МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

Севастопольський економіко-гуманітарний інститут

Філія кафедри менеджменту підприємницької діяльності

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор СЕГІ ТНУ

_______________ І.М. Воронін

«____ » _____________ 2012 р.

Конспект лекцій з дисципліни «Фінанси та фінанси підприємств»

для студентів 5 курсу заочної форми навчання

галузі знань: 0201 – культура

напряму підготовки: 6.020107 – туризм

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Составник: к.е.н. Є.С. Галушко

Затверджено на засіданні кафедри «01» вересня 2012 г. (протокол № 2 )

Севастополь, 2012 р.

1. Плани лекцій з дисципліни «Фінанси та фінанси підприємств»

Тема 1. Сутність фінансів, їхні функції та роль. Фінансова система

Лекція 1. Сутність фінансів, їхні функції та роль. Фінансова система

За сутністю фінанси є об'єктивною економічною категорією. Вони відоб­ражають сукупність економічних відносин, пов'язану із розподілом та пере­розподілом ВВП, а в окремих випадках й національного багатства країни з ме­тою формування фінансових ресурсів та створення фондів грошових коштів і їхнього використання для забезпечення соціально-економічного розвитку су­спільства.

Процес розподілу й перерозподілу ВВП за допомогою фінансів супрово­джується рухом грошових коштів, що набувають особливих різноманітних форм у вигляді доходів, нагромаджень, відрахувань, надходжень, що у сукуп­ності становлять фінансові ресурси суспільства, які є матеріальними носіями фінансових відносин. Використання цих ресурсів здійснюється через фонди грошових коштів, які мають цільове призначення. Аналіз фінансових ре­сурсів, що використовуються у фондовій формі, як матеріальних носіїв фінан­сових відносин, дає можливість виокремити фінанси із загальної сукупності економічних категорій і виділити таку специфічну ознаку фінансів — фінан­сові відносини завжди пов'язані з формуванням фінансових ресурсів, утворен­ням і використанням грошових фондів цільового призначення.

Протилежною категорією сутності фінансів є їхнє явище. За явищем фінан­си як об'єктивна економічна категорія за умови прийняття законодавчих та нормативних актів набувають матеріального вираження у русі розподіленої вартості як за допомогою конкретних видів доходів, надходжень, нагрома­джень, відрахувань, видатків, витрат тощо, так і за допомогою руху фінансо­вих ресурсів у загальному. Зважаючи на неперервність відтворювальних та розподільних процесів, рух фінансових ресурсів, який називають грошовими потоками, в усіх суб'єктів розподілу теж є неперервним.

Отже, фінанси як явище відображають грошові потоки суб'єктів розподіль­них відносин, які характеризуються обсягами (наповненістю), спрямованістю і часом. У фінансовій теорії та практиці розрізняють вхідні, внутрішні та вихідні потоки. Множинність грошових потоків, розмежованих за часовими інтервалами, різноспрямованих і відмінних за видами грошових фондів (фі­нансових ресурсів) та обсягами, забезпечує належний рівень соціально-еконо­мічного розвитку країни та суб'єктів господарювання, реалізацію визначених цілей і завдань.

Важливою умовою успішного господарювання є синхронізація грошових потоків — узгодженість у часі вхідних та вихідних грошових потоків, що за­безпечує виконання зобов'язань кожного суб'єкта розподільних відносин, не­обхідну платоспроможність.

На мікрорівні відбуваються рух капіталу (фінансового, фізичного та людсь­кого), рух ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових), здійснюються то­варні та грошові потоки. На макрорівні рух фінансових ресурсів та грошові потоки ізольовані від руху матеріальних ресурсів та товарних потоків.

Між сутністю фінансів та їхнім явищем прослідковується тісний взаємозв'я­зок та суперечності, обумовлені законом єдності і боротьби протилежностей. Основні суперечності полягають у невідповідності якісної характеристики фінансів, визначеної теоретичною моделлю, та практичної реалізації цієї моделі за допомогою грошових потоків.

Наступними філософськими категоріями, які дають можливість сформува­ти концептуальні підходи до трактування фінансів, є зміст і форма.

