4. Вибрана методологія повинна реально відповідати можливостям конкретного студента.

Ці умови здаються вельми явними і при узагальненні виглядають приблизно так: «Хто береться за диплом, повинен братися за такий диплом, за який йому пристало братися». Що ж, чудово, нехай це банальність, але, скільки робіт потерпіло фіаско через те, що із самого початку проблему не поставили саме так тривіально. Перший імпульс у будь-якого студента – написати таку магістерську, де б відразу йшлося про проблеми глобальні. Дуже часто перше бажання студента – написати диплом, скажімо, «Історія Нового часу в Європі». У кращому випадку він згоден на «Історію Німеччини після Першої світової війни». Такий підхід згубний. Такі масштаби лякають і досвідчених учених. Для двадцятирічної молодої людини подібний подвиг просто нереальний. Молода людина або складе банальний список імен і додасть підбірку цитат, або видасть щось новаторське і буде затаврована за неминучі упущення.

Магістранти «глобального розмаху» завжди ображені на комісію, яка «нічого не зрозуміла», але біда в тому, що комісія і не змогла б нічого зрозуміти. Подібна магістерська – демонстрація зарозумілості. От чому вкрай бажано, щоб студенти замість «всеосяжних» тем бралися за щось набагато вужче.

Можна відразу сказати, що, здається, є якщо не ідеалом, то вельми бажаним. Наприклад, «Девіантна поведінка в місті Херсоні в кінці ХVIII – початку ХІХ в.» або «Б. Крупницький як дослідник української історіографії» і т.д. Нудно? Понудьгуйте... Вважаємо, що такі завдання є значно цікавішими за інші.

До того ж якщо вникнути, такий вибір – це досить хитрий вчинок. Роблячи огляд літератури за багато років, студент підставляється для будь-яких нападок. Як утриматися рецензентам або навіть простим звичайним членам комісії, як не показати, що вони знають такі імена, які студентом, на жаль, упущені? Кожний з членів, погортавши роботу, виловить у кількох місцях упущені персоналії, і ось вже наш студент скрізь розкритикований і, здається наче в його роботі одні помилки – нічого хорошого тут немає.

Якщо ж студент, навпаки, серйозно опрацював вузьку тему, він винесе на захист матеріал державній комісії майже невідомий. І врахуйте, що тут вам не пропонується дешевий трюк. Це трюк, але не дешевий, заради нього варто напружитися. Так, той, хто захищається наперед, ставить себе у виграшне становище. Він свідомо знатиме питання глибше, ніж його слухачі. Але оскільки для цього йому довелося як слід попрацювати – цілком законно, якщо він за свою роботу отримає винагороду.

Скільки часу відвести на свою випускну роботу?

Не більше трьох років (якщо ви починали розробляти тему ще з курсових робіт), не менше шести місяців.

Не більше трьох років – тому що, якщо за цей час ви не осилили тему і не зібрали матеріал, значить, одне з трьох: