Займи позицію

Ця технологія може використовуватися на практичному занятті.

Цей метод теж корисний на початку роботи з дискусійними питаннями і може застосовуватися на практичному та семінарському занятті. Вико­ристовують його на початку заняття для того, щоб показати студентам різноманітність поглядів на ту чи іншу проблему: за і проти, використовують дві протилежні думки.

Організація роботи

1. Поставте перед студентами дискусійне питання і попросіть їх визначити влас­ну позицію щодо нього.

2. Запропонуйте три позиції: «за», «проти», «не знаю».

3. Ознайомте з правилами проведення вправи, обговоріть їх.

4. Залежно від думки учасників запропонуйте їм обрати позиції біля від­повідного плаката і з однодумцями обговорити це питання.

5. Виберіть кількох учасників і попросіть їх обґрунтувати свою позицію.

6. Після викладу різних точок зору запитайте, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Причину пере­ходу варто обгрунтувати.

7. Попросіть учасників назвати найбільш переконливі аргументи своєї та протилежної сторони.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

Може використовуватися на практичному занятті.

Учасниками цієї технології є всі студент групи. Її мета — набуття студентами нави­чок публічних виступів, дискутувань, відстоювання власної позиції, формуван­ня громадянської позиції. Ця технологія дає змогу залучити всіх студентів групи до участі, контролювати перебіг дискусії, оцінювати участь кожного. Викладач на такому занятті є ведучим. Він має право ставити запитання або, за браком часу, перебивати того, хто виступає.

Організація роботи

1. Оголосіть тему дискусії, повідомте правила проведення:

- усі учасники говорять стисло і конкретно;

- надавати слово може тільки ведучий;

- ведучий має право зупинити того, хто перевищив ліміт часу.

2. Запропонуйте учасникам коротку розповідь або відеофрагмент з дослід­жуваної проблеми.

3. Надайте слово “запрошеним”, потім глядачам, які можуть висловити свою думку або ставити запитання “запрошеним” упродовж хвилини.

4. Підбийте підсумки дискусії.

Метод “Прес”

«Метод Прес» засто­совують під час обговорення дискусійних питань та під час проведення вправ, у яких необхідно чітко зайняти свою позицію, довести свою точку зору. Тобто, його можна використовувати на практичному та семінарському занятті.

Організація роботи

1. Роздайте студентам пам’ятки, у яких зазначено чотири етапи методу “Прес”.

- Висловте свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору. (Я вва­жаю, що... .)

- Поясніть причину появи цієї думки, тобто на чому грунтуються докази. (... таму що....)

- Наведіть приклади, додаткові аріументи на підтримку вашої позиції, назвіть факти, що ілюструють ваші докази. (..., наприклад, ... .)

- Узагальніть свою думку, зробіть висновок. (Отже, ... таким чином ...)

2. Доступно поясніть механізм етапів методу “Прес”, наведіть приклади.

3. Дайте можливість студентам спробувати застосувати цей метод до будь-якої проблеми.

6. Перевірте, чи всі зрозуміли механізм застосування методу “Прес”.

Вибираючи оптимальний метод інтерактивного навчання, необхідно враховувати такі умови:

1. поступове впровадження інтерактивного навчання, починаючи з простих інтерактивних методів (робота в парах, в групах, «Мозковий штурм», «Незакінчені речення»);

2. доцільність використання того чи іншого методу на різних етапах вивчення програмової теми (модуля);

3. оптимальне співвідношення інтерактивних і традиційних методів.

Отже, використовуючи інтерактивну технологію навчання, викладач не лише урізноманітнює теоретичні можливості засвоєння навчальної дисципліни, а й формує перспективний досвід використання інноваційних технологій в практиці.

3.1. Особливості структури та проведення інтерактивного заняття.

Під час впровадження інтерактивних технологій у курс «Методика викладання української мови в початкових класах» переосмислюється зміст і методика організації основних форм реалізації підготовки майбутніх учителів початкових класів. Певні особливості є при проведенні лекцій, семінарських, практичних та лабораторних занять.

А) Основною та необхідною формою навчання є лекції.

У ході проведення лекції можна використовувати інтерактивні методи, які застосовуються на різних етапах проведення лекції, та допоможуть викладачеві покращити якість своїх занять шляхом активного залучення студентів.

Актуалізація попередніх знань і способів дій є важливим етапом заняття, під час якого мають розв'язуватися такі основні педагогічні завдання:

- активізація пізнавальної діяльності студентів;

- психологічне налаштування на роботу;

- формування установки на співробітництво;

- мотивація навчальної діяльності.

Отже для активізації попередніх знань пропонуємо застосовувати карту думок – також відому як «павутинка». Попросіть учасників записати в центрі паперу ключове слово. Потім попросіть їх написати навколо цього слова інші слова, пов’язані з ним. Попросіть їх організувати свою павутинку по ходу її розробки.