За змістом фінанси відображають кінцеву мету розподільних і перерозподільних процесів — формування і використання фондів грошових кош­тів. Отже, грошові фонди є матеріальним змістом фінансів. Саме ці фонди є тією специфічною ознакою, яка відрізняє фінанси від усіх інших економічних категорій.

Фонди грошових коштів поділяються на централізовані і децентралізовані. До централізованих грошових фондів належать фонди, які держава створює у централізованому порядку і використовує їхні кошти для виконання своїх функцій (зокрема, державний і місцеві бюджети, пенсійний фонд, державні цільові фонди соціального страхування). Децентралізованими вважаються грошові фонди суб'єктів господарювання усіх форм власності та рівнів підпо­рядкування (зокрема, фонди в основних засобах, оборотні фонди, фонди обігу, фонди заробітної плати, резервні фонди, інвестиційно-інноваційні фонди, фон­ди матеріального заохочення, фонди соціально-культурного призначення, доброчинні фонди тощо). В умовах ієрархічної системи управління (державна та комунальна форма власності) та громадських об'єднань суб'єктів господа­рювання із сукупності децентралізованих грошових фондів виділяють умовно-централізовані, які формують та використовують органи управління вищого рівня або керівництво громадських об'єднань.

Протилежною категорією змісту є форма фінансів. В економічній науці розріз­няють такі форми фінансів як доходи, надходження, нагромадження, відраху­вання, видатки, витрати, тобто елементи, які характеризують рух фондів грошо­вих коштів. Ці форми є матеріальним вираженням фінансових відносин.

Фінанси виступають основним важелем, за допомогою якого здійснюються регулятивні азимути економічних факторів. Саме фінанси свідчать про успіхи чи недоліки трансформації економічних процесів. Тому розроблення ефектив­них методів фінансової політики, їх реалізація на практиці змушують карди­нально змінювати сталі погляди на фінанси та визначати їх фундаментальність у контексті стратегічних завдань економічної розбудови держави.

Визначальною складовою економіки будь-якої країни є її фінансово-кре­дитна сфера, завдяки якій реалізуються інтереси кожної людини, кожного суб'єкта господарювання та держави загалом. Більше того, саме через фінан­сову сферу діють економічні стимули. Потреби людини — стимул економічної діяльності, що забезпечує участь людини в господарських зв'язках. Оскільки економічний інтерес — форма усвідомлення потреб, то інтереси трактуються також як причини, що спонукають до економічної діяльності.

Як складне суспільне явище фінанси наділені різними багатоплановими сутнісними ознаками і формами прояву. Одна із найбільш наочних — грошова форма. Саме гроші є квінтесенцією форм розподілу вартості створеного валово­го продукту, надають фінансам кількісного визначення та якісної суті. Проте не вся маса грошей є фінансами. Відмінність полягає, насамперед, в об'єктивній історичній потребі виникнення цієї категорії у розвитку суспільства. Якщо гроші є продуктом розвитку суспільного поділу праці й товарних відносин, то фінанси — продукт розвитку держави.

На рівні держави фінанси забезпечують належний рівень виконання нею своїх конституційних функцій, що супроводжується зростанням обсягів дер­жавних видатків. З удосконаленням системи державного устрою різко збіль­шувались видатки на оборону, захист певних інтересів, соціальну сферу, охо­рону навколишнього середовища, а також на економіку тощо.

Значні розміри державних видатків зумовили збільшення дохідної частини бюджетів різних рівнів. Основним джерелом поповнення таких коштів стали податки — фінансова клітина, що виникла задовго до появи таких фінансових категорій, як бюджет, державний кредит, державний борг та ін.

Фінанси — не лише невід'ємна зв'язкова ланка між створенням і використанням валового внутрішнього про­дукту, а також головний важіль конституційного впливу держави на розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту. Тому об'єктивно фінанси — епіцентр економічної, соціальної та міжнародної політики держави. Отже, чітко простежується фінансове наповнення базису структури відтворювальних процесів та їх надбудови — ланок управління фінансовою системою. Вод­ночас господарські суб'єкти, формуючи грошові ресурси, перебувають у пев­них відносинах з контрагентами відтворювального процесу. Залежно від їхньої ролі в суспільному відтворенні (чи вони безпосередні учасники виробництва, чи лише здійснюють регулювання розподільними важелями) визначають на­лежність або до базисних структур, або до надбудовного каркаса.

