1. Узята тема вам «не по зубах»;

2. Вас охоплює тяга до досконалості, і ви трудитиметеся над роботою ще двадцять років. Але вчений повинен намічати собі рамки, нехай скромні і вибудовувати щось завершене в середині них;

3. У вас «дисертаційний невроз». Ви то беретеся, то залишаєте, страждаєте від відчуття невдачі, розкидаєтеся, загороджуєтеся магістерською від всіх своїх проблем. Так ви не захиститеся ніколи!

Не менше шести місяців – тому що, навіть, щоб створити подібність грамотної журнальної статті, сторінок на шістдесят, поки ви вивчите матеріал, складете пристойну бібліографію, закінчите робити конспекти і напишете текст, шість місяців промайнуть як один день. Зрозуміло, досвідченішому ученому на таку статтю стільки часу не потрібно. Але ж у нього за плечима десятиліття роботи, у нього накопичені виписки, конспекти, картки, а магістрант починає майже з нуля.

Кажучи «три роки» або «шість місяців», не мається на увазі час самого писання, написати можна і за місяць і за пару тижнів, залежно від методу, який уживався при підготовці. Тут йдеться про весь період – від першої позначки ідеї диплома до передачі переплетеного тексту в деканат (директорат). Відповідно випускник може працювати над текстом, скажімо, рік, але використовувати при цьому ті напрацювання та ідеї, які він накопичував два попередні курси.

Втім, ідеальний варіант – це придумати собі тему роботи і знайти наукового керівника приблизно до другого курсу. Такий ранній вибір теми вас аніскільки не зв’яже. Весь другий курс ви перевірятимете, чи не помилилися ви, чи не треба вам поміняти тему, керівника або навіть дисципліну. Будьте упевнені, що витратити рік на приготування, скажімо, до магістерської по історіографії, а захищатися в результаті по археології не означає даремно витратити рік. Ви за цей рік навчилися складати попередню бібліографію, конспектувати, робити покажчики. Пам’ятайте, що робота вам потрібна в першу чергу, щоб навчитися упорядковувати думки, який би не був вибраний конкретний матеріал.

При виборі предмету до кінця другого курсу у вас залишається три літа на дослідницьку роботу і, можливо, на пов’язані з нею роз’їзди; ви знаєте, що вам потрібно. Ви повинні погоджувати з керівником теми курсових, щоб була користь для випускної. Якщо ви поводитиметеся серйозно і сумлінно, без зайвої впертості і дрібних шкільних хитрощів, здається, будь-який розумний викладач охоче піде вам назустріч.

Остаточно вибравши тему після другого курсу, студент працює за повною програмою, маючи два роки на розгойдування і рік на сам текст. Можна вибирати тему і раніше, не протипоказано вибирати її і пізніше; краще все ж таки вибрати її не пізно, щоб не затягувати навчання в університеті на зайві роки. Найголовніше – не вибирати в останню мить.

Річ у тому, що випускну роботу краще всього носити до керівника шматками, якщо тільки це можливо. Не те щоб тут хотілося перебільшити важливість постаті професора або доцента. Але магістерська, подібно до будь-якої книги, припускає наявність адресата – публіки, що читає; викладач – єдиний кваліфікований читач, який у вас є впродовж всієї роботи над текстом. Якщо робота пишеться в останню хвилину, керівникові ви несете цілі розділи або взагалі закінчений текст. Якщо керівник отримав текст прямо перед захистом, є ризик, що він залишиться незадоволений і свою незадоволеність висловить прямо на захисті, що приведе до небажаних результатів. Небажаних і для нього самого, оскільки керівник не повинен виносити на комісію роботи, якими не задоволений; адже це провал і для нього самого. Якщо йому здається, що претендент не може впоратися з темою, то він зобов’язаний сказати йому про це наперед, переконати, щоб той узяв собі іншу тему або почекав, поки не дозріє до неї. Якщо магістрант, вислухавши це, все ж таки упиратиметься, вважаючи, що керівник помиляється або йому у жодному випадку не можна втрачати час, – ну що ж, тоді хай готується до кипучої дискусії, принаймні, він знатиме, що його чекає.

Зі всього сказаного, стає ясним, що шестимісячна магістерська, є не найгіршим варіантом, але все ж таки далека від оптимального варіанту (за винятком окремих випадків, коли затверджена в останню мить тема дозволяє продуктивно використовувати напрацьований за попередні роки матеріал).

Втім, всі ми знаємо, що бувають такі обставини, коли захиститися за шість місяців просто необхідно. Значить, треба знайти тему, яка може бути гідною і серйозно опрацьованою за цей час. Гідно і серйозно за шість місяців можна справитися за наступних умов: