3.2 Поняття «умови», «фактори», «ресурси»

Умови – це середовище, у якому перебиває і без якої не можуть існувати предмети, явища.

Умови екологічні – сукупність екологічних факторів певного середовища.

Умови екстремальні – надто (максимально або мінімально) сурові умови для існування організмів. Можуть діяти як стрес.

Умови існування – сума факторів середовища, які потрібні виду чи угрупованню для нормального розвитку, включаючи фактори абіотичного, біотичного, антропогенного впливу.

Умови оптимальні – найбільш сприятливі для життєдіяльності певного організму, умови зовнішнього середовища.

Умови середовища – сукупність усіх факторів, що діють на окремий організм, популяцію або угрупування.

Ресурс – (франц. ressources) – запаси, можливості, джерело чогось (наприклад, природні ресурси, економічні ресурси). Ресурс – це речовина, інформація, вироблена за межами даної системи, яка є для неї матеріалом функціонування, розвитку, існування.

Фактор – (лат. factor – роблячий, створюючий). Фактор – це рухома сила процесів і умов.

Екологічні фактори – всі складові природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування. За межами здатності до пристосування настає смерть.

3.3 Сукупність природних факторів

Природні фактори поділяють на:

Абіотичні фактори – це фактори неживої природи (сонячне світло, температура, вологість, швидкість течії, концентрація забруднюючих речовин, рельєф, вітер, властивості ґрунту).

Біотичні фактори – це різни форми впливу живих організмів, одна на іншого і на середовище (наприклад: опилення рослин комахами, конкуренція, з’їдання один одного, паразитизм.

Антропогенні фактори – це всі ті форми діяльності людини, які впливають на природне середовище, змінюючи умови існування живих організмів, або впливають на окремі види рослин і тварин.

3.4 Середовища існування живих організмів

Середовищем існування живих організмів називається уся ситуація, з якою стикається жива система протягом життя.

Типи середовищ існування:

Водне середовище. Має підвищену густину, але відрізняється відносно постійними умовами. Температура коливається у невеликих межах, завжди забезпечує вологою, тобто складає найбільш сприятливі умови для життєдіяльності.

Наземно-повітряне середовище. Найбільш нестійке, має подвійну природу: атмосферну і літосферну. Відрізняється частими змінами умов, різкими коливаннями температур, дефіцитом вологи, високим рівнем інсоляції (сонячного випромінювання).

Ґрунтове середовище. Найбільш щільне біокосне середовище, має найвищу густину і, крім того, найбільш вразливе. Можна легко змінити хімічний склад ґрунту, що істотно вплине на життєдіяльність організмів. Тваринні організми, які мешкають у ґрунті, поділяють на три групи: мікрофауну (мікроорганізми), мезофауну (комахи та інші членистоногі), макрофауну (кроти, землерийки тощо).

Живий організм як середовище. Найбільш агресивне і складне для виживання середовище, оскільки його опір найвищий і підходить для життя спеціально пристосованих форм. Тут мешкають три групи організмів: сапрофіти (нейтральні по відношенню до господаря), паразити (харчуючись за рахунок господаря, завдають йому шкоди), симбіонти (перебувають у взаємовигідних стосунках з господарем).

Населений пункт як середовище. В цих умовах існують організми, які об'єднуються під назвою «синантрофи».

Синантрофи – організми, які живуть поруч з людиною і використовують її ресурси (таргани, пацюки тощо).