Проекти

перша велика праця з орієнталістики, опублікована після «Бібліотеки» д’Ербело, називалася «Історія сарацинів». Автором цієї книжки, перший том якої вийшов друком у 1708 p., був Саймон Оклі 

 іслам — це огидна єресь

Самуель Джонсон. У належний час він був призначений на «почесну й прибуткову посаду в Індії» й одразу, як тільки туди прибув, щоб розпочати службу в Ост-Індській компанії, став сам-один здійснювати широкий спектр досліджень

Наполеон 1798 р. похід на Схід Наполеон прямим текстом посилається на Вольнея «Подорож» і «Міркування»  у своїх спогадах про похід на Єгипет «Військові походи в Єгипет та в Сирію, 1798 — 1799 pp.».

 «Порівняльна система й загальна історія семітських мов» («Système comparé et histoire générale des langues sémitiques»), завершена в 1848 p. і відзначена — цілком заслужено — премією Вольнея, та геополітичний проект, найвідомішими реалізаціями якого були Суецький канал Фердинанда де Леcсепcа та англійська окупація Єгипту в 1882 р. Різниця між цими двома проектами була не тільки в їхніх масштабах, а й у якості орієнталістської переконаності. Ренан справді вірив, що йому вдалося у своїй праці відтворити Схід, і так воно й було. Леcсепc натомість завжди відчував щось подібне до моторошного страху перед тією новизною, яку його проект визволив із надр старого Сходу, а це його відчуття передалося кожному, для кого відкриття каналу в 1869 р. було непересічною подією. Про це склали навіть вірш)))

церемонія відкриття, що відбулася в листопаді 1869 p.,

Хрест дивився згори вниз на Півмісяць, Захід прийшов на Схід, щоб уже ніколи його не покинути

Де Леcсепc та його канал, у кінцевому підсумку, зруйнували віддаленість Сходу, його інтимну замкнутість від Заходу, його одвічну екзотичність.

Після спорудження Суецького каналу поняття «східний», «орієнтальний» стало суто адміністративним або виконавчим, підпорядкованим демографічним, економічним та соціологічним факторам. 

Де Леcсепc зруйнував географічну ідентичність Сходу, затягнувши (майже буквально) Схід у Захід і остаточно розвіявши страх перед загрозою ісламу .

IV

КРИЗА

текстуальний напрям думок. Прикладл про лева

погляньмо на Наполеона та де Леcсепcа. Усе, що вони знали, більше або менше, про Схід, узято з книжок, написаних у традиціях орієнталізму, книжок, які стояли на полицях бібліотеки загальноприйнятих ідей; для них Схід, як і лютий лев, що його вони вирішили приборкати, існував до певної міри тому, що тексти зробили цей Схід можливим. 

 В новелі Скотта «Талісман» (1825 р.) сер Кенет (під гербом леопарда, готового до стрибка) б’ється в Палестинській пустелі з одиноким сарацином; битва закінчується внічию .

 Арабів, наприклад, у нас уявляють {145} як горбоносих продажних розпусників, схильних до тероризму, котрі гасають верхи на верблюдах і чиє незаслужене багатство є викликом справжній цивілізації.

риза триває досі.

Починаючи з двадцятих років, від одного кінця «третього світу» до другого, відповідь на імперську політику {140} та імперіалізм була діалектичною. На час проведення Бандунзької конференції в 1955 р. весь Схід уже здобув політичну незалежність від західних імперій і опинився перед новою конфігурацією імперських держав, Сполученими Штатами Америки й Радянським Союзом. 

Одним з показників кризи, як стверджує Абдель-Малек, було не просто те, що «національно-визвольні рухи на екс-колоніальному Сході зруйнували орієнталістські концепції про пасивні, фаталістично настроєні «нижчі раси»; на додачу був ще той факт, що «і фахівці, і широкий загал стали усвідомлювати, що існує велике відставання в часі не тільки між орієнталістською наукою та досліджуваним матеріалом, а й також — і це стало вирішальним — між концепціями, методами й інструментами роботи в гуманітарних та суспільних науках і концепціями, методами й інструментами, які застосовував орієнталізм» .

Згадує тероризм.

ьогоднішня криза драматизує розбіжність між текстами та реальністю.