької мовної культури автора є засмічення тексту неправильними зворотами, канцеляризмами, виразами-штампами.

У навчально-кваліфікаційних роботах з історії використовується словесно-цифрова форма запису інформації. Звідси виникає потреба звернути увагу студентів на деякі орфографічні правила.

Досить часто виникають проблеми з правописом кількісних числівників. Варто пам’ятати, що прості кількісні числівники, якщо вони не супроводжуються одиницями виміру, пишуться словами. Наприклад: п'ять документів (не: 5 документів), у трьох статтях (не: у 3 статтях). Тоді як складні кількісні числівники зазвичай пишуться цифрами (словами передаються лише числівники, з яких починається абзац). У випадку вживання чисел зі скороченим позначенням одиниць виміру вони пишуться цифрами (наприклад, 150 крб., 15 га). Скорочена назва одиниці виміру в переліку чисел ставиться лише після останньої цифри (наприклад, 10, 15 та 20 км).

Не слід забувати, що кількісні числівники узгоджуються з іменниками в усіх відмінкових формах (наприклад, десяти колгоспам), крім називного та знахідного відмінків, коли числівники керують іменниками (наприклад, витримала п’ять перевидань). При записі арабськими цифрами кількісних числівників, що супроводжуються іменниками, відмінкові закінчення не додаються (наприклад, у 20 томах, а не у 20-ти томах).

Прості та складні порядкові числівники пишуться словами (наприклад, п’ятий, двадцять сьомий, триста восьмий). Як виняток, допускається написання порядкового номера цифрами, що зумовлено історичною традицією (наприклад, 4-й Український фронт). При записі арабськими цифрами порядкових числівників відмінкові закінчення додаються (наприклад, друга декада — 3-я декада (не: 3-тя), двадцятих років – 30-х років (не: 30-их), третього рангу — 3-го рангу (не: 3-о або 3-ого), у десятому номері – у 10-му номері (не: 10-у або 10-ому). Виняток: порядкові числівники після іменника, до якого вони відносяться (наприклад, у розділі 3), або ж записані римськими цифрами (наприклад, XІX століття (не: ХІХ-те століття). Цифрами передаються порядкові числівники, що входять до складних слів (наприклад, 15-томне видання).

У навчально-кваліфікаційних роботах часто вживаються скорочення слів та словосполучень. Можливі кілька способів скорочення слів: 1) залишається тільки початкова літера слова (наприклад, рік – р.); 2) залишається частина слова, відкидається закінчення та суфікс (наприклад, малюнок – мал.); 3) кілька літер у середині слова заміняються на дефіс (наприклад, університет — ун-т). При цьому скорочене слово повинне закінчуватися на приголосний (крім «й»).

Найчастіше у науковому тексті трапляються такі види скорочень: 1) літерні абревіатури, що складаються з початкових літер повних найменувань (наприклад; УІЖ – Український історичний журнал), 2) складноскорочені слова, що складаються з усічених та повних слів (наприклад, профспілка – професійна спілка) або ж тільки усічених слів (наприклад, колгосп – колективне господарство).; 3) умовні графічні скорочення за початковими літерами слів (наприклад, к.і.н. – кандидат історичних наук); 4) умовні графічні скорочення за частинами слів та початковими літерами (наприклад, та ін. – та інше, див. – дивись, рр. – роки, н.е – наша ера тощо). Варто відзначити, що слова «та інші», «і таке інше» всередині речення не скорочуються. Також не рекомендують скорочувати слова «так званий», «наприклад».

У тексті навчально-кваліфікаційних робіт досить поширеними є переліки, які складаються із закінчених і незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або літерами з напівкруглою дужкою. Виділяють два варіанти подібних переліків. Перший варіант передбачає складання переліку з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків усередині), які пишуться у підбір з іншим текстом та відокремлюються комою. Наприклад, у роботі використано наступні різновиди діловодних матеріалів: 1) протоколи, 2) звіти, 3) доповіді, 4) кошториси. Інший варіант передбачає складання переліку з розгорнутих фраз з власними розділовими знаками. Частини такого переліку найчастіше пишуться з нового рядка та відокремлюються крапкою з комою. Наприклад, в роботі історика над джерелами можна виділити такі етапи:

а) пошук, виявлення та відбір джерел для подальшого опрацювання;

б) класифікація джерел;

в) вивчення джерел, їх аналітична критика

г) синтетична критика джерел та наукове використання джерельної інформації.

У випадку наявності закінчених фраз у переліку вони пишуться з абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються один від одного крапкою. Наприклад:

До теоретичних завдань джерелознавства належать.

1. Розробка загальної теорії джерелознавства.

2. Опрацювання теоретичних проблем джерелознавства окремих компонентів історичної науки.

3. Вироблення принципів та методів наукового дослідження історичних джерел та використання джерельної інформації.

Головна вимога до переліку – текст усіх елементів переліку має граматично підпорядковуватися головній увідній фразі.

Для наукового стилю мови характерним є використання складних синтаксичних конструкцій – складних (переважно складнопідрядних) речень та простих речень, ускладених дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами, вставними словами, словосполученнями. Їх правильне використання студентом у тексті навчально-кваліфікаційної роботи стане запорукою успішного результату.