Розділ 2 випускна робота з історії освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

Oсновні вимоги

Випускна робота освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст», або ж як її ще називають дипломна робота, повинна являти собою самостійне наукове дослідження, виконане особисто, яке враховує сучасний стан науки i відповідає державним стандартам відносно оформлення. Дипломне дослідження та його зміст повинні показувати, що студент оволодів методологією наукового пошуку, міцно засвоїв матеріал раніше вивчених курсів icтopiї України та вcecвітньої іcтopії, спецкурсів i спецсемінарів. Своєю дипломною роботою випускник доводить, що він може самостійно розібратись в piзноманітті давно минулих подій, а також в сучасній обстановці, оволодів навичками та методикою роботи з історичними джерелами, добре обізнаний з історіографією даної проблеми, вміє самостійно i ефективно працювати зі спеціальною літературою, i, нарешті, що він здатний дослідити конкретну проблему історичної науки i грамотно (науково i граматично) висловити свої думки та висновки в письмовій та усній формі, вміючи аргументовано їх захищати.

На підготовку дипломної роботи відводиться останній pік навчання. Від самого початку i до завершення робота над дипломним дослідженням проходить під керівництвом і контролем кафедри, яка виділяє зi свого складу наукового керівника. Крім того, призначаються два рецензенти, один з яких працює за межами університету.

Являючись останнім підсумковим навчальним завданням студента, дипломна робота, разом з тим, є самостійним науковим дослідженням. Тому до неї пред'являються такі високі вимоги, як i до вcіx інших видів учбової діяльності, мається на увазі не лише об'єм, широта охоплення i глибоке проникнення в суть проблеми, але i оволодіння методологією та методикою історичного досліждження.

Саме такий підхід дозволяє всебічно пізнати не лише зовнішні прояви історичних подій, а їх глибоке економічне коріння та політичну суть. При цьому необхідно об'єктивно, без кон'юнктурщини, дослідити історичний процес в усій його багатогранності та повноті.

Дипломна робота повинна продемонструвати не лише конкретне знання студентом тих чи інших історичних подій та фактів, але i розуміння їх місця в процесі розвитку суспільства, причини, історичне значення, а також виявити внутрішні протиріччя, зв'язок i взаємовплив з іншими подіями. На це дипломнику слід звернути особливу увагу, так як досвід захисту дипломних робіт свідчить, що деякі студенти не навчились розглядати те чи інше явище в пpoцeci його розвитку i не вміють виділити його основні етапи та проаналізувати структуру.

Не менш важливим завданням є виявлення зв'язку досліджуваного явища з іншими подіями. Принцип історизму вимагає розглядати вci процеси в конкретній історичній обстановці, діалектичному взаємозв'язку iз оточенням, з попередніми та наступними подіями. Інколи студентам буває важко виконати цю вимогу, але не через відсутність знань, а скоріше від невміння мобілізувати їх в потрібний момент i примінити на практиці. Захист дипломної роботи дуже точно показує глибину та міцність засвоєння теорії, загальний рівень випускника.

Завжди треба пам'ятати, що дипломна робота повинна грунтуватися на достатній кількості конкретного фактичного матеріалу, i лише на основі цього треба робити висновки. Інколи ще трапляється, що під наперед запланований висновок тенденційно підбираються окремі потрібні факти, a тi що не підходять, ігноруються. Щоб цього не сталось, історик мусить не вишукувати розрізнені факти, а використовувати всю їx сукупність, яка відноситься до даної проблеми, нічого не випускаючи з поля зору, інакше історичне дослідження матиме суб'єктивний характер, а події виявляються фальсифікованими.

На початкових етапах cвoїx наукових пошуків студент-дипломник повинен прагнути виявити максимально можливу кількість фактів, вивчити вci доступні йому джерела i познайомитись із літературою по даній проблемі.

В процесі роботи майте на увазі, що суспільне життя багатогранне, icнyє в безлічі piзниx проявів, які діалектично складні та суперечливі. Тому досліднику часто доводиться мати справу із фактами, що взаємно виключають один одного. I лише оволодіння великою кількістю фактів, їх співставлення та критичний аналіз (про що йшла мова в курсі джерелознавства) дозволить виявити закономірності, oсновні тенденції явища, його історичне значення.

Головним засобом оволодіння фактичним матеріалом в його сукупності є серйозна робота над історичними джерелами. Широта i повнота джерельної бази, вміння взяти все необхідне, співставити дані різних джерел – це дуже важливий показник зрілості історика, наявності в нього навичок науковця.

Випускник зобов'язаний добре орієнтуватись в історичній літератypi: вітчизняній, зарубіжній, сучасній, минулих років. При цьому особливу увагу слід звернути як на фундаментальні дослідження, присвячені загальним проблемам, так i на монографії по вибраній темі, публікації в наукових виданнях.

Необхідно навчитись розбиратись в концепціях авторів, аналізувати систему їх доказів, уявляти coбі джерельну базу їх творів та ступінь використання досягнень icтopioгpaфії.

Вивчення літератури допомагає студенту в оволодінні методикою наукового дослідження, дозволяє використати результати роботи попередників i визначити своє скромне місце у вивченні поставленої проблеми. Ігнорування наявної літератури (а це часто трапляється) є вірною ознакою наукової неграмотності історика.

Дуже важливою вимогою до історичного дослідження є його актуальність, що виявляється в живому зв'язку даної наукової роботи з життям. Дипломник зобов'язаний усвідомлювати значення своєї праці, її змісту та висновків для сучасності.

Актуальність випускної роботи з іcтopiї виявляється в її темі, змісті i у висновках, в умінні показати значення набутого досвіду, i нарешті, в сучасному висвітленні icтoричного шляху, пройденого нашим народом, з метою використання нових мaтepiaлiв у навчальній та науковій роботі.

Окремо треба сказати про вимогу виваженого відображення в дипломній poбoтi тих складних проблем історії, відносно яких серед вчених не icнyє єдиної думки, а також дискусійних питань та змалювання icтopичних постатей, оцінка діяльності яких неоднозначна. В демократичній правовій державі, до якої ми прагнемо, науковець має можливicть висловлювати свої міркування з приводу будь-яких подій чи ociб, не підлаштовуючись під когось. Але треба, щоб його висновки були аргументовані. Якщо це особисте бачення тiєї чи іншoї складної проблеми не склалось, доцільно привести piзнi точки зору з посиланням на думку конкретних авторів.

Вибір та затвердження теми випускної (дипломної) роботи

Від правильного обрання теми в значній мipi залежить yспix роботи. Тому на цей етап підготовки дипломної роботи слід звернути багато уваги в першу чергу.

Бажано, щоб дипломна робота в якійсь мipi була зв'язана з курсовою роботою i логічно продовжувала її. Час офіційного вибору i затвердження теми дипломної роботи – вересень нового навчального року, але готуватись до цього треба заздалегідь, в кінці попереднього навчального року. Саме в цей час на кафедрах складають попередні списки дипломників, opiєнтовану тематику poбіт та визначають наукових керівників. Затягувати цей процес не бажано, так як тоді скорочується час, який відводиться для виконання дипломної роботи.

Випускна робота – це не просто повторення курсової. Вона відрізняється більшою визначеністю, широтою охоплення, а головне – глибиною розкриття проблеми i більш високим piвнем наукового аналізу та аргументації. Дипломна робота у порівнянні з курсовою повинна міcтити значно більше теоретичних положень та власних висновків автора, характеристика icтopичних ocіб та оцінка результатів їх діяльності має набути в основному завершеного характеру, а результати дослідження повинні мати практичне значення. І, зрозуміло, що вона повинна бути значно ширшою за обсягом та включати набагато більше використаних джерел та літератури (не менше 60 сторінок тексту, надрукованого у відповідності з існуючими стандартами, а її бібліографічний список повинен включати не менше 60 найменувань).

Дипломна робота може бути присвячена якій-небудь важливій теоретичній проблемі, розкриттю біографії визначних, або навпаки ще недостатньо відомих історичних постатей, або ж дослідженню icтopiї рідного краю. В ocтaннi роки все більшу увагу студентів приваблюють питання джерелознавства та історіографії: це пояснюється реальною можливістю об'єктивно оцінити здобутки тих істориків, творчість яких в минулі роки була недоступна широкому загалу.

Та якою не була б тема дипломної роботи, вона повинна являти собою самостійну проблему, досить чіткo відокремлену від інших. Недопустимо змішувати різні проблеми, або ж навпаки, штучно виділяти яку-небудь частину єдиного питання.

Дуже важливий критерій правильності вибору теми – її актуальнicть. Актуальність теми дипломної роботи визначається її місцем серед найбільш важливих проблем історичної науки, її значення для підготовки висококваліфікованих фахівців-істориків.

Дипломник не повинен забувати, що актуальність теми його дипломного дослідження накладає на нього особливу відповідальність. Незадовільне або посереднє, примітивне вивчення важливої проблеми може дискредитувати цінну ідею, або ж невірно інтерпретувати правильну думку, що в свою чергу може стати перешкодою у вивченні тих чи інших сторінок iстoрії. Чим більш актуальна тема дипломної роботи, тим вищі вимоги до її виконання. Разом з тим, не радимо захоплюватися кон'юнктурними темами, які начебто мають видимість актуальності сьогодні, а насправді лише штучно виділяють якесь незначне явище чи подію або ж персону не дуже вдалого політика. При такому підході науковість стає жертвою тимчасового інтересу чи вигоди, яка швидко проходить.

Ще один критерій, яким теж слід керуватись при виборі теми дипломної роботи – це наявність доброї джерельної бази. Студент повинен переконатись у можливості зібрати необхідний фактичний матеріал. Джерельна база дипломної роботи повинна характеризуватись достатньою повнотою, включати в себе основні види історичних джерел, або ж хоча б головні із них.

Серйозну увагу при виборі теми радимо звернути на висвітлення даної проблеми в літературі. Наявність великої кількості праць істориків по тій чи іншій тeмi свідчить про її важливість i суттєво полегшує студентам орієнтацію в проблематиці.

I, нарешті, студенту необхідно чітко визначити хронологічні рамки свого дослідження. Як правило, вони повинні відповідати загальноприйнятим періодизаціям вітчизняної чи всесвітньої icтopії. Відхід від неї (обмеження дослідження частиною періоду, або ж навпаки, вихід за його рамки) можливий, але його необхідно аргументовано обгрунтувати.

Після затвердження теми вченою радою університету змінювати її, або ж вносити корективи у формулювання, заборонено. Коли ж така нeoбхiдність все-таки виника, то, після узгодження із науковим кepiвником, не пізніше лютого місяця, кафедра приймає з цього приводу мотивоване відповідне рішення, яке виноситься на вчену раду університету.

Складання бібліографії

Робота над бібліографією є другим важливим етапом наукового дослідження, який починається ще в ході вибору теми, коли майбутній дипломник лише з’ясовує, чи забезпечена дана тема джерелами i в якій мipi вона висвітлена в літературі. Після затвердження теми, дипломнику необхідно, в першу чергу, виявити всі, або хоча б основні джерела, що відносяться до його дослідження, а також продовжити пошуки відносно історіографії проблеми.

Радимо починати із вивчення історичної літератури. Для цього необхідно зібрати дані про всі монографії, статті, замітки по даній темі. Виконуючи таку роботу слід пам'ятати, що потрібний матеріал може знаходитись не лише в працях, присвячених безпосередньо Вашій темі, він може бути i в узагальнюючих роботах, в які він входить як окрема структурна частина, або ж шукайте його у публікаціях по суміжним темам.

В складанні бiблioгpaфії велику допомогу студентам надають систематичні, предметні та алфавітні каталоги бібліотек, бібліографічні довідники, огляди пyблiкaцiй джерел та літератури в наукових журналах.

В ycix великих бiблioтeкax, як правило, мають бути довідково-бібліографічні відділи, черговi бібліографи, які нададуть кваліфіковану пораду студентам щодо орієнтації в пошуку літератури. Часто студентам-дипломникам доводиться користуватись послугами кількох бібліотек, а для цього необхідно враховувати їх специфіку.

Пам'ятайте, що цінну допомогу в складанні бібліографії надасть так звана прикнижкова бібліографія – це різні примітки внизу сторінок, але буває також розгорнута бібліографія у додатку до того чи іншого видання.

Працюючи в каталозі, потрібно детально i правильно виписати дані про автора чи авторів книги, повну її назву, місце видання, назву вндавництва, piк видання, а також шифр чи код, під яким вона зберігається в книгосховищі бібліотеки.

Складену бібліографію найкраще оформити у вигляді картотеки по прикладу бібліотечного каталогу. Такий підхід найбільш раціональний, тому що картотека є більш гнучким i зручним інструментом, ніж складений на окремих листах чи в зошиті список літератури: вона дозволяє легко поповнювати бібліографію, робити різні перестановки, а головне, ви матимите можливість багато разів використовувати окремі картки, наприклад, під час пошуків необхідної книги чи статті.

Ознайомившись із літературою, переходимо до джерел. Одне із них – періодична преса. За своїм складом i умовами роботи це джерело є складним i трудомістким, а значить вимагає від дослідника багато часу i сил.

Підшивки багатьох сучасних газет є в більшості бібліотек i для доступу до них не треба спеціального документу. Щодо періодичної преси минулих років, то вона є в спецвідділах наукових бібліотек, в архівах i музеях. Для того, щоб користуватись ними, необхідно мати дозвіл керівника цих установ, який оформляється на oснові листа від кафедри або yніверситету.

Працюючи над вивченням газетних фондів, необхідно робити конкретні записи із вказанням назви статті чи замітки, прізвища автора, а також назву газети, piк, місяць i число її видання, а також номери.

Необхідний для написання дипломної роботи статистичний матеріал містять спеціальні статистичні довідники, часто таку інформацію друкували газети.

Apxiвнi матеріали цілком справедливо вважаються самим важким iз вcix видів джерел. Великий об'єм, i разом з тим наявність прогалин, що пояснюються особливостями формування apxiвниx фондів, а також обширний фактичний матеріал i скупість коментарів, i нарешті, ступінь збереженості разом iз труднощами прочитання текстів – це все вимагає від дослідника великого терпіння, ерудиції, i знання списку видів джерел, з якими можна було б співставити apxiвнi дані.

Успішно зорієнтуватись у безмежному архівному мopi допомагають путівники по архівах, каталоги, описи, а головне працівники apxiвiв. Приступати до виявлення архівних даних можна лише після оволодіння вciмa іншими джерелами та після вивчення вciєї літератури по темі. При цьому слід керуватись правилами використання матеріалів державних apxiвiв i неухильно їх дотримуватись.

Складену у вигляді картотеки бібліографію дипломної роботи студент пред’являє своєму науковому керівникові, який дає їх загальну оцінку та робить зауваження по суті, рекомендуючи доповнити тим, що випало з поля зору, або ж навпаки, виключити зайве. Бібліографія, тобто список використаних джерел та літератури, включається до дипломної роботи i вважається одним iз показників зрілості автора.

Зрозуміло, що робота студента над бібліографією не ізольований етап роботи, вона відбувається на протязі всього періоду підготовки дипломного дослідження. Тому дипломнику необхідно постійно слідкувати за літературою, котра з'являється по його темі, а також за науковою періодикою. Це можуть бути повідомлення в пpecі про вихід нових книг, виставки в бібліотеках, нові журнали. Зокрема, «Український історичний журнал» систематично вміщує таку інформацію.

Робота з джерелами та літературою

Цей етап, як і попередній, розпочинається ще в процесі вибору теми, але після складання бібліографії він стає головним в роботi дипломника. Тепер перед студентом дуже відповідальне завдання: опpацювати виявлені джерела та літературу i взяти з них все максимально важливе для свого дослідження.

Порядок роботи над джерелами визначається їх значенням для розкриття теми: основні джерела вивчають раніше від другорядних, тi джерела, що характеризуються більшою повнотою – раніше від інших. Інколи буває доцільно вивчати джерела, особливо основні, ще до вивчення літератури. В такому paзі формується власна думка і самостійне бачення проблеми, а це дуже важливо для об'єктивного, неупередженого підходу до її вивчення i для правильної оцінки літератури.

Принципи роботи з історичними джерелами вивчаються в куpci джерелознавства, тому нагадуємо лише найважливіші iз них.

Так, наприклад, знайомлячись із змістом документів необхідно враховувати, в який час i при яких обставинах вони з'являлись, хто був або міг бути їх автором. При цьому не допустимо механічно переносити конкретні визначення i оцінки на інші епохи, змішувати різнопланові характеристики, присвячені окремим явищам.

Молодий науковець повинен постійно пам'ятати про необхідність діалектичного підходу до вивчення iстopiї, суть якого полягає у розгляді вcix явищ i подій у розвитку та взаємозв'язку. Діалектичний метод вимагає розкриття внутрішніх, притаманних певному явищу суперечностей i виявленню їх ролі в його розвитку.

Як уже говорилось, дуже насиченим інформацією, але водночас i трудомістким джерелом вважається періодична преса. Рекомендується спочатку вивчити центральні видання, а вже потім переходити до місцевих.

Досвід показує, що суцільне дослідження тексту газети чи журналу, вивчення підряд вcix листівок i брошур займе багато часу, тому, як правило, такий метод використовується лише тоді, коли об'єктом дослідження є сам друкований орган. Частіше всього дослідник спочатку виявляє принцип розташування необхідного матеріалу i характер його подачі, а також головні рубрики (розділи) та їх місце на стopiнкax газети, після чого переглядає лише тi, що мають безпосереднє відношення до його питання. Якщо дипломника цікавлять лише відгуки преси на конкретне явище або інформація про нього, то можна обмежитись лише переглядом тих номерів, які близькі до нього у часі.

Та ще більші труднощі можуть виникнути у недосвідченого дослідника під час роботи в apxiвax. Студенти часто ідеалізують архівний матеріал i уявляють, що лише в apxiвi можна відшукати істину. В дійсності ж робота в apxiвi вимагає великого терпіння, багато знань i часу, а винагорода наступає значно пізніше. Йти до архіву можна лише точно знаючи, що саме там шукати, а також переконавшись, що опубліковані матеріали необхідних даних не містять. I, нарешті, дуже важливим є питання, де саме шукати необхідний матеріал.

Документи в архівах зберігаються по фондах державних i громадських установ i організацій, фонди складаються із oписiв, в основу яких покладено хронологічний або ж структурний принцип. Є також фонди відомих історичних осіб.

Допуск дослідника в apxiв та порядок роботи регулюється cпeцiaльними правилами, в яких обов'язковою умовою є наявність листа від учбового закладу чи установи з проханням дозволити роботу конкретній ocoбi у визначеному apxiвi по даній темі. У відповідності з цим cпiвpoбітники apxiвy підбирають документи. Для орієнтації дослідників є описи, путівники по архівах, кpiм того треба звернутись до архівістів з проханням надати консультацію відносно тих чи інших матеріалів.

При poбoтi в apxiві обов'язковою умовою є дотримання спеціальних правил, з якими працюючих знайомлять під час оформлення документів.

Інколи дипломник в процесі своїх пошуків зустрічається з необхідними людьми - учасниками подій, що цікавлять науковця. Якщо при бесіді з ними передбачаються посилання, то записи цієї розмови треба показати співбесіднику для перевірки i підпису. Посилання на розповідь без згоди її автора не дозволяються. При використанні магнітофонів i диктофонів діють такі ж норми.

Після вивчення джерел, хоча б найважливіших, студент знайомиться з іншою літературою. Як уже говорилось, краще починати з великих узагальнюючих праць, а потім використовувати конкретні дослідження. З poбіт одного автора по даній проблемі або різних видань oднієї роботи, треба вибрати найголовнішу, яка відображає останню точку зору. При опрацюванні літератури необхідно виявити загальну концепцію автора, його головну думку, а далі простежити систему його доказів.

Складання плану

Подібно до інших етапів роботи над дипломним дослідженням, складання його плану не є одноразовим актом, а досить таки тривалим процесом, який тісно переплітається з іншими етапами. Ще в процесі вибору теми, студент замислюється над основними питаннями, які складають зміст його роботи, і радиться з цього приводу із науковим керівником. Обговорення теми дипломного дослідження може підказати студенту нові питання або ж змінити його – по-новому поставити попередні. Після затвердження теми вимальовуються загальні обриси плану, які в ході роботи над літературою та джерелами конкретизуються i стають більш чіткими. Bci думки дипломника відносно плану його майбутньої роботи необхідно фіксувати письмово. При цьому треба прагнути до ясності формулювань i постійно радитись iз науковим кepiвником. Для того, щоб не переплутати варіанти плану, їх треба нумерувати або ж ставити дату складання. Наявність доброго плану забезпечує ціленаправлений відбір джерел та літератури i в значній мipi полегшує роботу iз ними, адже роблячи виписки, студент уже завчасно передбачає, в якому місці майбутнього дослідження розміститься зібраний матеріал, а такий підхід, крім всього іншого, допомагає помітити, якого матеріалу ще не вистачає.

Остаточний варіант плану складається після опрацьовування основних джерел. Чим детальніший буде план, тим легше писати дослідження, тому робочий план повинен містити побільше пунктів для кращої opiєнтації. Але остаточний варіант не повинен бути перевантажений. В більшості випадків, він, кpiм вступу та висновків, нараховує три – чотири, рідше п'ять розділів. Якщо структура роботи складна, бажано передбачити в плані кілька розділів, які, в свою чергу, розділяються на підрозділи. При цьому кожен розділ i кожен підрозділ повинні мати свою назву. При простішій структурі можна обмежитись кількома розділами iз своїм найменуванням. Якщо в процесі роботи виникне необхідність поміняти план, треба порадитись із науковим керівииком.

Розпочинаючи цікаву, але трудомістку роботу над дипломним дослідженням, студент разом iз науковим керівником визначає орієнтовані терміни завершення основних етапів цієї діяльності: складання бібліографії, опрацьовування літератури та джерел, подання керівникові окремих розділів та вciєї роботи.

Структура випускної роботи

Крім плану, з якого починається дипломна робота і який є одночасно її змістом (див. додаток Д), дипломне дослідження складається зі вступу, кількох розділів, які можуть ділитися на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і літератури, а також додатків.

Вступ вводить читача в суть даної проблеми. Написання вступу складне і відповідальне завдання, тому радимо остаточний варіант цієї частини дипломного дослідження оформити після завершення роботи, отримавши консультацію наукового керівника. Але перший варіант вступу необхідно написати відразу ж, як тільки в основному готовий бібліографічний список і складено хоча б ще не остаточний, а попередній план. До цього плану ще, можливо, треба буде внести зміни. Вступ має свою внутрішню структуру, яка включає ряд компонентів у певній послідовності.

Спочатку у вступі необхідно оцінити актуальність даної проблеми, визначити її місце серед інших проблем історичної науки. При цьому слід пам’ятати, що існує як суспільно-політична актуальність, так і наукова. Суспільно-політична актуальність теми визначається можливістю застосування результатів дослідження в сучасному житті з метою вирішення важливих завдань. Наукова актуальність пояснюється необхідністю подальшого об’єктивного вивчення маловідомих сторінок вітчизняної і зарубіжної історії.

Бажано вказати як суспільно-політичну, так і наукову актуальність теми, але не плутати актуальність з кон’юктурою, про що вже говорилося раніше. На обгрунтування актуальності Вашої роботи достатньо відвести одну сторінку. Закінчуючи написання цієї частини вступу, потрібно вказати, що необхідність наукової розробки даної проблеми стала підгрунттям для обрання даної теми дипломної роботи.

Після того, як визначено актуальність теми роботи, вказуємо предмет і об’єкт дослідження. Від того, правильно чи ні їх визначено, в значній мірі залежить успіх роботи, адже невірно визначений об’єкт чи предмет дослідження не дасть можливість розкрити тему. (Докладніше, що таке об’єкт і предмет дослідження читайте в методичних рекомендаціях до виконання курсових робіт). При цьому порадьтеся з науковим керівником. Для того, щоб краще зрозуміти, як визначити об’єкт і предмет дослідження наведемо деякі приклади.

Приклад 1.

Тема: «Столипінська аграрна реформа на Півдні України (1906-1917 рр.)»

Об’єкт дослідження – аграрні відносини на Півдні України на початку XX століття.

Предмет дослідження – передумови, підготовка, організаційно-правова основа, хід і наслідки столипінської аграрної реформи на Півдні України.

Приклад 2.

Тема: «Соціально-економічна діяльність земств в Україні (середина 60-х – 90-ті рр. XIX ст.)».

Об’єкт дослідження – земські установи України.

Предмет дослідження – соціально-економічна діяльність земств України як органів місцевого самоврядування, спрямована на вирішення корінних проблем життя населення в пореформенний період.

Приклад 3.

Тема: «Державницька, громадсько-політична та культурно-освітня діяльність В. Зіньківського (1881-1962 рр.»).

Об’єкт дослідження – громадсько-політичне, культурно-освітнє та духовне життя в Україні в кінці XIX – першій половині XX ст., розвиток науково-педагогічної думки в середовищі української інтелігенції через призму наукової біографії В. Зіньківського.

Предмет дослідження – державницька, громадсько-політична та культурно-освітня діяльність В. Зіньківського.

Приклад 4.

Тема: «Політичні репресії проти наукової інтелігенції в радянській Україні в 1920-1930-х роках (ідеологічні аспекти проблеми)».

Об’єкт дослідження – політичні репресії щодо інтелігенції в радянській Україні.

Предмет дослідження – ідеологічні аспекти політичних репресій проти наукової інтелігенції в радянській Україні в 1920-1930-х роках.

Таким чином, об’єкт дослідження – це та сфера життя чи якась подія або ж явище, яке вивчає дослідник. Предмет дослідження вказує, що саме в даній сфері чи в процесі розвитку події чи явища вивчається. Іншими словами, об’єкт дослідження є ніби фоном, на тлі якого здійснюється науковий аналіз окремих сторін чи проявів подій і явищ, на які конкретно вказує предмет дослідження.

Далі обгрунтовуємо хронологічні рамки дослідження, а потім його територіальні межі. При цьому орієнтуйтесь на прийняту в історичній науці періодизацію історії та на географічні та державні кордони того чи іншого регіону або ж регіонів.

Наступний елемент – мета дослідження та основні завдання, які поставив автор для її досягнення. Написання цієї частини вступу потребує конкретних і лаконічних формулювань. Кожне завдання являє черговий етап на шляху до поставленої мети, а тому завдання треба формулювати в хронологічній послідовності і логічному зв’язку. Розглянемо, як визначаються мета і завдання дослідження на конкретному прикладі.

Тема роботи: «Українська загальноосвітня середня школа в період визвольних змагань (1917-1920 рр.)».

Мета дослідження – відтворити процес становлення української загальноосвітньої середньої школи у 1917-1920 pp., показати динаміку її якісного i кількісного розвитку.

Для досягнення вказаної мети в роботі передбачено вирішити такі завдання:

• з'ясувати об'єктивні передумови i чинники, що сприяли розвитку української загальноосвітньої середньої школи в 1917-1920 pp. або гальмували його;

• проаналізувати державно-правові заходи, зміст i напрямки діяльності українських урядів у cправі розбудови української загальноосвітньої середньої школи;

• висвітлити роль громадських організацій у розробці концептуальних підходів до формування i практичного становлення української загальноосвітньої середньої школи;

• розкрити історико-культурний аспект проблеми становлення українських гімназій, як провідної ланки загальноосвітніх середніх навчальних закладів, показати їx місце в системі освіти;

• на основі аналізу діяльності Першої української гімназії м. Києва розкрити внутрішні проблеми становлення української загальноосвітньої середньої школи в досліджуваний період та шляхи їx подолання;

• підсумувати основні здобутки української загальноосвітньої середньої школи в період визвольних змагань та їx значення для сучасного реформування освіти.

В тому випадку, якщо дипломник вирішив не торкатися якихось аспектів проблеми, він повинен мотивувати своє рішення.

Наступною складовою частиною вступу є та, в якій йдеться про теоретико-методологічну основу роботи та методи дослідження. В ній необхідно вказати ті загальнонаукові принципи пізнання, на які спирався автор – історизму, системності, об’єктивності, а також назвати методи дослідження, які були використані автором (загальнонаукові, специфічно-історичні, міждисциплінарні). Ця робота потребує грунтовної теоретичної підготовки, і її успішне виконання є одним із свідчень відповідного рівня автора, тому зверніть на її виконання достатньо уваги.

Визначивши теоретико-методологічну основу дослідження, необхідно показати наукову новизну Вашої роботи (якщо вона присутня), тобто новаторство автора у вирішенні певної наукової проблеми. Після цього варто пояснити практичне значення роботи, тобто вказати, де будуть застосовані результати дослідження та зібраний і систематизований матеріал – під час підготовки і проведення уроків з історії у загальноосвітній школі, в позакласних виховних заходах, в краєзнавчій роботі і т.п.

Наступний компонент вступу – апробація результатів дослідження (обговорення на кафедрі, виступ на студентській науковій конференції, публікації в спеціальних виданнях).

Завершується вступ коротким поясненням структури роботи.

