1. Особливості використання прийомів монтажу в залежності від змісту та жанрового різновиду театралізованого дійства.

Монтаж –це творчий прийом з’єднання, завдяки якому митець в своєму творі зближає досить віддалені і не дотичні у звичайному житті предмети і людські долі, поєднує вкрай ізольовані події в єдине ціле, вибудовує нові зв’язки між предметами, створюючи таким чином художній образ. Найбільш важливими функціями монтажу є:

1) образотворча;

2) здатність ігнорувати тривалі описи (створення яскравого образу шляхом висвітлювання в «кадрах» найбільш характерних деталей);

3) здатність ігнорувати тривалі проміжки часу;

4) образно-смислова (співставляючи два, здавалося б, віддалених одне від одного явища, митець створює нове «третє поняття», наприклад: жінка у чорному і цвинтар – вдова; поїзд і людина з валізою – пасажир; квіти і граючі діти –діти-квіти життя). Принцип асоціативного співставлення використовується для створення сюжету, коли сцена, спочатку самостійна за змістом, завдяки її зв’язку з іншими сценами, отримує інший зміст.

Формами монтажу, що використовуються у драматургії театралізованих масових дійств є:

а) послідовний монтаж – найпростіша форма, зручна для нормального сприйняття дійства глядачем. Ця форма використовується найчастіше у вечорі – розповіді, який має оповідну форму викладу за хронологією, і об’єктом розгляду якого є історія села, району, міста, підприємства, організації.

б) паралельний монтаж – це чергування фрагментів різних подій, що переплітаються одна з одною, по черзі переривають одна одну до повного смислового завершення, або ж одночасна дія в різних місцях. Наприклад, під час свята ансамбль виконує сучасні танці, водночас серед натовпу в єдиному ритмі з танцями працюють групи циркачів – жонглерів, акробати, еквілібристи, а у височині на трапеції – повітряні акробати. Ця дія може виконуватися одночасно, але акценти переносяться з одних на інших виконавців, які разом створюють картину єдиного масового дійства.

в) монтаж з деформацією часу – форма, що базується на зміні послідовності подій у часі. Це, як правило, прийом ретроспективи або, навпаки, перенесення дії в майбутнє, яке порівнюється з нинішнім. Перший прийом послуговується досить часто, коли сценарист використовує спогади про минуле, або ж коли минулі події розглядаються сучасником, котрий не брав участі в тих, чи інших подіях, і тут спрацьовує авторська(поетична) точка зору. Другий прийом – перенесення дії в майбутнє – може бути використаний у вигляді драматургічного ходу –«прибульці з майбутнього». Такий прийом підсилює драматичну напругу, загострює сюжет.

г )монтаж – рефрен – періодичне повторення засобу чи прийому, який виявляє необхідну смислову і формальну організацію матеріалу. Найчастіше трапляється це тоді, коли знайдений сценарно - режисерський хід( музичний твір, пісня, танець тощо) є водночас межею між епізодами і зв’язками між ними. Такий лейтмотив, проходячи крізь увесь сценарій, виконує саме таку функцію.

д) асоціативно – образний монтаж – складна форма монтажу, за якої зв'язок між сценами чи блоками носить досить умовний характер. При такому монтажі окремі номери чи блоки номерів не пов’язані сюжетно і драматургічно. До основної дії входять додаткові, часом віддалені за змістом події, які при зіткненні з основним змістом набувають сили порівнянь, метафор, символів, викликають у глядача різного роду асоціації. Асоціативно – образна форма монтажу сама по собі настільки складна і багатогранна, що він ділиться на кілька різновидів, котрі виступають як окремі прийоми:

1. Асоціація – співставлення двох подій, що набувають при монтажі логічну залежність, інший зміст. Наприклад, кадр з портретом кандидата в президенти та його передвиборними обіцянки перемежовується з картинами реальної ситуації в країні при його правлінні ( безробіття, низька зарплата, несвоєчасно виплачена пенсія, інфляція, зупинка підприємств, корупція тощо), що в результаті повинно навести глядача на думку про «обіцянки – цяцянки», і що є насправді.

2. Поетичний монтаж – досягається поєднанням різних засобів художньої виразності. Уявімо собі ліричну картину світанку. Її, звичайно, можна б було створити засобами світла та музики, щебетом пташок, але картина такого ранку буде підкреслена ще яскравіше, якщо за допомогою тіней з’явиться романтична пара, яка, поступово збільшуючись у розмірах, займе центральну частину «екрану», а потім повільно підійме догори диск сонця. Тобто, кохання народжує новий мирний день і надію на світле майбутнє. «Засвітивши» сонце, пара прощається, і знову тіні рухаються, поступово зменшуючись, поки не зникають зовсім.

3. Монтаж - контраст – протиставлення предметів чи подій, що несуть смислове навантаження. Часто предмети протиставляються за формою чи кольором (біле – чорне). Контрастне протиставлення персонажів несе навіть соціальне навантаження (товстий і тонкий). Протиставлятися можуть не тільки люди та предмети, але й цілі сцени (багаті й бідні). Такий монтаж незвичайно загострює думку, приводить до чітких, недвозначних висновків.

Найчастіше в сценаріях зустрічаються все-таки змішані форми монтажу – чергування різних засобів і прийомів, які з точки зору сценариста – режисера є найбільш придатними для того чи іншого сценарію.