- •Лекція 1 теоретичні аспекти загальної екології
- •1.1 Свідомість людства в умовах екологічної кризи
- •1.2 Класифікація періодів взаємодії людини й природним середовищем
- •1.3 Мета, предмет, об'єкт та задачі вивчення традиційної екології
- •Лекція 2 сучасна екологічна ситуація окремих компонентів біосфери (елементи глобальної екології, екологічний імператив
- •2.1 Непомірне зростання кількості населення
- •2.2 Марнотратство, нераціональне використання природних ресурсів
- •2.3 Забруднення довкілля
- •2.4 Екологічний імператив
- •3.2 Поняття «умови», «фактори», «ресурси»
- •3.3 Сукупність природних факторів
- •3.4 Середовища існування живих організмів
- •Лекція 4 літосфера, як компонент геосистеми
- •4.1 Загальна характеристика геосистеми
- •4.2 Охорона земних надр
- •4.3 Шляхи забруднення літосфери
- •Лекція 5 охорона водного середовища
- •5.5 Контроль якості води
- •5.1 Загальна характеристика водних ресурсів
- •Властивості води
- •5.2 Основні види забруднюючих воду речовин
- •5.3 Водокористування та водоспоживання
- •5.4 Очищення стічних вод
- •5.5 Контроль якості води
- •5.6 Умови скидання стічних вод в каналізацію та водоймища
- •Лекція 6 охорона повітряного середовища
- •6.9 Тютюновий дим
- •6.1 Загальна характеристика атмосфери
- •6.2 Склад сучасної атмосфери
- •6.3 Структура сучасної атмосфери
- •6.4 Парниковий ефект
- •6.5 Ядерна ніч та ядерна зима
- •6.6 Озоновий захисний шар
- •6.7 Кислотні дощі
- •6.8 Смог
- •6.9 Тютюновий дим
- •6.10 Техногенний вплив на атмосферу
- •Підприємства енергетичного комплексу
- •Підприємства чорної металургії
- •Хімічна і нафтохімічна промисловість
- •Промисловість будівельних матеріалів
- •Целюлозно-паперова промисловість
- •Транспорт
- •Лекція 7 грунт, як екологічний фактор
- •7.1 Загальна характеристика педосфери
- •Земельні ресурси області
- •7.2 Фактори деградації ґрунтів
- •7.3 Загальні аспекти впливу хімізації сільського господарства на екологічний стан довкілля
- •Хімічне забруднення грунтів
- •7.4 Рекультивація порушених ґрунтів
- •Лекція 8 охорона тваринного і рослинного світу
- •8.1 Охорона флори
- •8.2 Охорона фауни
- •8.3 Заповідна справа
- •Лекція 9 основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища
- •9.1 Характер забруднення
- •9.2 Види забруднювачів
- •Важкі метали
- •9.3 Методи визначення якості та обсягу забруднень
7.4 Рекультивація порушених ґрунтів
Людина своєю діяльністю негативно впливає на поверхню землі. У результаті антропогенної діяльності утворюються порушені землі, тобто такі, що втратили свою господарську цінність або стали джерелом негативного впливу на природне середовище. Такий процес ми називаємо порушенням земель. Процеси природного відновлення рослинного шару ґрунтів та рельєфу порушених земель проходять повільно, тому що порушення земної поверхні не зникає, а стає стійким техногенним формуванням. Згідно з існуючим законодавством, порушені землі підлягають відновленню. З метою збереження та покращення родючості земель здійснюється рекультивація земель.
Рекультивація – штучне відновлення родючості ґрунту та рослинного покриву.
Рекультивація передбачає комплекс інженерно-технічних, меліоративних, агротехнічних, лісогосподарських та інших робіт. Вона виконуються з метою відновлення родючості порушених земель, а також покращення умов природного середовища. В залежності від наступного використання порушених земель, розрізняють такі напрямки рекультивації:
Сільськогосподарська рекультивація – це підготовка земель до використання як сільськогосподарських угідь. Це створення на рекультивованих землях орних і кормових угідь, садів та виноградників. Вона є найдорожчим видом відновлення земель і здійснюється в районах розвинутого сільського господарства й сприятливих для сільського господарства кліматичних зонах.
Лісогосподарська рекультивація – це підготовка земель під лісопосадки експлуатаційного та спеціального призначення: ґрунтозахисних, санітарно-захисних тощо;
Будівельна – це підготовка земель до промислового й цивільного будівництва.
Водогосподарська рекультивація це – будівництво водойм різного призначення: водосховища, водойми для розведення риби тощо;
Рекреаційна рекультивація – це будівництво зон відпочинку (парки, пляжі, сквери).
Санітарно-гігієнічна рекультивація – це біологічна консервація порушених земель, які негативно впливають на природне середовище. Мета цього виду рекультивації – консервація об'єктів, запобігання їх шкідливому впливу на навколишнє середовище (скажімо, щоб шламосховище не забруднювало повітря й підземні води шкідливими речовинами).
Комбінована – це об'єднання двох і більше напрямків, наприклад лісо- та водогосподарська.
Роботи по рекультивації земель проводять, як правило, в два етапи: технічна рекультивація, біологічна рекультивація.
Технічна рекультивація включає в себе такі роботи: зняття, складування та збереження родючого шару грунту, гірничо-планові роботи по вирівнюванню поверхні порушених земель, будівництво під’їзних шляхів, проведення протиерозійних, гідромеліоративних заходів, укріплення бортів кар’єрів при водогосподарській рекультивації.
Біологічна рекультивація включає комплекс заходів, які передбачають покращення фізичних і агрохімічних властивостей ґрунтів. На рекультивованих землях проводять роботи по відновленню родючості ґрунтів; роботи по підвищенню продуктивності сільськогосподарських та лісових угідь; заходи по відновленню флори і фауни. Залежно від конкретних умов, проводяться: вапнування, піскування чи глинування ґрунтів, вносяться мінеральні й органічні добрива, а також зола, стічні води, збагачені поживними речовинами.
Нині рекультивацію земель включають у основні виробничі процеси. Підприємства, які порушують землі, зобов’язані після закінчення робіт привести їх до стану, придатного для використання в сільському, лісовому чи рибному господарстві. Від цього залежить екологічна чистота земної поверхні.