Отже, фінанси виражають відповідні грані відтворювального процесу, кож­на з яких формується у процесі взаємодії окремих елементів.

Організаційно-економічні відносини відтворювального процесу потребують забезпечення грошовими коштами процесу взаємодії маркетингової та управ­лінської діяльності як на мікро-, так і на макрорівні.

При аналізі функціонування фінансів щодо економічної природи власності слід вказати на обов'язкове забезпечення грошовими коштами різних галузей суспільного відтворення та об'єктів привласнення.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб'єктів (держави, під­приємств, громадян), виділяють наднаціональні суб'єкти — міжнародні ор­ганізації та міжнародні фінансові інституції. На основі такого умовного поділу окремі автори звужено трактують міжнародні фінанси, вважаючи, що вони відображають тільки діяльність міжнародних організацій і фінансових інсти­тутів.

Теорія та набутий досвід підтверджують, що під час трансформаційних про­цесів фінанси реструктуризуються не тільки за простором їх функціонування, а й за походженням суб'єктів, які умовно можна поділити на національно-дер­жавні та міжнародні. Так, національно-державні, як правило, циркулюють у межах території однієї держави без залучення іноземних суб'єктів, на основі національного законодавства, і є тільки внутрішньо національними.

Фінанси як вартісний результат господарської діяльності є в цілому уза­гальненим інтегрованим вираженням вартості. Розвиток інформаційних тех­нологій, використання електронних носіїв економічних операцій дають змогу більше і ґрунтовніше здійснювати фінансове оцінювання, повніше використо­вуючи при цьому математичний апарат. Відображаючи результати ринкової конкуренції, фінанси дедалі більше сприяють вирішенню людських проблем, об'єднують різні економічні інтереси, що потребує регулювання, тобто втру­чання держави через фінансові агрегати в економічні процеси.

Переважна більшість вітчизняних науковців і практиків визнають, що фі­нансам притаманні дві основні функції: розподільна і контрольна.

Розподільна функція є головною і виявляється в процесі розподілу валового внутрішнього продукту у вигляді утворення фондів грошових коштів та вико­ристання їх за цільовим призначенням.

У процесах вартісного розподілу валового внутрішнього продукту можуть брати участь різні вартісні інструменти, зокрема фінанси, кредит, ціни і тари­фи, заробітна плата, кожен з яких має свої особливості та власну історію. Фі­нанси як інструмент вартісного розподілу виокремлюється серед інших мас­штабністю, всеохопним характером та можливостями активного впливу на всі складові суспільного життя.

Контрольна функція фінансів зумовлюється об'єктивно притаманною їм здат­ністю кількісно відображати рух фінансових ресурсів (який відбувається у фон­довій та нефондовій формах) і забезпечувати контроль за дотриманням пропорцій у розподілі валового внутрішнього продукту, правильністю формування, розподі­лу та використання фінансових ресурсів держави і суб'єктів господарювання. Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності осіб, які про­водять фінансовий контроль. В Україні до органів, що здійснюють фінансовий контроль, належать: Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова служба, Державний митний комітет, Пенсійний фонд, Фонди загальнодержавного обов'язкового соціального страхування, Рахункова палата Верховної Ради України та ін. Саме завдяки кон­трольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпе­чення фінансовими ресурсами різних суб'єктів фінансових відносин.

Деякі вчені стверджують, що фінансам притаманні й інші функції: регулюю­ча, стимулююча, відтворювальна, стабілізаційна тощо. Проте без применшення значення таких підходів можна стверджувати, що фінанси відіграють важливу роль у процесі суспільного відтворення саме завдяки розподільній функції.

Отже, вітчизняна наука розглядає фінанси як економічну категорію, яка відображає створення та використання грошових фондів у процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. Фінанси пронизують всю економіку, а вказані їхні характерні ознаки притаманні всім сферам та ланкам фінансової системи.