1) Аналіз запасів тмц у попередньому періоді:

а) горизонтальний аналіз;

б) структурно-динамічний аналіз;

в) аналіз ефективного використання запасів та їх обіговості;

г) аналіз витрат, щодо обслуговування запасів.

2) Оптимізація розміру основних груп поточних запасів.

З метою оптимізації, запаси діляться на:

1. Запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

2. Запаси готової продукції.

Найбільш поширеною моделлю оптимізації розмірів запасів є Модель економічного обґрунтування розміру замовлення – базується на мінімізації сукупних операційних витрат по закупці та збереженню запасів на підприємстві

Мінім.сума

сукупних

операц. витрат

Рис. 1. Графік мінімізації витрат, при оптимальному розмірі

обсягу (партії поставки) ТМЦ (ЕОQ)

ТEOQ – оптимальний середній розмір партії поставки ТМЦ;

ВМ – витрати матеріалів;

Вдост. – витрати по доставці одиниці партії ТМЦ;

Взберіг. – витрати по зберіганню одиниці ТМЦ.

(ЕОQ) – розмір оптимальної партії замовлень (economic order quantity)

Із ростом середнього розміру однієї партії поставок товару зменшуються операційні витрати по розміщенню замовлення і збільшуються операційні витрати по збереженню товарних запасів на складі підприємства (і навпаки). Модель ЕОО дозволяє оптимізувати пропорції між цими двома групами операційних витрат таким чином, щоб сукупна їх сума була мінімальною.

3) Система контролю за рухом запасів на підприємстві.

Найбільш широковживаною є система “АВС”, яка передбачає розподіл запасів на 3 категорії:

– категорія “А” включає найбільш дороговартісні види запасів з тривалим циклом їх поставки, які вимагають постійного моніторингу. Частота поставки цієї категорії, визначається згідно Моделі економічного обгрунтування розміру замовлення. Дана категорія передбачає щотижневий контроль за надійшовшими ТМЦ;

• категорія “В” має менше значення в операційній діяльності і формуванні кінцевих фінансових результатів. Контроль за запасами цієї категорії, як правило, здійснюється один раз на місяць;

– категорія “С” всі інші види ТМЦ. Контроль здійснюється один раз на квартал.

4) Реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів в умовах інфляції.

П(С)БО 9: При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів (переважно запаси, які відпускаються по спеціальних замовленнях);

• середньозваженої собівартості (проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів);

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО- 1-й прийшов, 1- пішов) запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів).

• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО-- останній прийшов, перший пішов) (запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів);

• нормативних затрат (полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін);

• ціни продажу (заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари).

Для відображення реальної вартості запасів в умовах інфляційних процесів, за метод оцінки виробничих запасів обирається Метод ЛІФО.