7.1. Поняття цінних паперів та їх основні види

Цінні папери мають величезне значення для міжнародної торгівлі. Ще з часів середньовіччя (виникнення перших цінних паперів, хоча деякі дослідни­ки бачать їх прообраз у Давньому Римі) вони давали змогу прискорювати обіг товарів унаслідок можливості спершу швидкого і безпроблемного переміщен­ня грошей, що оформлялися лише одним папером, а згодом і самих товарів, оформлених і переданих врученням лише документа, а не самого товару.

Цінні папери в країнах англо-американської системи права називають оборот­ними документами (negotiable instruments). Подібні найменування у міжнародно­му торговельному обізі виходять з традиційного розуміння їх як документів, але сучасні цінні папери (особливо акції та облігації) випускаються і перебувають в обороті найчастіше в бездокументарній формі. Внаслідок цього змінилося і за-гальноправове розуміння терміна «цінний папір» (обіговий документ).

Цінний папір (оборотний документ) у більшості правових систем — об'єкт, призначений для посвідчення існування певного майнового права, створений у такий спосіб, що використання даного права можливе лише в силу володіння цим об'єктом, а перехід права до іншої особи може здійснюватися тільки шля­хом розпорядження об'єктом.

За законодавством України цінним папером є документ встановленої фор­ми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), та власни­ком І передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а та­кож можливість передання прав, що випливають з цього документа, іншим осо­бам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукуп­ності всі права, які ним посвідчуються (ст. 194 ЦК України).

Особливість правової характеристики традиційного цінного папера полягає в його двоїстій правовій природі. З одного боку, він становить собою майнове пра­во (саме це є основою розуміння цінного папера), з іншого — це документ, який засвідчує наявність такого майнового права, річ (рухоме майно), що має характе­ристики, властиві речі. Двоїста правова природа цінного папера зумовлює й особливості, пов'язані з його випуском та оборотом, які за своєю сутністю є обо­ротом майнових прав, що мають певні ознаки, властиві обігу речей.

Як зазначалося вище, основною властивістю цінного папера є його оборо-тоздатність, тобто здатність за допомогою передання самого цінного папера передавати виражене в ньому майнове право вимоги до зобов'язаної за цінним папером особи. Внаслідок цього безумовний характер оборотоздатностї цінно-

123

го папера в міжнародному торговельному обороті встановлюється національ­ним законодавством держави зобов'язаної особи, оскільки на даний час ще не Існує «міжнародних цінних паперів», і будь-який цінний папір є «національ­ним». При цьому перелік видів цінних паперів неоднаковий в різних правових системах — від дуже вузького до досить широкого.

У міжнародному торговельному обороті використовуються різні види національних цінних паперів;

облігація (англ. — bond) — цінний папір, що засвідчує існування боргу з боку юридичної особи або державного органу, які її випустили, і містить зобо­в'язання сплатити власникові облігації зазначену в ній суму при настанні терміну ЇЇ погашення;

вексель — цінний папір, що підтверджує нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (простий вексель, англ. — promissory note) або іншого зазначено­го у векселі платника (перекладний вексель, англ. —bill of exchange) виплати­ти після настання передбаченого векселем терміну визначену грошову суму векселетримачеві;

чек (англ. — check) — цінний папір, що містить безумовне зобов'язання банку сплатити визначену грошову суму за вказівкою пред'явника чека, випи­саного чекодавцем або банком;

коносамент (англ. — bill of lading) — цінний папір, виданий перевізником або його агентом, що визначає умови договору перевезення, вказує найменування відправника вантажу; описує вантаж, прийнятий до транспортування, способом, що дає змогу його ідентифікувати, і містить зобов'язання передати товар у визна­ченому місці відправнику вантажу або особі, якій буде передано коносамент;

акція (англ. — certificate of stock) — цінний папір, що підтверджує право участі в акціонерному товаристві;

складське посвідчення (англ. — warehouse receipt) — цінний папір, що підтверджує прийняття складом товару на збереження;

варант (заставне свідчення, англ. — warrant) — цінний папір, що засвідчує право застави на товар, який перебуває на складі, на користь власника даного документа;

делівері ордер (англ. — delivery order) — цінний напір, що містить вказівку власникові складу, перевізникові або іншій особі, яка видає складське посвідчення чи коносамент, передати визначену партію товару вказаному в делівері ордері особі. Цей документ використовується для дроблення великої партії товару, оформленої одним коносаментом.

У міжнародному торговельному обороті використовуються також інші види цінних паперів, визнані національним законодавством певних держав, на­приклад, трастові сертифікати (англ. —- certificate of trust) та ін.

Цінні папери залежно від критеріїв класифікації поділяють на кілька груп. Так, доктрина континентальної системи права поділяє цінні папери на підставі природи прав, що вони оформляють, на такі групи:

грошові цінні папери (векселі, чеки, облігації тощо), в яких виражено право вимоги визначеної грошової суми;

цінні папери участі (акції та їх різновиди), в яких виражено право участі в акціонерному товаристві або іншому господарчому товаристві;

124

товарні цінні папери (коносамент, делівері ордер, варант та ін.), в яких вира­жено право на товар.

Англо-американська доктрина містить іншу класифікацію оборотних доку­ментів відповідно до їх природи і поділяє їх на групи:

Інвестиційні папери — оборотні документи, що підтверджують право участі в акціонерному товаристві (акції) або відносини позики між їхнім влас­ником (позикодавцем) і позичальником (облігації);

торговельні папери — оборотні документи — вексель, чек, депозитний сертифікат;

товаророзпорядчі документи — оборотні документи, подібні за своїми оз­наками до товарних цінних паперів.

Відповідно до належності прав, засвідчених цінним папером, ці папери поділяють на такі види:

пред'явницькі, коли права, засвідчені цінним папером, належать будь-якій особі, що є його власником. При цьому для передання іншій особі прав, засвідче­них цінним папером на пред'явника, досить вручення цінного папера цій особі;

іменні, коли власником цінного папера визнається лише зазначена в ньому особа. Права, засвідчені іменним цінним папером, переходять до іншої особи лише у разі випуску замість попереднього цінного папера нового із зазначен­ням імені нового її власника, а в реєстрі цінних паперів — відповідного запису;

ордерні, коли зазначена в цінному папері особа може як сама здійснити права, надані цим папером, так і передати ці права іншій особі за допомогою спеціально­го передатного напису на цінному папері (індосаменту). При цьому зазвичай індо­сант несе відповідальність не тільки за існування права, засвідченого цінним папе­ром, а й за його здійснення. Індосамент може бути бланковим (без зазначення осо­би, якою повинно бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якою або за наказом якої повинно бути здійснене виконання). Індосамент буває обмежений тільки дорученням здійснювати права, засвідчені цінним папером, без передання цих прав індосатові (передоручний індосамент). У цьому разі індосат виступає як представник індосанта.

В Україні у цивільному обороті застосовують такі групи цінних паперів:

1. пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом та одержанні частини при­ бутку, зокрема у вигляді дивідендів, і частини майна при ліквідації емітента;

2. боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений термін кошти відповідно до зо­ бов'язання;

3. похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором цінних па­ перів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4. товаророзпорядчі цінні папери, які надають їх тримачеві право розпоряд­ жатися майном, вказаним у цих документах.

Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів, їх види та порядок обігу встановлюються законом. Цінні папери можуть випускатися у документарній та бездокументарній формі відповідно до закону (ст. 195 ЦК України).

125

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» дає поняття цінних па­перів і закріплює їх перелік. Так, згідно зі ст. 1 цього Закону, цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, виз­начають взаємовідносини особи, яка їх випустила, та їх власника і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також мож­ливість передання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери (якщо інше не передбачено цим законом або в них спеціально не зазначено, що вони не підлягають переданню), передаються шляхом повного індосаменту (передатним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папе­ром до іншої особи). Статтею 3 регламентовано види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик; облігації підприємств, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, Інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо їх форми тощо визнача­ються законом. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних па­перів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папе­ром (ст. 196 ІДК України). За законодавством України права та відповідальність за виконання зобов'язання, посвідчені цінним папером, можуть належати:

1. пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника);

2. особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

1. особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ор­ дерний цінний папір).

Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів певного виду як іменних, ордерних або як паперів на пред'явника. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення його цій особі. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у по­рядку, встановленому для поступки права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність певної ви­моги і не відповідає за її невиконання. Права за ордерним цінним папером пе­редаються передатним написом на ньому (індосаментом). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права. За Індосаментом до особи, якій або у розпорядження якої передається цінний папір (індосата), переходять усі права, посвідчені цим папером. Індосамент буває бланковим — на пред'явника (без зазначення особи, на користь якої передано документ) або ордерним (із зазна­ченням такої особи). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індоса­ту. У цьому разі індосат виступає як представник індосанта.

Особа, яка випустила (видала) цінний папір, та особи, які Індосували його, відповідають перед Його законним власником солідарне. У разі задоволення ви­моги законного власника цінного папера щодо виконання посвідченого цим па­пером зобов'язання однією або кількома особами з тих, хто зобов'язався за цінним папером, він набуває права зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави до цього або

126

на його недійсність не допускається. Власник незаконно виготовленого або підробленого цінного папера має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків (статті 197,198 ЦК України). Національне законо­давство деяких держав забороняє випуск цінних паперів певного виду як імен­них, ордерних або на пред'явника. Так, наприклад, законодавства ФРН І Швей­царії передбачають випуск лише Іменних акцій.

Крім загальних класифікацій цінних паперів, окремі їх види також містять класифікацію, властиву багатьом правовим системам. Так, акції можуть бути простими І привілейованими.

Проста акція — цінний папір, що засвідчує право її власника на одержання частини чистого прибутку акціонерного товариства (дивідендів), на участь у його управлінні, а також на частину майна ліквідованого акціонерного товари­ства, що залишилося після розрахунків з його кредиторами.

Привілейована акція — цінний папір, що засвідчує право її власника на одер­жання частини чистого прибутку акціонерного товариства (дивідендів) у розмірі, не нижчому від встановленого при її випуску, а також переважне порівняно з влас­никами простих акцій право на одержання частини майна ліквідованого акціонер­ного товариства, що залишилося після розрахунків з його кредиторами. Зазвичай привілейована акція не надає її власникові право на участь в управлінні акціонер­ним товариством, якщо інше не визначено його статутом.

Облігації бувають прості та дисконтні. Проста облігація — цінний папір, що надає її власникові право на одержання відсотків, а також повернення її номінальної вартості при настанні терміну погашення.

Дисконтна облігація — цінний папір, розміщений її емітентом за ціною, нижчою від номінальної вартості, із зобов'язанням виплатити її власникові номінальну вартість при настанні терміну погашення.

Законодавство деяких держав (наприклад, США) регулює такий вид облігацій, як конвертована — проста або дисконтна облігація, що випускається акціонерним товариством і надає ЇЇ власнику за його вибором право на її погашення або на обмін на акції цього акціонерного товариства. Правові доктрини і законодавства окремих країн містять й інші класифікації цінних паперів.

Цінний папір повинен мати визначену для нього застосованим національ­ним законодавством форму, що забезпечує ідентифікацію наданих за цінним папером прав, а також уможливлює його передання. Більшість національних правових систем визнають випуск цінних паперів як у документарній, так і бездокументарній формі.

Документарним цінним папером є цінний папір, право на який підтверд­жується документом на матеріальній основі, що має обов'язкові реквізити.

Бездокументарний цінний папір — форма цінного папера (переважно акції або облігації), права на який підтверджуються записом на рахунку без видачі документа на матеріальній основі, що має обов'язкові реквізити. Право во­лодіння бездокументарним цінним папером переходить від однієї особи до іншої з моменту його переведення. Цьому відповідають записи на рахунках особою, яка здійснює облік за даними цінними паперами (депозитарієм).

127

Операції з бездокументарними цінними паперами можуть відбуватися тільки в разі звернення до особи, яка офіційно здійснює запис прав. Будь-яке передання, надання або обмеження прав за бездокументарними цінними папе­рами повинні фіксуватися цією особою (депозитарієм), в іншому разі, як пра­вило, така операція з цінним папером не матиме юридичної чинності.