Тема 3. Форми і засоби навчання дітей української мови

Специфіка занять з української мови. Види мовленнєвих занять за змістом різних розділів програми: з розвитку та формування мовленнєвих умінь і навичок українського мовлення; з художньої літератури (читання художніх творів, розповіді казок, заучування віршів, драматизації та інсценізації); ознайомлення з явищами навколишнього життя (розгляду народної іграшки, посуду, одягу, вишиванки; проведення бесід, екскурсій); ознайомлення з природою України (екскурсії у природу рідного краю, ознайомлення із національними звичаями, традиціями, святами); з образотворчого мистецтва (ознайомлення з розписом, керамікою, живописом); музичні (розучування народних пісень, танців, народної музики та українських композиторів). Поділ занять на типи за кількістю дітей: фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні.

Вимоги до проведення занять з розвитку українського мовлення: мовленнєва спрямованість, комплексний характер навчання, поєднання навчально-мовленнєвих та виховних завдань, тематичний характер занять, емоційна насиченість, широке використання наочності, бездоганне володіння вихователем українською мовою, груповий та індивідуально-груповий характер занять, забезпечення високого рівня мовленнєвої активності дітей на занятті, опора на рідну мову.

Методика проведення занять з розвитку українського мовлення. Структура заняття: І. Організаційний момент; ІІ. Вступна розповідь (бесіда); ІІІ. Формування українського мовлення: 1. Словникова робота; 2. Фонетичні ігри і вправи; 3. Побудова діалогу; 4. Розвиток монологічного мовлення; 6. Формування граматичних умінь і навичок; ІV. Закріплення.

Зміст роботи з розвитку мовленнєвих навичок українського мовлення у повсякденному житті: вправляння у правильній вимові слів, артикуляції окремих звуків; закріплення української лексики; розмовних навичок; проведення індивідуальної роботи з окремими дітьми; ознайомлення з українськими народними традиціями, обрядами, звичаями.

Класифікація засобів навчання українського мовлення за органами сприймання на зорові, слухові, зорово-слухові, комбіновані; технічні засоби навчання. Характеристика зорових (іграшки, предмети побуту, репродукції картин, картинки, ілюстрації, фотографії, муляжі, чучела); технічних (діапроекторів, магнітофонів, комп’ютерів; радіо- та телепередач) та слухових засобів навчання (зразкове мовлення дорослих, художня література, грамзаписи).

Розділ ііі. Методика навчання та розвитку українського мовлення

Тема 1. Методика роботи над вимовою українських звуків

Врахування всіх компонентів звукової культури мови у навчанні дітей українського мовлення: артикуляції звуків, дикції, фонетичної та орфоепічної правильності мовлення, мовного дихання, сили голосу, фонематичного слуху, мовного чуття, інтонаційної виразності. Завдання формування звукової культури мовлення. Характеристика типових орфоепічних помилок у системі вимови голосних і приголосних звуків української мови.

Методика формування правильної артикуляції звуків української мови [г], [р], [ч], [ц]. Дидактичні ігри і вправи на розвиток дихання, темпу мовлення, розвитку фонематичного слуху, інтонаційної виразності мовлення. Дидактичні ігри і вправи спрямовані на розвиток фонематичного слуху: “Хто покликав?”, “Впізнай слово”, “Якою мовою?”, “Який звук заблукав?”, “Луна”. Структура індивідуального заняття спрямованого на постановку важких звуків.