Тема 17. Система музичного виховання Золтана Кодая. Метод “Столбіца” Бориса Трічкова.

Система музичного виховання Золтана Кодая в Угорщині. Місце угорського фольклору у системі музичного виховання дітей у формуванні їх духовного світу. Види діяльності на уроках музики. Використання методів відносної сольмізації на музичних заняттях, його роль у розвитку почуття ладу та ритму. Суто музичне мислення, як вважав Кодай, формується під впливом ладової організації музики. На грунті типових і характерних зворотів у пам’яті закріплюються і взаємозв’язки між звуками, і музичний символ.

Музично-педагогічна концепція Золтана Кодая. Мета музичного виховання – опанування угорською музичною культурою досягнення загальної музичної грамотності. Провідна педагогічна ідея – акцентування на фольклорних традиціях музичної культури своєї нації, народну пісню. Головний зміст навчання і виховання – хоровий спів, вивчення музичної грамоти. Головний засіб – хоровий спів. Відносна сольмізація, ручні знаки. Головне завдання навчання музичній грамоті – виховати вміння співати по нотах і по слуху записувати мелодії.

Відносна сольмізація відкриває шлях до формування музичного мислення не лише для винятково здібних дітей, а й для дітей з посередніми музичними даними.

При релятивній сольмізації, вважав Кодай, ми вириваємося з рабства окремих інтервалів і уникаємо небезпеки “ланцюгової реакції” – неправильно проінтонований інтервал залишається ізольованим, тому що наступний інтонується не від нього, а в ладу.

Відповідно до педагогічної концепції Золтана Кодая, музична освіта повинна бути демократичною, доступною кожній дитині. Кожна дитина може співати, навіть якщо вона не обдарована. Тому в основі музичної освіти в загальноосвітній школі має бути спів. На думку Кодая, саме спів, і власне хоровий, дає можливість прилучити щонайширші кола учасників до музики.

Кодай довів провідну роль у цьому хорового співу: на початковому етапі навчання, коли відбувається накопичення музично-слухових уявлень, вводяться поліфонічні музичні прийоми (спів остинатних двоголосих вправ) та хоровий спів a capella. Кодай вважав, що допускати дитину до інструмента можна тільки після того, як її розвивали в співі.

Кодай був переконаний у тому, що сформувати здоровий смак людини можна лише в ранньому віці, тому зосереджував свою увагу на загальноосвітній школі. Суть його концепції полягає в спрямуванні рушійних сил людської душі в бажане русло. Тому музика повинна зайняти своє належне місце серед інших гуманітарних дисциплін як важливий засіб формування особистості.

За своєю гуманістичною спрямованістю і демократичним змістом педагогічна концепція Золтана Кодая – це виховання культури слуху, музичної сприйнятливості, музичної уяви, яка розвивається в співі, формування широкої музичної культури, становлення якої розпочинається на простому (доступному), але високохудожньому матеріалі.

Метод “столбіца” Бориса Тричкова (Болгарія). Основний зміст його система “свідомого нотного співу”. Етапи свідомого співу за нотами. Система елементарних вправ, музично-педагогічних ігор у розвитку різних видів музичного слуху та співацького голосу учнів. Створив і пропагував метод “Столбіца” (музично-педагогічна праця – система “свідомого нотного співу” – “Драбина”, перше видання – 1923 р.).

Особливістю болгарської національної методики музичної освіти і виховання є те, що для болгарських дітей необхідні дві основи – мелодичне тональне відчуття, що базується на народній пісні з її ладово-інтонаційними особливостями, і тональне відчуття західноєвропейської гами, яка повинна стати “технічною” основою навчання свідомого нотного співу.

Трічков називає свій метод “Столбіца” (“драбина”) виходячи з положення, що кожен підхід, кожна форма роботи є новим, наступним моментом, новою сходинкою методу. В основі лежить принцип систематичності й послідовності, єдності аналізу і синтезу. Ці принципові положення Трічкова залишаються актуальними і сьогодні.

Поняття “Столбіца” має три значення: 1) гама, 2) наочність – зображення, 3) метод.

Великого значення Трічков надає музично-педагогічним іграм, як “Гра в учителя” (учень показує на сходинках ті самі вправи, які показував учитель), “Гра в піаніно” (“жива гама”), коли кожному учневі дається назва певного тону з гами.

Свідоме оволодіння гамою – це по суті аналітичний процес, у якому система елементарних вправ спрямована від цілісного уявлення про гаму до сприйняття окремого тону. З метою поглиблення участі “свідомості” і вироблення зв’язку між слуховим уявленням про тон та його назвою і позначенням Трічков уводить усний і письмовий диктант.

Елементи двоголосого співу рекомендується впроваджувати одночасно зі співом гами за допомогою сходинок (показ різних сходинок-звуків двома указками).

Спільність підходів Е.Далькроза, К.Орфа і З.Кодая до питань музичного виховання: прагнення засобами музики вплинути на духовній світ дитини, сприяти гармонійному розвитку особистості, вихованню емоційної чутливості та музичних здібностей. Відмінність шляхів і засобів навчання, яка полягає у виборі різних провідних видів музичної діяльності. Ідеї Е.Далькроза, К.Орфа і З.Кодая та українська музична педагогіка.