Часто лекція провокує репродуктивне навчання, в результаті чого гальмується творче самостійне мислення, а семінарське заняття потім перетворюється на її переказ. Подолати цей недолік можна за допомогою методу - конспекти записів, який передбачає забезпечення роздаткового матеріалу з ключовими положеннями лекції. Однак для активної роботи студента слід відвести достатньо місця під кожним твердженням для того, щоб учасники могли робити свої записи. Викладач також може включити в текст запитання і залишити на картках місце, де студенти будуть записувати свої відповіді на них.

Звичайно при великій кількості студентів даний метод є неекономним в плані підготовки роздаткового матеріалу, тому альтернативою може стати використання інформаційних технологій. Зокрема, за даним інтерактивним методом працюють студенти та викладачі в університетах Німеччини. Студенти працюють з електронними версіями ключових положень лекції та роблять власні доповнення у ході роботи з викладачем.

Окрім зазначеного, пропонуємо й інші методи активного опрацювання навчального матеріалу. А саме:

Ключові положення – попросіть студентів взяти на заняття фломастери. Після 10-15 хв. вашої лекції дайте їм завдання переглянути свої записи і підкреслити ключові положення. Потім попросіть повернутися до свого сусіда і поділитися результатами.

Подумайте-поділіться у парах – задайте питання, яке вимагає аналізу, оцінювання або синтезу. Попросіть студентів подумати індивідуально та записати свої відповіді (1-2 хвилини). Потім у парах вони обмінюються своїми ідеями. Можете попросити учасників поділитися своїми ідеями зі всією групою.

Поверніться до свого сусіда і... – викладач дає цю вказівку і продовжує: «визначте ключові положення останніх ..... хвилин», або «обговоріть почуту інформацію», або «пригадайте приклади з практики до інформації, яку я презентував», або «вирішіть, які ідеї найкраще підходять вам і чому».

На завершальному етапі проведення лекції, використання такого виду роботи, як відповіді на запитання, допомагає проконтролювати рівень засвоєння матеріалу. На жаль, досвід показує зниження активності студентів під час викладу лекційного матеріалу, а відповідно і відсутність запитань вкінці заняття. Тому, замість того щоб запитати: «Чи є у вас запитання», можна використати метод письмові запитання – попросіть кожного студента записати 1-2 запитання по темі. Запропонуйте декільком учасникам лекції прочитати свої запитання та дайте на них відповідь або нехай це зроблять інші студенти.

Звичайно запитання після лекції може підготувати і сам викладач. У такому випадку можна пропонуємо метод запитання та час на очікування — це спосіб підготовки запитань, які викладач задає після лекції. Після того, як задано запитання, потрібно дати хвилину на обмірковування. Це дозволить всім обміркувати свої відповіді та значно підвищить якість відповідей.

Отже, використання поданих методів інтерактивного проведення лекції передбачає висловлення студентами своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, розвиває вміння доказово міркувати, спільно вирішувати питання. Студенти вчаться бути демократичними, спілкуватися з товаришами, критично мислити, поважати думку колег, приймати продумані рішення.

Також використовується такий вид лекції, як лекція-брейнстормінг («мозкова атака»). Лектор створює проблемну ситуацію і спонукає студентів до пошуку рішення. Використовуючи те, що на лекціях, як правило, є декілька груп, створюються команди, які за певний час повинні надати свій варіант вирішення проблеми. Викладач слідкує не тільки за правильністю відповіді, але й за аргументацією, а в разі необхідності - сам дає розгорнутий коментар, який фіксується у зошитах. Така лекція може використовуватися при будь-якій темі з методики викладання української мови.

Б) Ще однією формою організації навчальної діяльності студентів є практичне заняття. Щоб успішно провести відповідне заняття, треба, перш за все, дотримуватись структури інтерактивного заняття. Як правило, сучасні дослідники виокремлюють п’ять обов’язкових елементів:

1. мотивація;

2. оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;

3. надання необхідної інформації (актуалізація знань);

4. усвідомлення змісту (інтерактивна вправа - центральна частина заняття);

5. підбиття підсумків (рефлексія), очікування результатів заняття.

Покажемо на конкретному прикладі, як впроваджується в навчальний процес вишу структуру інтерактивного практичного заняття.

Заняття з методики викладання української мови для студентів спеціальності «Початкове навчання» на тему: «Особливості після букварного періоду навчання грамоти».

Одним із основних компонентів практичного заняття як форми організації навчання у ВНЗ є мотиваиія навчальної діяльності. Цей елемент може займати не більше 5% часу заняття.

