4.3. Професійний добір працівників як складова комплексу профілактичних заходів щодо забезпечення безпеки праці

У сучасних умовах безпека праці, надійність та продуктивність технічних систем залежать від професійного добору працівників на підприємствах різних форм власності. Здійснення такого добору передбачено ст. 18 Закону «Про охорону праці» і спрямовано на реалізацію одного з найважливіших принципів державної політики в галузі охорони праці — пріоритету життя та здоров’я людей щодо результатів ви-робничої діяльності. На виконання даного закону наказом Міністерства охорони здоров’я й Держ-наглядохоронпраці від 23 вересня 1994 р. № 263/121 затверджено Перелік робіт, для яких є необхідним професійний добір. У ньому зазначені види робіт та психофі-зіологічні показники для професійного добору. Таким чином, нині існує певна зако-нодавча і правова база для проведення професійного добору працівників на підп-риємствах. Професійний добір — одна з найважливіших складових комплексу профі-лактичних заходів щодо забезпечення безпеки праці, який включає також контроль за проектуванням нових технологій та виробничого устаткування, застосування ра-ціональних режимів праці й відпочинку і засобів індивідуального захисту, ефективне медичне обслуговування, зниження можливих економічних втрат у зв’язку з травма-тизмом та профзахворюваністю. Значення цих заходів тепер зростає у зв’язку з впро-вадженням соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань. Тому для широкого введення профдобору на підприємствах необхідні наукове обґрунту-вання та детальна розробка механізму реалізації його у вигляді заходів. Основу психофізіологічного професійного добору становить забезпечення адекватності вимог, які висувають фактори умов праці, психофізіологічним можли-востям людини. Тому він повинен супроводжуватися попередніми (під час приймання на роботу) й періодичними медичними оглядами.

Виходячи з характеру вимог (особливостей трудового процесу, факторів небез-пеки, нервових та фізичних навантажень, шкідливих факторів виробничого середови-ща), які постають перед людиною в умовах виробництва, професійний добір може ста-вити за мету піднесення успішності професійної діяльності та освоєння професії, а також профілактику нещасних випадків і професійних захворювань, забезпечення без-пеки праці. Основними напрямами профдобору є:

• підвищення успішності професійної діяльності;

• профілактика травматизму;

• профілактика профзахворювань.

Система професійного добору працівників у межах підприємства передбачає визначення контингентів, які підлягають профдобору;

• обґрунтування вибору методів і критеріїв профдобору;

• організацію кабінетів профдобору.

4.4. Сутність стійкості роботи об’єктів та основні шляхи їх підвищення

Розвиток науково-технічного прогресу передбачає реалізацію великомасштабних проектів, розвиток промислового виробництва, що пов’язано з підвищенням ризику виникнення техногенних катастроф, регіональними, національними і глобальними наслідками. Виходячи з цього, одним з завдань ЦО є запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, стихійного лиха та застосування сучасних засобів ураження.

Це не випадково, бо сьогодні в Україні експлуатується 15 ядерних реакторів, понад 1500 хімічних об`єктів із значними запасами отруйних та вибухонебезпечних речовин. Потенційно небезпечні об’єкти (ПНО) займають велику питому вагу у структурі промислового виробництва. В цілому по країні на них припадає 42% вартості основних виробничих фондів і більше 38% обсягів виробництва, на цих об’єктах зосереджено 21% працюючих.

Суттєве підвищення ризику в Україні пов`язане також і з тим, що найбільш небезпечні технічні системи і об’єкти розміщенні, як правило, в місцях найбільшого скупчення людей.

Виходячи з вище сказаного необхідно приділяти увагу до підвищення стійкості роботи об`єктів в умовах виникнення надзвичайних ситуацій і заздалегідь вирішувати пов`язані з цим питання.

Під стійкістю роботи об’єкту розуміється його спроможність в умовах надзвичайної ситуації випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при отриманні середніх руйнувань або порушенні зв`язків з кооперації та поставок відновлювати виробництво у мінімальні терміни.

Під стійкістю роботи об`єктів, які безпосередньо не виробляють матеріальні цінності розуміється їх спроможність виконувати свої функції в умовах надзвичайних ситуацій.

