Лекція 7 грунт, як екологічний фактор

7.1 Загальна характеристика педосфери

7.2 Фактори деградації ґрунтів

7.3 Загальні аспекти впливу хімізації сільського господарства на

екологічний стан довкілля

7.4 Рекультивація порушених ґрунтів.

7.1 Загальна характеристика педосфери

Одним з головних питань охорони довкілля є охорона педосфери.

Класифікація земельних ресурсів

• Сільськогосподарські землі (33,1%) є найціннішою частиною земельних ресурсів. Вони забезпечують людство продуктами харчування; більша частина сільськогосподарських земель відводиться під ріллю, багаторічні насадження (сади, лісосмуги тощо), луги й пасовиська.

• Ліси (30,1 %) – надзвичайно важлива складова біосфери. Вони є одним з основних поглиначів вуглекислого газу атмосфери й виробників кисню; постачають людству дуже цінні матеріали (деревина, си­ровина для хімічної промисловості), продукти харчування тощо; мають велике рекреаційне значення.

• «Інші землі» (36,8 % ) поділяються на дві групи.

▲ Землі, малопридатні для сільського господарства – пустелі, гори, тундра, яри.

▲ До другої групи належать заселені й забудовані території, тобто такі, які вже не можна використати якось інакше.

Педосфера – це ґрунтовий шар землі в складі біосфери, заселений мікроорганізмами, рослинами, тваринами.

Ґрунти – це природні утворення, які характеризуються родючістю – здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності, а також накопиченими водою й повітрям.

Землі, які використовуються або можуть бути використані в галузях народного господарства, називають земельними ресурсами.

Виникли ґрунти в результаті тривалої взаємодії живих організмів і субстрату (певного типу гірських порід – гранітів, вапняків, базальтів, глин, пісків чи сланців тощо), розкладу живих організмів, впливу природних вод і атмосферного повітря.

Товщина ґрунтового покриву становить від 15-20см до 2-3м.

В.Вернадський називав грунт «біокосним» тілом і «благородною іржею», оскільки він є результатом дії живої і неживої природи.

Безліч видів частину або все своє життя проводять у ґрунті, розпушуючи його та удобрюючи. Це мікроорганізми, найпростіші, черви, вищі тварини. Грунт не лише живить, а й утримує рослини. Найважливіша особливість ґрунту – родючість, тобто забезпечення рослин усім необхідним для їх росту і розвитку.

Найродючіші та найпотужніші ґрунти – чорноземи, в них міститься багато гумусу (перегною). Перегній – органічна речовина, яка утворюється з решток померлих рослин під впливом діяльності мікроорганізмів. Кращі чорноземи містять до 70-90 % гумусу (перегною). Вони формувалися протягом тисячоліть у зонах лугових степів, де був сприятливий клімат (тепле літо, кількість опадів – 500-600 мм. на рік) і оптимальні умови для розвитку багатої трав'яної рослинності. В.Докучаєв називав чорноземи «царем ґрунтів».

Підзолисті ґрунти – сформувалися на півночі, в лісовій зоні, де вологи більше, але не досить тепло.

Бурі, сіро-бурі й каштанові ґрунти, сіроземи, солонці та солончаки формувалися на півдні, де тепла більше, ніж у степовій зоні, але значно менше вологи, рослинність бідна, ґрунтоутворення відбувалося слабше.

Функції ґрунтів:

• вони є головним джерелом одержання продуктів харчування;

• утримають рослини та забезпечують їх живлення;

• приймають участь у мінералізація органічних решток;

• вони відіграють активну роль у очищенні природних і стічних вод, які через них фільтруються;

• грунтово-рослинний покрив планети є регулятором водного балансу суші, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє величезну кількість атмосферної вологи.

• грунт є місцем проживання численних видів тварин;

• він учасник колообігу хімічних елементів;

В Україні нараховується близько 650 видів різних ґрунтів.