Тема 2. Принципи та умови навчання української мови

Характеристика принципів навчання української мови. Загальнодидактичні принципи: виховуючого й розвивального навчання, активності, свідомості, міцності засвоєння знань, науковості, наочності, систематичності та послідовності, доступності, врахування вікових та індивідуальних особливостей, оптимізації процесу навчання, індивідуалізації та диференціації, зв’язку навчання з життям, наступності та перспективності.

Загальнометодичні принципи за Л. П. Федоренко: уваги до матерії мови, розуміння мовних значень, оцінки виразності мовлення, розвитку мовного чуття, випереджувального розвитку усного мовлення, залежності темпу засвоєння мови від ступеня досконалості структури мовленнєвих навичок. Педагогічні висновки, яких слід дотримуватися під час навчання другої мови.

Часткові методичні принципи навчання другої мови розкриті В. Л. Сказкіним: комунікативна спрямованість навчання; опора на рідну мову; навчання за типовими моделями; апроксимації навчання другої мови; забезпечення максимальної мовленнєвої активності; варіативності добору змісту, форм, методів та прийомів навчання; домінуюча роль ігрової діяльності.

Характеристика спеціальних методичних принципів, що визначають вивчення мовного матеріалу окремих галузей мовознавства (фонетики, лексики, граматики тощо).

Умови, що сприяють ефективному засвоєнню дошкільниками другої мови: усвідомлення мовних явищ; формування чуття мови; наявність зразка літературної правильної вимови; постійний контроль за мовленням дітей; формування мовної установки; активна мовленнєва практика; керівництво процесом оволодіння другою мовою.

Тема 3. Психолінгвістична основа навчання дітей другої мови

Зміст лінгводидактичних термінів мова, мовлення, мовленнєва діяльність. Одиниці мовлення: текст, висловлювання, діалогічна єдність, синтагма, типове речення. Мовлення усне і писемне, зовнішнє і внутрішнє, рецептивне і продуктивне. Форми усного мовлення – діалогічне та монологічне (контекстне).

Психологічна характеристика мовлення як окремого виду діяльності за А. А. Леонтьєвим. Компоненти мовленнєвої діяльності: мовний стандарт, мовний процес, мовна здібність. Характеристика мовленнєвої діяльності: цілеспрямованість, структурність, планомірність, оцінка та контроль мовленнєвої діяльності. Характеристика видів мовленнєвої діяльності: слухання і розуміння, говоріння, читання, письмо.

Поняття навчально-мовленнєвої діяльності, мовленнєвих навичок і вмінь.

Значення психолінгвістичних досліджень для вивчення проблеми розвитку мовлення дітей, пояснення закономірностей засвоєння мовних знаків та їх значень як на рідній так і на другій мові. Активний, творчий характер мовленнєвої діяльності дошкільника (Е. І. Негневицька, А. М. Шахнарович). Процес оволодіння звуковою системою мови дошкільниками (дослідження Н. Х. Швачкина), дитяче словотворення (К. І. Чуковський), закономірності засвоєння граматики. Мовна активність та мовна здатність. Значення мотивації у навчанні дошкільників другої мови.