- •Лекція 1 теоретичні аспекти загальної екології
- •1.1 Свідомість людства в умовах екологічної кризи
- •1.2 Класифікація періодів взаємодії людини й природним середовищем
- •1.3 Мета, предмет, об'єкт та задачі вивчення традиційної екології
- •Лекція 2 сучасна екологічна ситуація окремих компонентів біосфери (елементи глобальної екології, екологічний імператив
- •2.1 Непомірне зростання кількості населення
- •2.2 Марнотратство, нераціональне використання природних ресурсів
- •2.3 Забруднення довкілля
- •2.4 Екологічний імператив
- •3.2 Поняття «умови», «фактори», «ресурси»
- •3.3 Сукупність природних факторів
- •3.4 Середовища існування живих організмів
- •Лекція 4 літосфера, як компонент геосистеми
- •4.1 Загальна характеристика геосистеми
- •4.2 Охорона земних надр
- •4.3 Шляхи забруднення літосфери
- •Лекція 5 охорона водного середовища
- •5.5 Контроль якості води
- •5.1 Загальна характеристика водних ресурсів
- •Властивості води
- •5.2 Основні види забруднюючих воду речовин
- •5.3 Водокористування та водоспоживання
- •5.4 Очищення стічних вод
- •5.5 Контроль якості води
- •5.6 Умови скидання стічних вод в каналізацію та водоймища
- •Лекція 6 охорона повітряного середовища
- •6.9 Тютюновий дим
- •6.1 Загальна характеристика атмосфери
- •6.2 Склад сучасної атмосфери
- •6.3 Структура сучасної атмосфери
- •6.4 Парниковий ефект
- •6.5 Ядерна ніч та ядерна зима
- •6.6 Озоновий захисний шар
- •6.7 Кислотні дощі
- •6.8 Смог
- •6.9 Тютюновий дим
- •6.10 Техногенний вплив на атмосферу
- •Підприємства енергетичного комплексу
- •Підприємства чорної металургії
- •Хімічна і нафтохімічна промисловість
- •Промисловість будівельних матеріалів
- •Целюлозно-паперова промисловість
- •Транспорт
- •Лекція 7 грунт, як екологічний фактор
- •7.1 Загальна характеристика педосфери
- •Земельні ресурси області
- •7.2 Фактори деградації ґрунтів
- •7.3 Загальні аспекти впливу хімізації сільського господарства на екологічний стан довкілля
- •Хімічне забруднення грунтів
- •7.4 Рекультивація порушених ґрунтів
- •Лекція 8 охорона тваринного і рослинного світу
- •8.1 Охорона флори
- •8.2 Охорона фауни
- •8.3 Заповідна справа
- •Лекція 9 основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища
- •9.1 Характер забруднення
- •9.2 Види забруднювачів
- •Важкі метали
- •9.3 Методи визначення якості та обсягу забруднень
Важкі метали
Свинець (Рb). Він відноситься до важких металів, дуже токсичний, міститься в повітрі, грунтах, водах. Головним джерелом його надходження в середовище є: автотранспорт. Свинець у вигляді аерозольних часток викидається з вихлопними газами. Сполуки свинцю є й у свинцевих фарбах, які вживають у побуті. Свинець є у покриттях водопровідних труб, ізоляціях електрокабелів, різних прокладках тощо. Нині встановлено, що з усіх цих джерел у повітря й воду постійно надходить свинець і шкодить здоров'ю.
Кадмій (Сd) є досить отруйною речовиною, незначні концентрації якої призводять до серйозних захворювань нервової системи, кісткових тканин, а тривала дія навіть до смерті. Його ГДК становить 0,001 мг/л. Тяжке кісткове захворювання, відоме в Японії як ітай-ітай, викликане хронічним отруєнням кадмієм (1956 р.), що знаходився в рисі, а рис накопичував цю речовину через забруднення відходами гірничодобувної промисловості, розміщеної навколо полів. У цих районах щоденно в організм людей потрапляло до 600 мкг. кадмію. До речі, в США нині за добу в організм дорослої людини потрапляє до 50-60 мкг. кадмію, в Швеції – 15-20, у Японії – до 80 мкг. Щастя, що основна маса кадмію виводиться з організму досить швидко, адсорбується лише приблизно 2 мкг. за добу. Виявлено, що в природне середовище кадмій надходить переважно в результаті антропогенної діяльності — під час видобування й переробки металоносних корисних копалин, згорання деяких палив, спалювання побутових відходів на звалищах, а також із промисловими стічними водами. Потрапляючи в ріки, кадмій далі виноситься в море, де накопичується в морських рослинах, планктоні, кістках риб.
Ртуть (Нg) є дуже отруйною речовиною. Особливо токсичними є органічні сполуки ртуті: метилртуть, етилртуть тощо. В організмі людини, потрапляючи в кров, ртуть циркулює і, з'єднуючись з білками, частково відкладається в печінці, селезінці та тканинах мозку. Особливо небезпечні сполуки ртуті для грудних дітей. Характерні ознаки ртутного отруєння — поява по краях ясен синьо-чорної смуги, зниження працездатності, поганий сон, послаблення нюху, головний біль, тремтіння пальців. Ртуть, що потрапила в організм внаслідок разового отруєння, виводиться сечогінними засобами дуже повільно – протягом трьох-чотирьох місяців. До впливу існуючих у природі здавна токсичних речовин усі організми були еволюційно підготовлені, бо пристосовувалися тисячі й тисячі років. А до дії нових, які людство почало у великих кількостях продукувати протягом останніх десятиріч, екосистеми еволюційно не встигли підготуватися. Ці нові токсичні речовини, що раніше не існували в природі, чужі всьому живому за своєю фізико-хімічною структурою. Вони не можуть перероблятися, розкладатися, окислюватися організмами. Їх дія, а також вплив різних нових фізичних випромінювань, шумів, вібрацій призвели до виникнення невідомих раніше в природі генетичних, токсикологічних, алергічних, ендокринних та інших захворювань.
Такими небезпечними новими токсичними речовинами є:
● поліхлоровані біфеніли (ПХБ),
● полібромовані біфеніли (ПББ),
● поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), яких нині виробляється близько 600 видів,
● вінілхлориди (містяться в різних плівках, поліетиленових упаковках та трубах, пластиках).