Щоб зосередити увагу студентів на проблемі, спровокувати інтерес до обговорюваної теми, викликати їх власну зацікавленість, налаштувати на ефективний процес пізнання використали: 1) коротку розповідь викладача та 2) нескладну інтерактивну технологію «Вилучи зайве». Суть її полягає в тому, що після того, як студенти закреслили в написаному на дошці рядку (напис на дошці: піодинслядвабуктриварчотириний пеп’ятьріиастьод) зайві слова (один, два, три, чотири, п’ять, шість) вони змогли прочитати назву періоду навчання грамоти, особливості якого вони будуть з'ясовувати.

Таким чином, мотивація стала своєрідним «місточком» до представлення теми занятгя, а студенти не лише самі були зацікавлені матеріалом, а дізнались нову інтерактивну вправу, яку зможуть у перспективі застосовувати у своїй педагогічній діяльності.

Наступним компонентом структури практичного заняття є представлення теми, плану, завдань заняття та очікуваних результатів. Цей етап має на меті забезпечити розуміння студентами змісту їхньої діяльності. Тривати він повинен теж не більше 5% часу заняття.

Тема і план заняття записані на дошці. Викладач пояснює, що студенти будуть робити на занятті, які завдання перед ними стоять, формулює результати, які очікує від студентів по завершенні цього заняття.

Щоб долучити до визначення очікуваних результатів усіх студентів, використали «Дерево очікувань». Кожен студент написав на окремому листочку-квіточці свої очікування, сподівання навчальних результатів від заняття. Наприклад: «Від сьогоднішнього заняття я очікую...», «Це заняття навчить мене...», «Після цього заняття я зможу...». (На ці очікування викладач буде спиратись, підводячи підсумки проведеного заняття).

Надання необхідної інформаиії є етапом заняття, що має на меті дати студентам достатньо інформації для виконання практичних завдань. Цей етап може займати приблизно 10% часу заняття.

1) Студенти з’ясовували теоретичний матеріал, а саме: особливості уроків читання й письма, використовуючи інтерактивну вправу «Діаграма Венна». Отримана інформація була проаналізована таким чином, що у двох частинах кола, відведених для протиставлення ідей, було зазначено з’ясовані відмінні риси уроків читання і письма, а в центральному секторі зазначено спільні риси обох уроків.

2) А двоє студентів групи отримали тим часом індивідуальні завдання: із розрізаних смужок паперу (на яких були написані структурні компоненти уроків) викласти дві структури уроків читання і письма післябукварного періоду навчання грамоти. Разом зі студентами групи було перевірено правильність виконання завдання, а також з’ясовано види роботи, які можуть виконуватись на кожному з етапів уроку.

Усвідомлення змісту — це етап, протягом якого студенти здійснюють пошукову діяльність, і в результаті конструюють чи усвідомлюють нове знання. Поєднують нове з тим, що вже знайоме, і, таким чином, розширюють одержані знання.

Центральною частиною заняття є інтерактивна вправа, яка має на меті практичне засвоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей. Інтерактивна частина заняття може займати 50-60% його часу.

Послідовність проведення інтерактивної вправи така:

1. Інструктування - викладач розповідає студентам про цілі вправи, про правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам.

2. Об’єднання в групи, розподіл ролей.

3. Виконання завдання, під час якого викладач виступає як організатор, помічник, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці.

4. Презентація результатів виконання вправи.

5. Рефлексія результатів студентами: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх колективного обговорення або за допомогою інших прийомів

Для засвоєння студентами структурних компонентів уроку навчання грамоти використали на занятті вправу «Два – чотири – всі разом». Всіх учасників об’єднали в п’ять груп і озадачили кожну таким чином:

- відповідно до вказаної викладачем частини скласти фрагмент уроку за посібником «Післябукварик»;

- записати короткий план роботи на аркуші паперу;

- представити напрацьоване групами;

- коллективно обговорити.

Таким чином було складено і обговорено план-конспект уроку навчання грамоти післябукварного періоду. Студенти мали можливість занотувати конспект у зошити.

На домашнє завдання їм запропоновано самостійно написати план-конспект уроку читання післябукварного періоду. Викладач вказує тему уроку для кожного студента індивідуально.

Одним із найважливіших компонентів інтерактивного заняття, для якого слід залишити до 20% часу, є підбиття підсумків (рефлексія), оиінювання результатів заняття. Саме тут виявляється зміст опрацьованого матеріалу; з’ясовується, чи досягнуто поставлених цілей; аналізується, чому відбулося так чи інакше; встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, чого потрібно навчитись у майбутньому.

На цьому етапі заняття повернулись до «Дерева очікувань», де на листочках-квіточках студенти писали свої сподівання навчальних результатів від заняття. Якщо їхні очікування здійсняться, то замість квіточок дерево зарясніє плодами-яблуками.