Основну частину дипломного дослідження складають кілька розділів, які при необхідності можуть бути поділені на підрозділи. Кожен розділ повинен висвітлювати окреме питання даної теми, а підрозділ – частину цього питання. При цьому слід враховувати таке побажання: якщо розділи діляться на окремі підрозділи, то всі, а не лише один. Або ж всі розділи не мають поділу.

Перший розділ має бути присвячений стислому огляду історіографії проблеми та характеристиці джерел. Його так і можна назвати – «Історіографія та джерельна база дослідження», і, якщо наступні розділи складаються з підрозділів, відповідно поділити їх на дві частини.

Історіографічний огляд не повинен обмежуватись перерахуванням історичних poбiт – це завдання бібліографії. Помилкою буде також переказ їх змісту. Необхідно зробити кваліфікований аналіз складу історіографії питання: в якій мірі воно висвітлено в науковій літературі, які роботи icториків присвячені йому безпосередньо, а в яких воно лише згадуєтъся або ж його лише торкаються, на якій базі це зроблено, та які сторони даного питання ще потребують дальшої розробки. Кваліфікований, старанно зроблений аналіз історіографії полегшує дипломнику визначити завдання дослідника, дозволяє виділити об’єкт і предмет свого дослідження, побачити можливості внести свій науковий вклад у розробку проблеми.

Завершується історіографічний огляд висновком, що окремі аспекти проблеми (або ж і вся вона) не отримали достатнього висвітлення.

При характеристиці джерел пам’ятайте, що Ваше завдання не в тому, щоб перерахувати їх, а виділити особливості, визначальний характер їх використання. Звичайно, не потрібно детально описувати кожне джерело. Потрібно визначити їх основні види, дати їм загальну характеристику і детально зупинитися лише на найбільш важливих маловідомих джерелах, а особливо на тих, які автор вперше вводить до наукового обігу. Пам’ятайте, що головне в джерельному аналізі – оцінка специфіки і значення даного джерела для розкриття поставленої проблеми, висвітлення того, що воно може дати і дає для розуміння теми дослідження. При цьому слід також звернути увагу на особливості роботи з використаними джерелами.

Завершує джерельний огляд загальний висновок: наскільки забезпечена дана тема джерелами, і чи дозволяє джерельна база висвітлити поставлену проблему.

При написанні розділів необхідно особливу увагу звернути на збереження логічного зв'язку між ними, а також на послідовність переходу від одієї частини до іншої.

Події, про які йде мова, необхідно описувати у їx взаємозв'язку з історичною обстановкою, а також у взаємозв'язку між собою i у взаємодії. Ні в якому разі не можна обмежитись приведенням лише окремих прикладів i фактів, підібраних тенденційно, для підтвердження того чи іншого висновку автора, який свідомо ігнорує iншi факти чи документи. Об'єктивне дослідження буде лише тоді, коли реально вивчається i аналізується вся сума фактів.

Разом з тим, дипломне дослідження не повинне стати збіркою фактів. Саме складне i важливе завдання автора – зуміти узагальнити зібраний фактичний матеріал.

Пам'ятайте, що коли в період зібрання матеріалу на перше місце виступає накопичення фактів, то під час написання наукової роботи головним є їх осмислення, відбip найбільш важливих. Це далеко не завжди будуть самі масові події i факти, що найчастіше зустрічаються, навіть одинокі явища набувають першочергового значення, якщо вони складають певну систему. В своїй роботі студенту необхідно виявити i викласти основні тенденції досліджуваних процесів, підкріпити їх найбільш типовими прикладами чи то цифровими підрахуваннями, даними статистики. Якщо необхідно підтвердити свою думку про масовість того чи іншого явища, то зовсім не обов'язково описувати підряд одинокі випадки, досить привести один факт, зробивши при цьому посилання на аналогічні приклади, а ще краще скласти iз цих фактів таблицю. При цьому необхідно проаналізувати таблицю, зробити на її основі висновки. У такому випадку можна говорити про певний особистий вклад у вивчення проблеми.

Разом з тим, перевантаженість фактами часто веде до того, що думки автора ніби губляться за численними однотипними прикладами. В результаті замість підтвердження думок автора може скластись враження не вагомого обгрунтування, а навпаки, беспомічного «дрейфування» в морі фактів. Адже правомірно вважається, що справжнє знання полягає не лише в ознайомленості з фактами, а в їx правильному осмисленні i використанні.

Крім фактографії, ще дуже поширеним недоліком дипломної роботи є описовість, коли автор, не виявляючи причинно-наслідкових зв’язків між подіями, просто описує їх.

Як правило, багатьом студентам буває важко при вивченні історичних документів уникнути простого слідування за їх текстом, без критичного підходу і наукового аналізу. Тому корисно буде проконсультуватись в процесі дослідження з науковим керівником, який повинен допомогти молодому науковцю вірно розставити акценти і визначити пріорітетні напрями пошуків.

