
- •3. Визначники 2–го порядку та їх властивості.
- •Доведення:
- •6Означення визначника n-го порядку
- •7Властивості визначників n-го порядку
- •8Поняття вектора.Лінійні дії над векторами.
- •11 Декартова система координат
- •12Скалярний добуток векторів
- •13Векторний добуток векторів
- •14. Мішаний добуток трьох векторів.
- •21. Взаємне розташув 2 площ. Кут між прямою і площиною
- •22. Канонічне рівняння еліпса, його геометричні властивості.
- •27 Множення матриць
- •28 Елементарні перетворення матриць
- •32. Компл числа. Тригонометрична форма комплексного числа
- •33. Дії над компл. Числами. Ф-ла Муавра
- •34. Операції над многочленами.
- •35. Корені многочленів. Теорема Безу. Метод Горнера
- •36 Основна теорема алгебри
- •37. Раціональні дроби
- •38.Аксіоматичне визначення векторного простору
- •40.Підпростори векторного простору
- •41.Афінний простір...
- •42.Ранг матриці.
- •43.Підпр, утвор ровязк однор слр
- •44 Неоднор системи лінійних рівнянь. Теорема Кронекера-Капеллі
- •45.Лп та їх матриці. Дії над лп. Обернене лп.
- •46.Матриці лп. Подібні матриці.
- •47.Характеристичний многочл, власні числа і власні вектори лп
- •48. Означ евклід прост. Ортог вектори. Ортогоналізація Гр-Шмі.
- •49.Ортонормовані базиси і ортогональні матриці.
- •50.Ортогональні перетворення.
- •51 Означення квадратичних форм(кф). Основні ознаки додатної визначеності.
- •52 Зведення кф до канонічного вигляду
- •53) Поняття множини. Рівність множин.
- •54) Операції над множинами.
- •55) Означення функції. Види відображень.
- •56. Складена, обернена функція.
- •57. Параметричне та неявне відображення.
- •58. Аксіоми множин дійсних чисел
- •59. Розширення множини дійсних чисел
- •60. Основні характеристики дійсного числа.
- •61. Обмежені та необмежені числові множини.
- •62. Верхня та нижня межа множини.
- •63 Принцип Архімеда.
- •64. Принцип вкладених відрізків
- •65) Еквівалентність множин та поняття потужності
- •66) Зчисленна потужність
- •67) Континуальна потужність
41.Афінний простір...
Множина Sn наз. n-вимірним аф простором, а її елементи – точками цього прост, якщо кожній впорядк парі елем А,В є Sn став. у відповід єдиний вектор з Rn (вектор АВ є Rn) так, що мають місце аксіоми:
А1. Для кожної т.А, що є Sn, кожного вектора а є Rn існує єдина точка В, що є Sn така, що АВ=а
А2. Для будь-яких трьох точок А,В,С є Sn виконується АВ+ВС=АС
Заув. Вект. простір Rn є Афінним простором. За т. простору Sn беруться вектори Rn. А->а, В->в, АВ->в-а Навпаки, кожний Аф. простір Sn є арифметичним, оск. якщо обрати початок т. О, що є Sn та утворити радіус-вектори ОА і ОВ, то ці вектори будуть елементами Rn.
Введемо Аф сист. коорд (АСК). Для цього зафікс довж. т. О є Sn (поч коорд.) та в просторі Rn вибираємо деякий базис. Rn: е1, е2,..., еn. Виберемо довж. т. М є Sn. Побуд. вектор ОМ=х(радіус-вектор) є Rn.
Р
озкл
х в Rn за базисом:ОМ=α1е1+α2е2+...+αnen,
коеф. αі
– коор.т.М в АСК.
MN=ON-OM=(β1 – α1)е1+(β2 – α2)е2+...+(βn – αn)еn, де βі – афінні коорд. т. N, αi – т.M
Якщо в Аф. просторі Sn зафікс т. А, А є Sn; в ариф прост. вибрано підпростір Um (Um є Rn), то множина всіх точок афінного прост М є Sn таких, що АМ є Um, назив. m-вимір площ, що прох. через т.А в напр підпрост Um. А-початк. точка, М-поточна т.,Um-напр підпростір.
