17. Структура і функції наукової теорії.

Теорія є найбільш складною і розвинутою формою наукового знання; інші його форми – закони, класифікації, схеми, гіпотези – можуть передувати теорії, становлячи базу її формування; з другого боку, вони входять до теорії в якості її елементів. Теорія надає цілісне уявлення про закономірності і суттєві зв’язки визначеній галузі дійсності.

Наукова теорія як форма організації знань забезпечує розширення сфери знання за межами безпосереднього спостереження, тому вона відрізняється від простої реєстрації спостережень і характеризується наявністю таких елементів:

• загальних законів і сфери їх застосування, де вона пояснює явища, які відбуваються;

• сфери передбачення невідомих явищ;

• логіко-математичного апарату виведення наслідку із законів;

• визначення концептуальної схеми, без якої неможливе пізнання об’єктів теорії.

Теорія появляється на достатньо високих етапах розвитку науки. Перехід від емпіричної стадії науки, до теоретичної стадії, відбувається через низку форм теоретизації. Розвинута теорія має механізм будування знання, внутрішнього розгортання теоретичного змісту, являє собою деяку програму досліджень.

Структура наукової теорії

За своєю структурою теорія є внутрішньо диференційована, цілісна система знання, яку характеризує логічна залежність одних елементів від інших.

У сучасній методології науки виділяють наступні головні компоненти теорії:

1) вихідну емпіричну основу, яка складається із сукупності фактів, отриманих під час експериментів і потребуючих теоретичного з’ясування;

2) вихідну теоретичну основу – сукупність первинних допущень, аксіом, загальних законів теорії, які в сукупності утворюють ідеалізований об’єкт теорії;

3) логіку теорії–множину припустимих у межах теорії правил висновку, доведення;

4) сукупність виведених у теорії тверджень із їх доказами, які утворюють головний масив теоретичного знання.

Головну роль у формуванні теорії відіграє складаючий її основу ідеалізований об’єкт – теоретична модель суттєвих зв’язків реальності, наведених за допомогою гіпотетичних припущень та ідеалізацій. Утворення ідеалізованого об’єкта теорії є необхідним етапом формування будь-якої теорії, що здійснюється в специфічних для різних галузей знання формах.

До основних функцій теорії можна віднести такі: 1) синтетична функція - об'єднання окремих достовірних знань у єдину, цілісну систему; 2) пояснювальна функція-виявлення причинних й інших залежностей, різноманіття зв'язків даного явища, його істотних характеристик, його походження та розвитку і т. п. 3)методологічна функція - на базі теорії формулюються різноманітні методи, способи й прийоми дослідницької діяльності.. 4) прогностична - функція передбачення. На підставі теоретичних уявлень про "наявний" стан відомих явищ робляться висновки про існування невідомих раніше фактів, об'єктів або їхніх властивостей, зв'язків між явищами й т. д. Передбачення про майбутній стан явищ (на відміну від тих, які існують, але поки не виявлені) називають науковим передбаченням. 5) практична функція. Кінцеве призначення будь-якої теорії - бути втіленою в практику, бути "керівництвом до дій" по зміні реальної дійсності.