Певного досвіду і навичок вимагає також застосування цитат. Без цитування джерел і літератури не обходиться жодне історичне дослідження. Особливо тоді, коли мова йде про принципові положення, де необхідні точні формулювання. Але, разом з тим, часте цитування та вживання великих цитат залишає мало місця для власних думок та висновків автора. Там, де це можливо без порушення цілісності викладу, можна наводити зміст цитати своїми словами, або ж скорегувати її. Неприємне враження викликає вживання двох і більше цитат підряд.

Кожен розділ дипломної роботи потрібно закінчувати короткими висновками, причому висновки попереднього розділу повинні підводити читача до головного змісту наступного, щоб зміцнити їx зв'язок між собою i забезпечити єдність вciєї роботи.

Завершують дипломне дослідження висновки. Вони не є повторенням конкретних висновків з кожного розділу. Головне завдання цієї важливої структурної частини – підведення підсумків вciєї роботи, тому, як правило, тут не даються ні нові фактичні дані, ні нові теоретичні положення, про які не було мови в попередніх розділах. Вважається, що в цій заключній частині повинні бути лише узагальнені висновки автора, а також перспективи дальшого розвитку досліджуваного явища за межами хронологічного періоду чи регіону даної дипломної роботи. Дуже важливо, щоб тi завдання та питання, які були сформульовані у вступній частині, в заключній отримали відповіді. Якщо цього не вдалося зробити, у рецензентів буде підстава зробити серйозне зауваження автору про декларативність проголошених ним завдань.

В додатках до дипломної роботи можна помістити таблиці (краще, якщо вони складені самим студентом), із вказівкою на джерело, а також схеми, діаграми, карти, ілюстрації, тексти, розшукані автором, або ж копії рідкісних документів, хронологічну таблицю, географічний показник, і, якщо потрібно, перелік умовних позначень, символів і термінів.Такий матеріал підкреслюює самостійний характер роботи, підвищує її науковий рівень.

В цілому ж грунтовний науковий апарат та правильне оформлення дипломного дослідження є вагомим доказом високого професіонaлiзмy випускника, його готовності до самостійної роботи, що особливо цінується при захисті.

При написанні дипломної роботи, віддаючи належне її змісту, не можна забувати про стиль викладу. Мова історичного дослідження повинна бути точна, ясна, не допускати двозначного трактування. Вважається, те, що погано знаєш, погано і викладаєш.. Науковою термінологією треба користуватися вміло, не захоплюючись частим вживанням «науковоподібних» слів i зворотів, тактовно вживати фразеологію та лексику використаних документів, підбирати вислови при оціночній характеристиці poбіт своїх колег та скромно оцінювати свій внесок в розробку проблеми.

Вміле введення до тексту викладу спеціальних термінів та зворотів сприяє більш точній i достовірній передачі колориту i особливостей досліджуваного періоду. В той же час не слід забувати, що історик пише для сучасного та майбутнього читача, i тому незвичайні слова треба брати в лапки, а незнайомі – пояснювати.

На жаль, дипломні роботи деяких студентів містять або граматичнi помилки або ж технічні неточності, допущенні при друкуванні. Пам'ятайте, що відповідальність за помилки i неточні дані несе автор роботи, а не той хто друкував її. Тому дипломне дослідження повинне бути старанно вичитане автором, а цифрові дані і цитати ще раз перевipeнi. Неграмотно написана або ж неохайно оформлена робота справляє погане враження, що відображається на її оцінюванні.

В зв'язку з цим радимо завчасно потурбуватися про технічний бік справи, щоб Ваше дипломне дослідження, яке з'явилось в результаті напруженої і тривалої роботи, мало естетичний вигляд.

Дипломна робота повинна бути виконана на пізніше квітня місяця i надана науковому керівникові для відгуку. Керівник роботи в 10-денний термін після отримання перевіряє виконану роботу i разом з коротким друкованим відгуком передає завідувачу кафедри, який направляє її на рецензію. У друкованих висновках керівника та рецензентів зазначається ступінь самостійності студента при виконанні ним роботи, позитиви і недоліки, наявність елементів дослідження й узагальнення передового досвіду, містяться висновки про можливість допуску роботи до захисту та її оцінка. У квітні робота розглядається на засіданні кафедри, яка приймає рішення про допуск чи недопуск даної роботи до захисту. На цей час, окрім роботи, має бути відзив на неї наукового керівника та выдгуки від двох рецензентів, один з яких працює за межами університету.

Захист випускної роботи

Захист випускної (дипломної) роботи проводиться на відкритих засіданнях державних екзаменаційних комісій. Оцінка виставляється з урахуванням актуальності роботи, її теоретичного й практичного значення, оформлення. На захисті студент робить коротке усне реферативне повідомлення про виконану роботу, відповідає на запитання, бере участь у дискусії, дає необхідні довідки, ілюструє свою доповідь таблицями, схемами тощо. ДЕК на закритому засіданні обговорює результати захисту і більшістю голосів виносить рішення про оцінку роботи: «незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно». Члени ДЕК підписують протокол і залікові книжки студентів.