3. Політика управління оборотними активами.

Політика управління оборотними активами – частина фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні оптимального обсягу і структури оборотних активів і джерел їх фінансування.

Етапи управління оборотними активами:

1. Аналіз оборотних активів за попередні періоди:

а) аналіз динаміки оборотних активів (горизонтальний аналіз);

б) аналіз структури оборотних активів (вертикальний аналіз);

в) постатейний аналіз оборотних активів;

г) аналіз обіговості оборотних активів. Для цього використовується модель Дюпона:

д) аналіз джерел фінансування оборотних активів і пов’язаний з ними фінансовий ризик;

2) Визначення принципів формування оборотних активів:

а) консервативний – забезпечити поточні і інші потреби процесу виробництва, а також створення у великих розмірах страхових резервів на випадок виникнення непередбачуваних подій – тобто запаси максимальні; ризики мінімальні. Недолік – низька ефективність використання оборотних активів;

б) поміркований – повне задоволення поточних потреб та створення нормальних нормативно-страхових резервів на випадок виникнення найбільш типових для підприємства збоїв. Середні запаси; середні ризики;

в) агресивний – створення запасів у розмірах, необхідних для виконання операційного циклу. При відсутності збоїв – найвища ефективність оборотних активів. Недолік – максимальний ризик.

3) Оптимізація обсягу оборотних активів та їх структури:

а) реалізація резервів щодо скорочення операційного циклу шляхом впливу на виробничий та фінансовий цикли підприємства (заходи із задачі);

б) оптимізація обсягу виробництва і питомої ваги окремих видів оборотних активів;

4) Оптимізація співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів з урахуванням “сезонної хвилі”.

Потреба в окремих видах оборотних активів та їх загальна величина залежить від сезонності. Підприємства АПК закуповують сировину лише у певному сезоні, що обумовлює високу потребу в оборотних активах саме в ці періоди. Переробка проводиться протягом сезону переробки. Далі – відносно рівномірна реалізація, яка залежить від попиту на продукцію.

Постійна частина – реалізація.

Змінна частина – закупка і переробка.

5) Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів.

Загальний рівень швидкої ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства за поточними фінансовими зобов’язаннями. Для цього визначають долю ОА у формі грошових засобів, високо і середньо ліквідних активів.

У першу чергу необхідно підтримувати у належному обсязі найбільш ліквідні активи, які призначені для покриття найтерміновіших зобов’язань.

Групи активів	Статті Балансу		Групи пасивів	Статті Балансу
Найбільш ліквідні	Грошові кошти і їх еквіваленти		Найтерміновіші зобов’язання	Кредиторська заборгованість за усіма видами, інші поточні зобов’язання