11.2. Основні положення системи планово-попереджувального ремонту будівельних машин.

У основу технічної експлуатації будівельних машин у нашій країні покладена система планово-попереджувального ремонту машин (ППР). Система називається плановою, бо всі заходи, нею передбачені, плануються, а попереджувальною, бо в її основу покладено технічне обслуговування, мета якого – попередження інтенсивного зношування і відказів машин.

До комплексу робіт із технічного обслуговування входять: зовнішній догляд за машиною, заправка, змащення, контрольно-регулюючі і закріплювальні роботи, заходи щодо зберігання машин у неробочий час. Залежно від обсягу робіт та періодичності виконання технічні обслуговування бувають щозмінні (ЩО), періодичні (ТО) та сезонні (СО).

Щозмінне технічне обслуговування включає заправку, змащення і контрольний огляд машини перед початком кожної зміни, під час зміни та по її закінченню. Воно служить гарантією безперебійної роботи машини.

Періодичне технічне обслуговування виконують після відпрацювання встановленої кількості машино-годин. При цьому треба мати на увазі, що ТО передбачає обов’язковий, періодично виконуваний за планом (у примусовому порядку) об’єм робіт, заздалегідь встановлений для даного типу і моделі машини.

Залежно від обсягу робіт і періодичності проведення передбачають декілька видів ТО. Так, для тракторів і машин, обладнаних тракторними двигунами, встановлено до трьох видів планового ТО (ТО-1, ТО-2, ТО-3), для автомашин та машин із автомобільними двигунами – два види ТО (ТО-1, ТО-2). Чим більший номер ТО, тим рідше воно виконується і тим більший об’єм робіт при цьому проводиться. При проведенні ТО вищього номеру виконують всі роботи, що входять у менші, враховуючі і щозмунні.

Великого значення у загальному обсязі робіт із технічного обслуговування надають діагнозуванню. За його допомогою визначають технічний стан механізмів і складових частин машин із необхідною точністю, що дозволяє встановити потребу в регулюванні або поточному ремонті окремих елементів машин у цілому без розбирання, а також остаточний ресурс машини та її збірних одиниць, тобто час роботи машини до її капітального ремонту. Вібрацію, шум, стук, які з’явилися в машині, використовують для оцінки технічного стану двигуна, коробки передач і ведучого мосту. Співставленням тиску і затрат рідини з нормою визначають технічний стан гідроприводів, зовнішніх систем двигуна. Сильне нагрівання окремих деталей свідчить про підвищення затрати на тертя, а зазори, підвищене зусилля керування - про несприятливий стан елементів машини.

Двигун (або гідропривод) діагностують за допомогою аналізу проби масел, наприклад, таким чином. Пробу масла беруть шприцом, коли воно гаряче і добре змішане, через 125…250 маш/год. При концентрації металевих часток у пробі понад норму на 25…50 відсотків слід вжити заходи щодо усунення причин підвищеного зношування, змінити масло, повідомити службі головного механіка, а при концентрації металевих часток понад 50…100 відсотків норми слід негайно зупинити машину.

Сезонне технічне обслуговування проводять двічі на рік з метою підготовки машини до експлуатації в холодну і теплу пори року. До весняно-літнього періоду експлуатації машини готують при температурі повітря 5⁰С і вище, а до осінньо-зимового – при температурі повітря нижче 5⁰С. Сезонне технічне обслуговування поєднують із черговим плановим періодичним технічним обслуговуванням.

Незважаючи на плановість проведення робіт із технічного обслуговування при певному ступені зношуваності, подальше використання машини стає технічно і економічно недоцільним і навіть небезпечним (аварійним). У такому випадку виникає необхідність виконання ремонтних операцій. Система ППР передбачає проведення двох видів ремонту: поточного (П) та капітального (К).

Поточний ремонт забезпечує гарантійну працездатність машини до чергового планового ремонту і заключається у заміні або відновленні окремих (не базових) зношених або пошкоджених деталей. Проведення технічного обслуговування та поточного ремонту не виключає того, що з часом працездатність машини поступово зменшується внаслідок зношування найдовговічніших деталей (корпуса, рами, картеру), а об’єм ремонтних робіт, потрібних для відновлення початкових якостей машини, збільшується. Коли зношування стає значним, а надійність і працездатність машини недостатніми, вона підлягає капітальному ремонту. Термін служби машини до капітального ремонту (або між двома черговими ремонтами) називають міжремонтним циклом. Кількість ТО і П у міжремонтному циклі залежить від складності машини. При капітальному ремонті машина підлягає повному розбиранню, докладній перевірці всіх деталей і ремонту (або заміні новими) більшості з них. Продуктивність будівельних машин після ремонту і ресурс їх збірних одиниць повинні складати не менше 75…80 відсотків нових.