3.14. Організаційне проектування виробничих систем

3.14.1. Методичні поради до вивчення теми

У даній темі розглядаються такі питання:

• загальні положення організаційного проектування виробництва;

• діагностика стану виробничої системи;

• процес організаційного проектування та раціоналізації вироб­ничих систем.

На початку розгляду теми треба з’ясувати передумови, сутність і загальні положення організаційного проектування.

У сучасних умовах загострення конкурентної боротьби зарубіжні компанії здійснюють регулярні реорганізаційні заходи з метою надання виробничим системам більших властивостей гнучкості та мобільності зі створення й освоєння нової продукції з урахуванням усіх потреб і побажань споживачів.

Зарубіжний досвід підтверджує актуальність і життєву необхідність системного проектування нової продукції, технології, організації праці, виробництва та системи управління підприєм­ством. Поширився погляд, за яким ключовим чинником успіху є проведення постійних комплексних нововведень, які охоплюють усі сфери діяльності фірми. Вплив зовнішнього середовища зумовлює випередження в реорганізаційних заходах відносно струк­тури життєвого циклу продукції.

За часів централізованої економіки були спроби формалізувати процеси організаційного проектування на рівні деяких великих підприємств і галузей [2, розд. 14; 8; 14].

Організаційне проектування здійснюються під час технічного переозброєння, реконструкції та розширення виробництва, розроблення нових виробничих процесів або їхніх частин, дільниць, цехів, підприємств промисловості, їхніх функціональних підрозділів (служб, господарств), а також під час реалізації довгострокових і поточних програм реорганізації та вдосконалення діючого виробництва.

Організаційне проектування передбачає розроблення комплексних проектних рішень з організації праці, виробництва та управління, спрямованих на забезпечення умов ефективного функціонування підприємства та призначених для впровадження подаль­шого вдосконалення.

Організаційний проект (оргпроект) виробничої системи (ВС) розробляється в тісному взаємозв’язку з іншими частинами комплексного проекту підприємства: конструкторською, технологічною, інформаційно-управлінською, програмного забезпечення та ін.

Головна мета організаційного проектування полягає в побудові раціональних схем поєднання в просторі та часі всіх складових виробничого процесу — праці, предметів праці й засобів праці — у заданих виробничих умовах із найкращими техніко-економіч­ними показниками рішення завдань, поставлених перед системою, що проектується.

У процесі оргпроектування вирішується комплекс завдань організації виробництва, праці та управління, спрямованих на надання виробництву сукупності властивостей, що задаються вимогами зовнішнього середовища.

Об’єктами оргпроектування є промислові виробничі системи з повним технологічним циклом та реалізовані в них виробничі процеси, а також їхні детерміновані елементи:

• технологічні процеси, їх стадії, операції та переходи, включаючи допоміжні;

• адміністративно-виробничі підрозділи різноманітного організаційного рівня (підприємство як сукупність робочих центрів, цех, дільниця (лінія), робоче місце (модуль)), а також їх функціональні підсистеми (служби господарства).

Предметом оргпроектування є зв’язки та взаємовідносини, які обумовлюють процес виробництва, його організацію та інтеграцію складових елементів виробничої системи, праці й управління, у тому числі в умовах комплексної автоматизації виробництва.

Зміст оргпроекту становлять організаційно-технічні та інші рішення, а також заходи щодо їх реалізації, спрямовані на раціональну організацію та оптимізацію структури й процесу функціонування ВС.

Основні проектні рішення та заходи передбачають: визначення кількісного та якісного складу елементів виробничої системи, їх структурування та розташування у просторі; розроблення регламентів організаційних процесів; створення організаційно-норматив­ної бази для конкретних виробничих систем; моделювання інфор­маційних зв’язків і потоків, формування документообороту й інформаційного забезпечення; установлення економічних відносин між підрозділами підприємства та окремими виконавцями.

Вихідними даними для оргпроектування є результати комплексного техніко-економічного обстеження виробництва, вивчення аналогів, а також наявні проектні рішення організаційно-техніч­ного характеру.

Загальні етапи оргпроектування: передпроектна підготовка; технічний проект; робочий проект; освоєння (упровадження) проекту та коригування його результатів 2, розд. 14; 8; 14.