Оцінювання ефективності заняття та діяльності студентів за інтерактивного навчання здійснює не тільки викладач, а й студенти. У них з’являється потреба роздумувати про якість роботи на занятті і про те, як її можна підвищити. А також з’являється потреба розвивати самооцінку. Використавши на занятті метод самооцінювання, викладач зможе багато дізнатись і про якість навчального процесу, і про себе, і про студентів групи.

У цій частині заняття використали технологію «Мікрофон». Почергово надавали студентам слово, передаючи мікрофон. Відповіді студентів не коментувались.

Проведене таким чином практичне заняття дає змогу найефективніше засвоїти інформацію.

В) Формами проведення лабораторних занять передбачено:

- спостереження і аналіз уроків мови проведених вчителями, під час якого можна використати такі інтерактивні методи: робота в парах, мікрофон, займи позицію та ін.;

- проведення студентами і аналіз уроків мови (чи фрагментів уроків), під час якого можна застосовувати такі інтерактивні методи: мікрофон, займи позицію, рольова гра, робота в парах тощо;

- аналіз педагогічних і методичних ситуацій, аналіз планів-конспектів, під час яких можна використати такі інтерактивні методи: мікрофон, рольова гра, метод «Прес», займи позицію тощо;

- рецензування рефератів, доповідей, виступів – під час такої роботи використання інтерактивних методів не є необхідним.

Г) Ще однією формою організації навчальної діяльності студентів є семінарське заняття. Інтерактивне семінарське заняття – це дієва форма розвитку продуктивного мислення студентів під час обговорення проблем, втягування їх в колективну пізнавальну діяльність.

Розглянемо деякі види інтерактивних семінарів.

Семінар з індивідуальною роботою. Під час проведення такого семінару студенти ставлять перед собою навчальну задачу за темою, складають план заняття, вибирають вид навчальної діяльності і форму звіту. Викладач надає їм банк даних, завдяки чому студентам стає легше вибирати перелічені елементи діяльності. Варіанти можливих завдань, види діяльності та форми звіту записуються до початку семінару на дошці (моніторі) у вигляді таблиці.

Семінар з груповою роботою. Його специфіка полягає в тому, що студенти, котрі займаються однаковими питаннями під час індивідуальної роботи в аудиторії, об’єднуються в малі групи. Кожна створена група після обговорення вибирає форму заняття за своєю темою для інших студентів академічної групи. Студенти готують виступи, задачі, вправи для своїх колег, які прийдуть до них на наступному занятті.

Семінар-дискусія організовується як процес діалогічного спілкування учасників, під час якого відбувається формування практичного досвіду спільної участі в обговоренні та вирішенні теоретичних проблем, теоретико-практичного мислення майбутнього фахівця. На такому семінарі студент може навчитися чітко висловлювати свої думки, активно відстоювати власну

точку зору, аргументовано заперечувати, спростовувати помилкову позицію одногрупника.

Семінар генерації ідей. Студенти розподіляються парами: генератори й організатори. Генератор висловлює своє бачення проблеми, описує все, що йому відомо або невідомо за даною темою. Організатор ставить йому уточнюючі питання, заохочує висловитися, записує основні відповіді та отримані під час обговорення результати. Алгоритм фіксації результатів задається викладачем, наприклад: основні терміни та поняття за темою; схематичне або символічне відображення проблеми; питання, які виникають при роботі в парах, тощо. Через деякий час пари переходять від стану генерації до обговорення матеріалу, який було напрацьовано, а потім виступають перед усіма студентами.

Семінар-обговорення не передбачає індивідуальних відповідей на заздалегідьсформульовані питання. Викладач пропонує основну, ключову тезу теми і ставить питання, наприклад. «А чому вона – ключова?», «Як підпорядковані їй інші поняття?» тощо. Відбувається колективне обговорення питання. Повноцінна участь в ньому неможлива, якщо студент лише прочитав підручник або конспект лекції. Йому необхідно глибоко усвідомити, зрозуміти нові знання, сформулювати власну думку настільки чітко, щоб можна було її висловити і донести до співрозмовників.

Семінар «питання-відповідь». Метою такого семінару є перевірити глибину знань студентів усього комплексу запитань, запропонованих на семінар. Викладач ставить запитання за темою, але сформульовані так, що на них не можна відповісти цитатою з підручника або конспекту. Інтенсифікацією мислення студентів на такому семінарі можуть стати провокаційні запитання, тобто такі, в яких прихована помилка, що побудовані за принципами формальної логіки чи ставлять під сумнів правильну відповідь або судження.

Семінар-взаємонавчання. На такому семінарі розглядається 4–5 тем, але кожен студент особливо глибоко вивчає одну проблему. Студенти сідають попарно відповідно до своєї теми і за командою педагога за визначений час викладають один одному зміст проблеми, обговорюють спірні моменти, доходять спільної думки. Після цього перший або непарний ряд зсувається на одне місце. Дії повторюються.

24