На стійкість роботи об’єкту в умовах надзвичайних ситуацій впливають наступні фактори:

• надійність захисту робітників та службовців;

• спроможність інженерно-технічного комплексу об`єкта протистояти у визначеному ступеню уражаючим факторам стихійного лиха, аварій, катастроф та сучасних видів зброї;

• захищеність об`єкта від вторинних уражаючих факторів (пожеж, вибухів, зараження ОР та СДОР);

• надійність системи забезпечення об`єкта всім необхідним для виробництва (сировиною, паливом, комплектуючими вузлами і деталями, електроенер-гією, водою, газом та іншим);

• стійкість та безперервність управління виробництвом та заходами ЦО;

• підготовленість об`єкта до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт до поновлення порушеного виробництва.

Перелічені фактори є основними загальними для усіх об’єктів.

Шляхами підвищення стійкості роботи об’єктів в умовах надзвичайних ситуацій є:

• забезпечення надійного захисту робітників та службовців від уражаючих факторів сучасної зброї, аварій, катастроф і стихійного лиха;

• захист основних виробничих фондів від уражаючих факторів, в тому числі і від вторинних, які виникають в наслідок надзвичайних ситуацій;

• стійке забезпечення всім необхідним для випуску запланованої продукції;

• підготовка до відновлення порушеного виробництва;

• підвищення надійності та оперативності управління виробництвом та захо-дами ЦО.

Захист робітників та службовців досягається чотирма основними способами:

• укриття людей в захисних спорудах;

• проведення евакозаходів;

• радіаційно-хімічний захист;

• медичний і біологічний захист.

Надійно захистити виробничий персонал об`єкта можливо лише при комплексному використанні усіх цих способів захисту.

Захист виробничих фондів полягає у підвищенні протидії будинків, споруд і конструкції об`єкта до уражаючих факторів та захисті технологічного обладнання, верстатів, систем, комунікацій та інших засобів, що формують основу виробничого процесу. створення надійних систем електро-, водо- та теплозабезпечення - стійкість яких в свою чергу досягається:

1). підвищення стійкості електрозабезпечення:

• розподіл схеми електромереж на незалежно працюючі частини;

• енергозабезпечення;

• створення резерву дизельних електростанцій;

2). підвищення стійкості систем водопостачання:

• водопостачання від двох незалежних джерел, одне з яких підземне;

• захист вододжерел та резервуарів чистої води;

• створення обвідних ліній навколо водонапірних веж;

3). підвищення стійкості систем газо-, тепло- та паливо- забезпечення:

• розподільні газопроводи робляться підземними та передбачається їх кільцювання;

• газорозподільні станції та опорні пункти обвідних газопроводів передбачаються в підземному варіанті;

• встановлюються в основних вузлових точках систем газозабезпечення автоматичні вимикаючи пристрої, які спрацьовують при аваріях.

4). підвищення протипожежної стійкості досягається:

• максимальним скороченням запасів паливо- та вибухонебезпечних речовин;

• проведення профілактичних протипожежних заходів;

• підготовкою сил і засобів пожежогасіння.

Для підвищення стійкості системи матеріально-технічного постачання на об’єктах створюються запаси сировини, палива, комплектуючих вузлів і деталей, обладнання, які дозволяють продовжувати роботу на випадок дезорганізації постачання.

Стійкості системи управління залежить від:

• підготовки пунктів управління (захищених);

• забезпечення засобами зв`язку;

• використання автоматизованих систем управління.

Підвищення стійкості роботи об’єктів досягається завчасним проведенням цілого комплексу інженерно-технічних, технологічних та організаційних заходів, які спрямовані на максимальне зниження дії уражаючих факторів і створення умов для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Інженерно-технічні заходи — це комплекс робіт, що забезпечують підви-щення стійкості виробничих будинків і споруд, обладнання, комунально-енерге-тичних систем. Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості роботи об`єк-та шляхом зміни технологічного процесу, що сприяє спрощенню виробництва продук-ції та усуває можливість виникнення вторинних уражаючих факторів. Організаційні заходи передбачають розробку і планування дій керівного, командно-начальницького складу штабу, служб і формування ЦО при захисті робітників і службовців, проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт, відновленні виробництва