Розділ іV. Концепції музичного виховання XX століття. Загальні питання музичного виховання

Тема 15. Основні напрямки розвитку музичної педагогіки. Система музичного виховання в країнах світу.

Основні напрями розвитку музичної педагогіки ХХ-ХХІ ст. Головні напрями розвитку музичного виховання у США і Англії. Три типи навчальних планів. Основні види музичної діяльності на уроках музики та у позакласних формах роботи.

Роль музики у вихованні молоді. Мета і завдання музичного виховання школярів.

Значення педагогічних концепцій зарубіжних прогресивних педагогів-музикантів. Швейцарський композитор і педагог Еміль Жак-Далькроз – творець системи ритмічного виховання школярів. Евритміка (зв’язок музики з рухом) як основа музично-педагогічної системи Е.Жак-Далькроза. Пробудження і розвиток природної емоційної чутливості, виховання музикальності як мета музичного виховання. Головний зміст навчання і виховання: ритміка, сольфеджіо, імпровізація. Головні засоби навчання і виховання – досягнення триєдності музики, слова і руху, музично-ритмічні вправи, імпровізація як метод навчання. Завдання вчителя – навчити дітей рухатися в характері музики, передаючи її темпові, динамічні, метроритмічні особливості. Вплив ідей Е.Жак-Далькроза на подальший розвиток європейської музичної педагогіки.

Сутність педагогічної концепції Д.Б.Кабалевського як вершини розвитку шкільної музичної педагогіки XX століття. Д.Б.Кабалевський – видатний педагог і музикант XX століття. Головний девіз: “Навчання музики – засіб, виховання музикою – мета”. Сутність педагогічної концепції Д.Кабалевського. Визначення мети музичного виховання як формування музичної культури як невід’ємної частини духовної культури особистості. Основа музичного виховання – активне сприймання музики.

Важливість хорового співу для формування музичної культури школярів. Місце музичної грамоти у цьому процесі. Суть поняття музична грамотність.

Методична новизна створеної під керівництвом Д.Кабалевського шкільної програми з музики, її особливості. Тематична побудова програми, що дає змогу об’єднати всі види музичної діяльності дітей. Зміст і логіка тематизму, орієнтація на попередній життєвий і музичний досвід учнів.

Принципи, покладені в основу програм: принцип тематизму; принцип упори на три сфери музики – пісню, танець і марш; принцип зв’язку музики з життям; принцип активізації музичного мислення; принцип емоційної захопленості. Провідна роль педагогічної концепції Д.Кабалевського в удосконаленні системи музичного виховання в школах України.

Коротка характеристика музичної системи Франтішека Лисека – чеського педагога-музиканта, керівника дитячого хору в м.Брно. Методика роботи за системою Ф.Лисека. Музична гра та рухи – в активізації творчого потенціалу дітей. Розвиток звуковисотного слуху за допомогою “живого нотоносця”.

Організація та зміст освіти у школах Японії (значення народної пісні, використання комп’ютерної техніки – позитивні і негативні сторони), та в інших країнах світу.

Тема 16. Карл Орф і його система дитячого музичного виховання.

Характеристика системи музичного виховання, створеної німецьким композитором Карлом Орфом. Зміст посібника “Шульверк” К.Орфа. Роль музичного інструментарію у формуванні музичних інтересів та смаків. Використання ритмічної, вокальної та інструментальної імпровізації у розвитку творчих здібностей дітей. Орф розробив самобутню методику дитячого музичного виховання, що спирається на широке використання музичного фольклору та розвиток творчої ініціативи учнів. У своїй методиці Орф продовжив ідеї так званого руху нового танцю (М.Вігман, А.Дункан), поширених на той час у Німеччині гімнастичних шкіл (Демоор, Д.Гюнтер), а також системи музично-ритмічного виховання швейцарського педагога і композитора Еміля Жак-Далькроза. У спеціальному музично-методичному посібнику “Schulwerk” (“Музики для дітей”) в 5-ти томах (1930-1935, нов. ред. 1950-1954) знайшли втілення принципи педагогічної концепції Орфа, зокрема широке використання фольклору, синтез музики – руху – слова, всебічне стимулювання творчої активності і фантазії дітей. “Шульверк” містить у собі різноманітний матеріал для практичного музикування, складений відповідно до вікових та психофізіологічних особливостей дітей. Сюди входять хорові пісні, гра на інструментах, ритміко-мовні вправи з вимови і декламації (загадки, прислів’я, лічилки, скоромовки), варіативні завдання, запитання, ритмічні вправи, ігри, танці, театралізовані сценки. Всі ці засоби активного художнього виховання пронизує основний принцип педагогіки Карла Орфа – принцип творення. Такі форми роботи стимулюють творчу фантазію, вміння імпровізувати в процесі колективного або індивідуального музикування.

У підготовці фахівців на перше місце ставиться викладання, гра в ансамблі, яка передбачає володіння блокфлейтою, ксилофоном, металофоном і простими ударними. Велике значення має “постановка рухів” (ритмопластичні рухи) і диригування. Викладалася особлива дисципліна – Elementarer Tonsatz, що розшифровується як режисерське уміння педагога організовувати колективну імпровізацію за обраною моделлю (від суто музичної імпровізації до танцювально-музичної і театрально-музичної). У навчальному плані є також сольфеджіо (“виховання слуху”), де суміщено відносну й абсолютну системи сольмізації, далі є постановка голосу, так зване “масове виховання”, яка передбачає здатність володіти словом, декламацією. Студенти навчаються також інструментуванню та методиці викладання гри на декількох інструментах. Крім того, проводились семінари з виготовлення простих музичних інструментів.

Метод Карла Орфа набув широкого визнання і поширення в педагогічній практиці не тільки Німеччини, а й різних країн світу.