Під час проведення реструктуризації великих підприємств і формування «бізнес-одиниць» доцільно у створенні оргпроектів використовувати типові проекти. У такому разі виконується один комплексний техноробочий проект.

Стадії (етапи) оргпроектування цілком узгоджуються зі стадіями (етапами) комплексного проектування, які встановлено відповідними нормативними матеріалами (ЄСКД, ЄСТД, ЄСПД).

Результати оргпроектування повинні подаватися як комплект організаційно-планової та техніко-економічної документації, призначеної для використання в процесі експлуатації ВС, яка загалом включає текстову, табличну та графічну частини.

У розробленні оргпроекта використовується системний підхід. Комплексний характер оргпроекта та етапність його розробленні визначають тісний взаємозв’язок розділів і етапів, зміст яких має формувати систему проектних рішень.

Побудова оргпроекта як системи проектних рішень здійснюється на принципах: цільової спрямованості; поступовості; нарощування; безперервності; інтегрованості; паралельності; модульності; багатоваріантності й оптимальності.

Оргпроект повинен мати матричну побудову, при цьому використовуються різні методи: оригінальний (традиційний), типового та автоматизованого моделювання [2, розд. 14; 8; 14].

Критерієм ефективності під час порівняння різних варіантів організаційних рішень є можливість повнішого та сталого досягнення кінцевих цілей за відносно менших витрат на виробництво.

Оргпроекгування здійснюється групою (групами) фахівців — системних організаторів виробництва (економістів-менеджерів з інжинірингу, виробничих / операційних менеджерів), які працюють у тісному контакті з інженерами-технологами, системотехніками, програмістами та ін.

Оргпроектування може виконуватися за договорами-контрак­тами силами спеціалізованих проектно-конструкторських організацій як у рамках комплексного проектування ВС, так і цілеспрямовано за конкретними об’єктами.

Умовою успішного впровадження оргпроекту є формування та здійснення програм безперевної підготовки й перепідготовки всіх керівників, спеціалістів та робітників підприємства.

Другим блоком питань оргпроектування, на який треба звернути особливу увагу, є системний аналіз як інструмент діагностування.

Будь-яке проектування починається із загального аналізу наявних зразків продукції або виробничих процесів. Сутність аналітичних процесів полягає у визначенні специфічних особливостей елементів, операцій шляхом поступового переходу від загальних характеристик об’єкта дослідження. Системний аналіз визнано найбільш ефективним інструментом діагностування та об’єктивним джерелом інформації для раціоналізації виробничих операцій, процесів і системи виробництва в цілому.

У діагностуванні виробничих систем із метою підвищення їх продуктивності використовується комплекс техніко-економічних показників, які відбивають стан тих чи інших сторін організації виробництва:

• показники, що відображають результативність (ефективність) організації;

• показники, що характеризують ступінь реалізації наукових принципів організації виробничих;

• показники, що відображають стан організації виробництва за підсистемами:

• у поелементному розрізі (коефіцієнт організації робочих місць; коефіцієнт прогресивних методів організації роботи; коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією; коефіцієнти, що характеризують організацію функціонування знарядь праці та організацію руху предметів праці);

• у функціональному розрізі (коефіцієнти, що характеризують організацію технічної підготовки виробництва (комплектності, суміщення), основного виробництва, інфраструктури тощо).

Таким чином, аналіз дозволяє зіставити фактичні значення показників з еталонними та визначити причини, що викликають розбіжність у їх відхиленнях.

Далі здійснюється оцінка рівня системи організації виробництва. Кількісна оцінка рівня організації виробництва у сполученні з якісним аналізом його стану є дійовим інструментом виявлення та реалізації внутрішньовиробничих організаційних резервів підвищення ефективності виробництва.

Просторове сполучення елементів виробничого процесу знаходить своє відображення в різних варіантах і формах побудови виробничої структури підприємства, цеху, дільниці.

Часове сполучення та поєднання всіх елементів виробничого процесу полягає в організації узгодженого в часі руху деталей і виробів за рахунок раціонального рішення складного комплексу завдань системи оперативно-виробничого планування та управління.

Виробнича структура здійснює безпосередній вплив на формування організаційної структури та на рівень техніко-економічних показників.