Um: m=0,то нульвимірна площина – т. А; m=1, то площ. назив. прямою лінією; m=n-1, то площ. наз. гіперплощ; m=n, то m-вимір площ збіг з Sn.
С
кладемо
р-ня m-вимірної
площини. Розглянемо АСК: 0,е1,...,еn.
m-вимірна
площина: А є Sn, Um с Rn, Um: f1,f2,…,fm.
OA=f0,
AM
є Um, ОМ=х.
ОМ=ОА+АМ.
x=f0+
(1)
(розклад за базисом Um) – векторне р-ня
m-вимірної
площини αі
є R,
і=1,м
Перейдемо до координатної форми векторів:
fi=(fi1, fi2,…, fin)T, i=0,m (належить Rn)
х=(х1,...,хn)T
Отже, xj=f0j+
,
j=1,n
(2)
– параметр р-ня m-вимір
площ. Якщо f0=θ,
то m-вимір
площ. збіг з Um (р-ня (1) або (2) зад. підпр
Um)
Векторне р-ня прямої(m=1): А, f0, f1; х=f0+α1f1;
Парам. р-ня: хj=f0j+α1f1j, j=1,n
Канонічне: α1=(х1- f01)/ f11=(х2- f02)/ f12=(хn- f0n)/ f1n
42.Ранг матриці.
Нехай є матр. А mxn . Будемо розглядати рядки матр. як n-вимірні вектори простору Rn, а стовпці – як m-вимірні вектори простору Rm. Можна вивчати лінійну залежність і незал. рядків або стовпців матр. А.
О.Мінором і-го порядку матр. А назив. визначник і-го порядку з елем, розміщеними на перетині будь-яких і-рядків та і-стовпців матр. А.
Рангом матр. А наз. максим порядок відмінних від нуля мінорів матриці і позн. r(A) або rang(A); r(θ) = 0; 0≤r(A)≤min{m,n}
Будь-який мінор, що≠0 порядку r(A) назив. базисним мінором, а стовпці і рядки, в яких він розміщ., назив. базисними.
Теорема:Базисні стовпці(рядки) матриці лін незал та б-який стов (ряд) є лін. комбінацією базисних стовпців(рядків).
Висновок1:вимірність підпростору, породженого деякою сист. векторів = рангу матриці, складеної з коорд. цих векторів відносно деякого базису.
Висн.2: Максим. к-сть лін. незалежних стовпців(рядків) матриці = рангу матриці
Теорема: Для того, щоб визначник матр. А порядку n=0, необх. і достатньо, щоб його стовпці(рядки) були ліню залежними.
Для знах. рангу матриці зручно звести її елементарн. перетвор. з рядками до так званої ступінчастої матриці. Ця матриця має таку будову: 1)ненульові рядки розм. вище нульових,2)кожний провідний елемент, який є першим ненульовим елем. в своєму рядку(рахуючи зліва направо)=1, 3)кожний провідн. елемент розміщ. праворуч від провідного елем. попереднього рядка.
G-ступінчаста матриця. G=LA, L-добуток елементарних матриць. r(G)= r(LA)= r(A)
Теорема:
Для mxn
матр. А рангу r
існують такі невироджені матриці L
і M
порядків m
і nвідповідно,
що LAM=
Теорема: Ранг добутку двох матриць не перевищує рангу кожного з множників r(АВ)≤r(A); r(АВ)≤r(В). Д-ня: розглянемо блокову матрицю (АВ А) : r(АВ)≤r(AВ А)≤r(А), де АВ-лін. комбінація стовпців матр. А.
Наслідок: множення матриці на невиродж. матр. не змінює її ранг. Д-ня:
r(А)=r(AВВ-1)≤r(АВ)≤r(A) => r(А)=r(AВ), В-невиродж.