2. Класифікація партій, політичні ідеології

За цією ознакою М. Дюверже виділив кадрові та, масові партії. Дюверже відзначає, що розходження між кад­ровими та масовими партіями зумовлене соціальною і полі­тичною інфраструктурою і, загалом, пов'язане із заміною обмеженого виборчого права загальним (адже за умов існу­вання великої кількості виборчих цензів (лат. сепзиз, від сеп-зео — роблю перепис), які обмежують реалізацію виборчого права, партії мали чітко виражену кадрову форму)¹.

Діяльність кадрових партій, які характеризуються відсут­ністю фіксованого членства, членських внесків, спрямована, в першу чергу, на організацію та проведення виборчої кам­панії. Мета такої партії — залучити за допомогою відомих і впливових осіб максимальну кількість виборців і, таким чи­ном, забезпечити перемогу на виборах. Кадровими партіями є, наприклад, республіканська і демократична партії в США, а також більшість європейських консервативних партій.

Масові партії, навпаки, мають складну внутрішню струк­туру ~~ широку систему партійних організацій, фіксоване членство, а задля мобілізації широких мас спираються, як правило, на певну ідеологію. Масовими партіями, напри­клад, є європейські партії соціалістичної орієнтації.

Досить розповсюдженою в сучасній політичній науці є класифікація партій за характером ідеологічних доктрин. Виділяють ліберальні, консервативні, соціал-демократичні, комуністичні, соціалістичні, націоналістичні, фашистські та інші партії.

Можливим є й розподіл політичних партій на підставі їх ставлення до характеру політичних перетворень. Виді­ляють консервативні партії (що виступають за збереження існуючих інститутів політичної системи, усталених поряд­ків і традицій), ліберальні партії (реформістські, які висту­пають за еволюційні зміни політичної системи суспіль­ства), революційні партії (радикальні, екстремістські, що виступають за кардинальну зміну існуючих порядків) та реакційні партії (що орієнтуються на повне або часткове повернення до колишнього політичного ладу).

За місцем у політичній системі можна говорити про правлячі партії (що перемогли на виборах, сформували парламентську більшість) і опозиційні партії (позбавлені можливості безпосередньо брати участь у здійсненні рі­шень, пов'язаних із використанням політичної влади).

За своїм правовим статусом виділяють партії легальні (які діють у межах чинного законодавства) та нелегальні (заборонені законом партії, що припускають можливість використання в політичній боротьбі незаконних, насиль­ницьких методів — тероризму, диверсій та ін.).

За способами і методами функціонування, а також за характером внутріпартійних відносин виділяють центра­лізовані партії (для яких характерна тверда внутріпартійна дисципліна, відсутність фракцій, вождистський характер влади) та децентралізовані партії (із внутріпартійною фракційністю і свободою голосування).

За місцем у політичному просторі партії прийнято по­діляти на ліві, праві та центристські. Однак поняття «ліва партія» або «права партія» не мають абсолютного харак­теру, вони лише вказують на певне місце в спектрі партій,

що склався в конкретній політичній ситуації. Італійський політик і політичний філософ Н. Боббіо в роботі «Праві та ліві» пропонує розташовувати партії на осях двох основ­них пар ідей: свобода-рівність та свобода-влада, що діють за принципом виключення: не можна бути відразу й пра­вими, й лівими. Використовуючи дані діади, політичну сцену будь-якої країни можна розділити на чотири части­ни. У крайньому лівому сегменті розмістяться доктрини, рухи та партії авторитарні й егалітарні одночасно (партії комуністичної та соціалістичної орієнтації); до лівого цент­ра можна віднести партії егалітарні та ліберальні (соціал-демократичні, ліберальні партії); правий центр представ­ляють ліберальні та одночасно неегалітарні партії й рухи (націонал-демократичні, консервативні партії); до крайньо­го правого сегменту відносять антиліберальні та антиегалі-тарні рухи та партії (націоналістичні, фашистські партії).

Табл. 5.1. Типологія політичних партій

№	Підстава для класифікації	Види політичних партій
1	Організаційна структура	кадрові	масові
2	Характер ідео­логічних док­трин	комуністичні та соціалістичні	консервативні
		соціал-демокра-тичні	націоналістичні
		ліберальні	фашистські
3	Місце в полі­тичній системі	правлячі	опозиційні
4	Ставлення до характеру пере­творень	консервативні	революційні
		ліберальні	реакційні
5	Характер вну­тріпартійних відносин	централізовані	децентралізовані
6	Місце в політич­ному спектрі	крайні ліві	правий центр
		лівий центр	крайні праві
7	Правовий ста­тус партії	легальні	нелегальні