
- •3. Визначники 2–го порядку та їх властивості.
- •Доведення:
- •6Означення визначника n-го порядку
- •7Властивості визначників n-го порядку
- •8Поняття вектора.Лінійні дії над векторами.
- •11 Декартова система координат
- •12Скалярний добуток векторів
- •13Векторний добуток векторів
- •14. Мішаний добуток трьох векторів.
- •21. Взаємне розташув 2 площ. Кут між прямою і площиною
- •22. Канонічне рівняння еліпса, його геометричні властивості.
- •27 Множення матриць
- •28 Елементарні перетворення матриць
- •32. Компл числа. Тригонометрична форма комплексного числа
- •33. Дії над компл. Числами. Ф-ла Муавра
- •34. Операції над многочленами.
- •35. Корені многочленів. Теорема Безу. Метод Горнера
- •36 Основна теорема алгебри
- •37. Раціональні дроби
- •38.Аксіоматичне визначення векторного простору
- •40.Підпростори векторного простору
- •41.Афінний простір...
- •42.Ранг матриці.
- •43.Підпр, утвор ровязк однор слр
- •44 Неоднор системи лінійних рівнянь. Теорема Кронекера-Капеллі
- •45.Лп та їх матриці. Дії над лп. Обернене лп.
- •46.Матриці лп. Подібні матриці.
- •47.Характеристичний многочл, власні числа і власні вектори лп
- •48. Означ евклід прост. Ортог вектори. Ортогоналізація Гр-Шмі.
- •49.Ортонормовані базиси і ортогональні матриці.
- •50.Ортогональні перетворення.
- •51 Означення квадратичних форм(кф). Основні ознаки додатної визначеності.
- •52 Зведення кф до канонічного вигляду
- •53) Поняття множини. Рівність множин.
- •54) Операції над множинами.
- •55) Означення функції. Види відображень.
- •56. Складена, обернена функція.
- •57. Параметричне та неявне відображення.
- •58. Аксіоми множин дійсних чисел
- •59. Розширення множини дійсних чисел
- •60. Основні характеристики дійсного числа.
- •61. Обмежені та необмежені числові множини.
- •62. Верхня та нижня межа множини.
- •63 Принцип Архімеда.
- •64. Принцип вкладених відрізків
- •65) Еквівалентність множин та поняття потужності
- •66) Зчисленна потужність
- •67) Континуальна потужність
52 Зведення кф до канонічного вигляду
Рангом КФ наз. ранг її матриці А. При зміні змінних х=Су КФ переходить у КФ від нових змінних у1,у2,…,уn . Перетворення змінних х=Су назив. не виродженим, якщо матриця С є не виродженою. Канонічною виглядом КФ назив. представлення її як алгебраїчні сума квадратів f(y)=∑nj=1 λiyi2, де λi≠0, к-ть ненульових доданків = рангу КФ. Нормальним виглядом КФ назив. представлення f(y)=y12+ y22+...+ yp2- y1+p2- yr2 (ця форма одержана з канонічної уі=1/(| λi |)0.5yi/ , λi≠0).
Теорема Для того, щоб симетр.А можна подати у вигляді А= QΛQT, де Q – ортогональна, Λ – діагональна, необхідно і достатньо щоб Q складал. З ортонормованих власних векторів А, а Λ мала діагональні елементи відповідні власні значення А.
Теорема Будь-яку КФ ортогоню перетворень можна звести до канонічного вигляду. Нехай Q – ортогональна матриця, що складена з ортонормованих власних векторів А. QT = Q-1 х= Qу, у= QT х. розглянемо КФ: f= хтАх=хт QΛQTх=ут Λу=∑ni=1 λiyi2.
Теорема (закон інерції КФ)
К-ть доданків з додатніми (від’ємними) коефіцієнтами в нормальному вигляді КФ не залежить від способу зведення КФ до цього вигляду.
Методи зведення КФ до канонічного вигляду
метод Лагранжа – виділення повних квадратів
застосування ортогонального перетворення
1) нехай КФ зведена до канон вигляду, причому відмінні від нуля канон коефіц(занумеровані так, що λ1, λ2,… λр є додатними,
а λр+1,… λr - відємними.
За допомог невиродж ЛП змінних:
У= S1\√λ1,…..,ур= SР\√λР, ур+1= SР+1\√-λР+1,…, уr+1= Sr+1+1,…,yn=Sn.
Кф можна звести до вигляду:(нормальний вигляд):
f = S21+ S2p – S2p+1 - Sr 2
53) Поняття множини. Рівність множин.
Множина- первинне визначення математичного аналізу. Поняття множини вважається первісним і інтуїтивним. Множина задається правилом або ознакою відповідно до якого визнач. Чи належить деякий елемент множ. чи ні.
А={а}, де А скл або з множ. склад. з 1 елемента а малого. Множину можна задавати за допомогою переліку її елементів А={а ,в, с...}
є
А-
елемент а належить множині А.
-
а не належить множині А
Елементи множини А, що мають власн. Р
А1={а єА (а має вл. Р)}
А1 ={а: (а є А) (а має вл. Р)}
Часто замість кон’юнкції вектор., множина В наз. підмножиною множини А .
В
підмножина А
Позначимо
- універсальна множина та будемо
розглядати всі інші множини як підмножини
універсальної.
Порожньою множиною наз. множина, що не містить жодного елемента.
Множина А і В наз рівними, якщо вони містять одні й ті самі елементи
А
=В (А
В)
(В
А)
Позначення
Множина натуральних чисел : N= {1,2,3…}
Z0- множина не „-” цілих чисел Z0- {0,1,2,3…}
Z- {0, 1, 2…} – цілих чисел
Q=
{
}
Q-
раціональні
І- нескінченні неперіодичні дроби.
R – Q + I
С- комплексні
На множину натуральних чисел вводиться операція „+”і виконуються такі влас. (аксіоми):
якщо n є N ( n +1) є N
1 є М (деяка множина), (n є М ( n +1) є М ) N М- аксіома індукції
54) Операції над множинами.
Перерізом множин А і В наз. мн-на, що скл із спільних ел множин А і В
Для ілюстрації операції викор. круги Ейлера або діаграми Вєна.
Об’єднана
множина А
і В,
наз. множина яка містить тільки ті
елементи, які належать А
або належать В
Різницею множини А і В наз. множина, яка містить тільки ті елементи, що належать А і не належать В .
;
-симетрична
різниця
Доповненням
множ. А наз. множ. , яка містить тільки
ті елементи, що не належать А.
Поняття перерізу і об’єднання мн-н можна поширити на декілька мн-н
Властивості операцій над множинами:
1)
-
ця властивість означає, що відносно
операц. Перерізу та об’єднання
є замкненою.-комутативніс
2)
-асоціативність3)
-дистрибутивн.
4)
5)
6)
)
8)
7)
9)
Правило деМоргана
Порядкованою
парою елементів а
є А, в є В, наз.
послідовність (а,
в),
якщо чітко вказано номер компоненти.Декартовим
добутком множ. А і В наз. множина всіх
впорядкованих пар елементів множин А
і В.