- •Лекція 1 теоретичні аспекти загальної екології
- •1.1 Свідомість людства в умовах екологічної кризи
- •1.2 Класифікація періодів взаємодії людини й природним середовищем
- •1.3 Мета, предмет, об'єкт та задачі вивчення традиційної екології
- •Лекція 2 сучасна екологічна ситуація окремих компонентів біосфери (елементи глобальної екології, екологічний імператив
- •2.1 Непомірне зростання кількості населення
- •2.2 Марнотратство, нераціональне використання природних ресурсів
- •2.3 Забруднення довкілля
- •2.4 Екологічний імператив
- •3.2 Поняття «умови», «фактори», «ресурси»
- •3.3 Сукупність природних факторів
- •3.4 Середовища існування живих організмів
- •Лекція 4 літосфера, як компонент геосистеми
- •4.1 Загальна характеристика геосистеми
- •4.2 Охорона земних надр
- •4.3 Шляхи забруднення літосфери
- •Лекція 5 охорона водного середовища
- •5.5 Контроль якості води
- •5.1 Загальна характеристика водних ресурсів
- •Властивості води
- •5.2 Основні види забруднюючих воду речовин
- •5.3 Водокористування та водоспоживання
- •5.4 Очищення стічних вод
- •5.5 Контроль якості води
- •5.6 Умови скидання стічних вод в каналізацію та водоймища
- •Лекція 6 охорона повітряного середовища
- •6.9 Тютюновий дим
- •6.1 Загальна характеристика атмосфери
- •6.2 Склад сучасної атмосфери
- •6.3 Структура сучасної атмосфери
- •6.4 Парниковий ефект
- •6.5 Ядерна ніч та ядерна зима
- •6.6 Озоновий захисний шар
- •6.7 Кислотні дощі
- •6.8 Смог
- •6.9 Тютюновий дим
- •6.10 Техногенний вплив на атмосферу
- •Підприємства енергетичного комплексу
- •Підприємства чорної металургії
- •Хімічна і нафтохімічна промисловість
- •Промисловість будівельних матеріалів
- •Целюлозно-паперова промисловість
- •Транспорт
- •Лекція 7 грунт, як екологічний фактор
- •7.1 Загальна характеристика педосфери
- •Земельні ресурси області
- •7.2 Фактори деградації ґрунтів
- •7.3 Загальні аспекти впливу хімізації сільського господарства на екологічний стан довкілля
- •Хімічне забруднення грунтів
- •7.4 Рекультивація порушених ґрунтів
- •Лекція 8 охорона тваринного і рослинного світу
- •8.1 Охорона флори
- •8.2 Охорона фауни
- •8.3 Заповідна справа
- •Лекція 9 основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища
- •9.1 Характер забруднення
- •9.2 Види забруднювачів
- •Важкі метали
- •9.3 Методи визначення якості та обсягу забруднень
8.3 Заповідна справа
Заповідники — це ландшафти, де зберігаються, охороняються й вивчаються всі компоненти екосистеми: повітря, ґрунти, гірські породи, природні води, рослинний і тваринний світ, пам'ятники природи та культури.
За своїм значенням заповідні території поділяються на:
Природний національний парк створюється з метою збереження природних комплексів з особливою екологічною, історичною і естетичною цінністю і використання їх в рекреаційних, просвітницьких, наукових і культурних цілях (Шацький, Карпатський, Синевір та ін.).
Державний заповідник формується з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів, вивчення природного ходу процесів і явищ, розробки наукових основ охорони природи. Господарська діяльність в його межах заборонена. (Розточчя, Горгаги, Медобори, Асканія Нова, Український степовий, Чорноморський, Дунайські Плавні, Ялтинський та ін.)
Державний заказник – територія, яка виділяється з метою збереження та відновлення окремих або декількох найбільш цінних або унікальних комплексів. Формується в межах території з Червонокнижними видами. В залежності від характеру державні заказники поділяються на: ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, гідрологічні, палеонтологічні, геологічні.
Державна пам'ятка природи – територія, або окремий природний об'єкт, які мають особливу цінність або є унікальними і беруться під охорону для збереження в природному стані з науковою, культурно-просвітницькою і естетичною метою.
Державний ботанічний сад – утворюється з метою збереження, вивчення і збагачення в спеціальних умовах різноманітних рослин для їх більш ефективного наукового, культурного і господарського використання (Київський ботанічний сад Академії наук).
Державний дендрологічний парк створюється з метою збереження, вивчення і збагачення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників для їх ефективного наукового, культурного і господарського використання (Хоростківський, Гермаківський).
Державні парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – найбільш визначні зразки паркобудівництва. Беруть під охорону в естетичних, наукових, природоохоронних і оздоровчих цілях («Софіївка» в Умані, «Раїв'ський» в Бережанах, Скала-Подільський, Вишнівецький, Коропецький).
Державний зоологічний парк формується з метою збереження і вивчення в спеціально створених умовах об'єктів дикої фауни для науково-просвітницьких, пізнавальних і науково-дослідних цілей (Київський, Харківський та ін.)
Державне заповідне урочище – лісові, степові, болотні та інші природні комплекси, які мають велике наукове, природоохоронне і естетичне значення.
На території України функціонує кілька природних національних парків, 14 державних заповідників, у тому числі 2 біосферних (Чорноморський, Асканія Нова), 2 державних заповідно-мисливські господарства, близько 1600 заказників, 2650 пам'яток природи, 13 ботанічних садів, 17 дендрологічних парків, 6 зоологічних парків, 500 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 560 заповідних урочищ.
За останні роки в Україні сформовано цілу мережу природно-заповідних територій (5350 територій і об'єктів) загальною площею понад 1,1 млн. га.
Природно-заповідні території повинні виконувати роль банку гено- й ценофонду, тому що тривале та стабільне використаний біосфери в майбутньому залежить від збереження для прийдешніх поколінь всього генетичного різноманіття планети.